Корпункт телеканалу «Ми – Україна» працює в Запоріжжі 24/7. Медійники висвітлюють наслідки російських ракетних атак, а також життя українців у прифронтових територіях. Як зараз працюють та з якими викликами зіштовхуються на зйомках, для Запорізького ЦЖС розповіла журналістка корпункту Олена Каптюх.
–Як часто ви їздите на зйомки в прифронтові території?
– Намагаємося їздити якомога частіше. Але не всюди є можливість потрапити. І справа не лише у дозволах від військових. Зараз складається неприємний феномен щодо ставлення до журналістів саме місцевих жителів у прифронтових містах та селищах. Не маючи змоги безпосередньо обвинуватити росіян, жителі почали спрямовувати свій гнів на журналістів – начебто, після приїзду медійників починається обстріл.
Вже є досвід, коли зйомки відмінялися, бо місцеві були категорично проти приїзду телевізійників. Але як пояснити місцевим, що часто лише завдяки журналістам і оприлюдненню проблем є можливість їх вирішити…
– Куди останній раз їздили? Чим запамʼяталась ця подорож?
– Це був Степногірськ. Мали на меті зняти репортаж про те, як місцеві готуються до холодів.
Коли перебуваєш у таких містах та селищах – ціла година пролітає, як хвилина. Бо адреналін від вибухів ти відчуваєш десь біля горла. Але треба працювати і ти перетворюєшся на робота.
В Степногірську, який ще до війни зазнав злиднів, завжди запам’ятовуються люди. Пенсіонерка на своєму велосипеді щотижня долає кілометри дороги, аби привезти води своїм колишнім сусідам біля фронту… Прибиральниця, яка миє порожній під’їзд багатоповерхівки «аби було чисто»… Двірниця, яка утеплює троянди на зиму, просто під час канонади артилерії… Історії людей і їхні очі ви не забудете ніколи.
– Що найважче у таких поїздках? З якими труднощами приходиться зіштовхуватися?
– Я не розповідатиму про труднощі отримання дозволів – бо у нас війна і варто розуміти, що якщо із журналістом щось станеться, будуть питання до військових офіцерів, які надали ці дозволи…
Найважче – це бачити горе людей і підбирати слова, коли ти з ними прощаєшся і їдеш в більш-менш спокійне місто, де є вода, опалення та світло.
– Чи є у вас вже якісь власні лайфхаки, як працювати в таких умовах швидко і ефективно?
– Я працюю із професійною командою – тому питання швидкості, а разом з тим ефективності не стоїть. Лайфхаки відпрацювати неможливо – бо кожна поїздка унікальна і неповторна (в поганому сенсі).
Варто бути готовими, уважними, тримати телефон поряд, бачити можливі місця для укриття, аптечку тощо. Але ви ніколи не зможете продумати все до дрібниць – бо прилетіти може в будь-яку секунду.
– Чи потрібна вам допомога від Центру журналістської солідарності НСЖУ (і яка саме), щоб поліпшити свою продуктивність в таких умовах?
– Телеканал та військові допомогли із оснащенням. В Центрі журналістської солідарності можна було б писати інтерв’ю, онлайн чи оффлайн, і це було б дуже комфортно – бо ми працюємо «на колесах».
– Саме таку можливість надає медійникам наш Запорізький Центр журналістської солідарності НСЖУ. У нас створені всі умови для творчої роботи! Тож чекаємо вас!
– Я знаю про Центр, чула від колег багато хорошого. І обов’язково за нагоди скористаюся такою можливістю!
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Дар’я Зирянова
Фото авторки
