Українським медіа бракує кадрів. Про це кажуть самі керівники редакцій з регіонів
Насамперед, це пов’язано з браком коштів у галузі, тому хтось з журналістів шукає себе на новій роботі, хтось їде за кордон. А редакціям доводиться знаходити нових співробітників. Часто це молоді люди, яких ще треба вчити і вчити. А це витрачання ресурсів редакції. Та й чи лишаться потім нові співробітники? Тож як виживають ЗМІ?
Про це йшлося на зустрічі редакцій, які долучилися до ініціативи НСЖУ та започаткували у своїх виданнях проєкти, що націлені на посилення взаємодії з аудиторією через активну комунікацію. У межах роботи над проєктами редакції отримують допомогу від Українського Медіа Фонду за сприяння Німецького Фонду Маршалла Сполучених Штатів. У проєкті братимуть участь теле- і радіо компанії, онлайн-медіа та друковані видання.
«На нові кадри треба, знову ж таки, витрачати кошти»
Засновник і генеральний директор ТзОВ «Телерадіокомпанія РАІ» (Івано-Франківська область) Андрій Русиняк зазначає, що нині багато людей шукають більш оплачувану роботу деінде. А для навчання нових кадрів потрібно витрачати ресурси редакції.
– За останні пару місяців у мене двоє людей виїхало, ми змушені набирати нових працівників з факультету журналістики, і в редакції знову починається виток навчання, – зазначає Андрій Русиняк. – Звісно, компанія намагається робити все, щоб не залишити аудиторію без інформування. Але саме навчання нових кадрів тягне за собою фінансові витрати, що є тягарем для медіа.
Головний редактор газети «Сарненські новини» (Рівненська область) Світлана Ляшко зауважує, що нині в редакції важливий передплатний період і в цей час особливо заважає кадровий голод.
– Беремо на роботу молодих студентів. А в них різний фаховий рівень. Та й не дуже вони до нас поспішають, бо рівень зарплати в галузі невеликий. Тому люди себе шукають в інших професіях, наприклад, йдуть у сферу логістики, – каже пані Світлана.
Та вона вірить в майбутнє локальної журналістики, бо і виїхавши за кордон, люди часто продовжують читати саме місцеві новини локальних ЗМІ.
Погоджується з колегою й очільниця телерадіокомпанії АСС (Чернівецька область) Оксана Данилюк.
– Набираємо недосвідчених журналістів, але є напрямки, де швидко не навчиш. Мова передусім про фото- і відеокореспондентів. На жаль, ми торік поховали нашого колегу Максима Шварцмана, що працював у медіаагентстві АСС. Його роботу підхопив інший колега, і він на сьогодні єдиний, хто добре володіє фотоапаратом і може належним чином працювати, – каже Оксана Данилюк. – Тож, можливо, варто порушувати питання бронювання кадрів тощо.
Сьогодні до складу телерадіокомпанії входить медіаагентство та рекламне агентство, завдяки їхній взаємодії редакція і може виживати, зокрема, за рахунок заробітків з реклами.
«Місцеві медіа – це складова державної інформполітики, а тому вони потребують підтримки»
Передплата на порядку денному і в «Володимирецького вісника» (Рівненщина). Виклики вони також пов’язують з браком коштів і кадрів. Очільниця видання Людмила Босик каже, що зароблені гроші йдуть не так на розвиток, як на утримання газети, її друк.
– Газета роздержавлена, але здійснює важливу інформполітику – державну політику. І вважаю, що владі слід підтримувати медіа, укладати угоди на висвітлення інформаційної діяльності, – зазначає пані Людмила.
Вона пригадує своє спілкування з одним із чиновників.
– Він каже, мовляв, навіщо вам платити, ви і так пишете про владу, адже про щось вам таки треба писати? Вважаємо, має бути якесь зобов’язання на укладення угод про висвітлення. Ми отримали б клієнта, з яким працюємо на комерційній основі. Але при цьому залишалися б незалежними, – наголошує редактор.
Брак коштів у галузі і призводить до відтоку кадрів, наголошує і Людмила Босик.
– Була у нас одна хороша перспективна студентка, але вона повідомила, що має намір їхати до Польщі, щоб заплатити за навчання. Що тут скажеш? Фінансове питання найперше, і вона мусить їхати, бо наші зарплати невисокі, – зазначає редакторка.
Генеральний директор ТзОВ «Телерадіокомпанія РАІ» Андрій Русиняк додає, що в контексті фінансової підтримки слід навчити владу звітувати перед громадою.
– Державних грошей немає. Є гроші платників податків. А вони хочуть розуміти, що з тими грошима робить влада, мається на увазі будь-яка влада. Очевидно, тут потрібні якісь законодавчі ініціативи, щоби влада була більше підзвітною перед громадою. І тоді б вона не відповідала так, як колегам з «Володимирського вісника». А вже від підзвітності ішло б похідним питання договірних умов. Бо фейсбучні статті різних установ та осіб не дають підзвітності, – акцентує увагу пан Андрій.
«Гранти як можливість отримати поштовх для розвитку»
Очільниця телерадіокомпанії АСС Оксана Данилюк говорить, що виклики породжують і нові можливості. Щоб триматися на плаву, телекомпанія також працює з грантовими заявками та намагається долучатися до нових проєктів. Що радить робити і колегам, адже часто грантові можливості – це і менторство, і кошти, і підвищення фахового рівня.
– У рамках проєкту підтримки українських медіа ми сьогодні долучили два десятки редакцій до Проєкту Ukrainian Media Fund. Водночас, ми наголошуємо, що це має стати поступом для їхнього розвитку. Проєкти будуть пов’язані насамперед з посиленням взаємодії з аудиторією, – роз’яснює голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Очільник НСЖУ зауважує також, що медіа запропонували цікаві теми саме стосунків з аудиторію, зокрема, щодо надання можливості пересічним громадянам міста та краю висловити свою позицію з тих чи інших нагальних питань; роз’яснення загалу інструментів взаємодії влади та громадян; відеоопитування; організації гарячих ліній, інше контактування (листування) з читачами. А хтось створює й додаткові інформаційні продукти – тематичні пости – для залучення аудиторії.
Головний редактор херсонської газети «Новий день» Анатолій Жупина каже, що залучення мікро- і макрогрантів дає змогу редакції, яка нині розпорошена, залучати штатних і позаштатних працівників.
– Людина, яка шукає роботу, насамперед запитує про зарплату. Кошти завжди багато чого визначають. І ми теж не можемо знайти кадри, згадуємо тих, з ким колись працювали, або хто пішов в інші ЗМІ чи іншу сферу, – каже Анатолій Жупина. – Почали створювати корпункти на місцях. Але зіткнулися з тим, що і на місцях мало інтелігенції, яка може готувати матеріали, мало інженерів, учителів, бібліотекарів. Люди роз’їжджаються.
З тернопільського телеканалу «TV-4» торік пішло 10 осіб. Гендиректор телекомпанії Юлія Винокур зауважує, що такого ще ніколи не було.
– Хтось у Київ поїхав, хтось за кордон, а хтось в державні структури перейшов, бо там стабільно на сьогодні. Цьогоріч пішло вже троє. І це дуже багато для невеликої команди. Це третина колективу. І я не знаю, наскільки ми стиснемо ще пружину. Але поки що вирішили не шукати нікого, а роботу розділити на тих, хто залишився.
Телекомпанія намагається залучати ресурси всілякими способами. Для цього навіть запровадили платні екскурсії телекомпанією і стажування.
– Ми проводимо форуми, шукаємо громадські організації, а вони шукають нас. І наші журналісти вже є спікерами. Адже треба працювати з усіма структурами, – каже Юлія Винокур.
Протягом двох місяців 21 місцеве і регіональне медіа за ініціативи НСЖУ впроваджуватимуть власні проєкти, націлені на посилення взаємодії з аудиторією та спільнотами місцевих громад. У межах роботи над проєктами редакції отримують допомогу від Українського Медіа Фонду за сприяння Німецького Фонду Маршалла Сполучених Штатів. У проєкті братимуть участь теле- і радіо компанії, онлайн-медіа та друковані видання.
Назарій Вівчарик
