Якось і не зогледілись, як промайнув рік після відходу у вічність колеги, однокурсника, «прем’єр-міністра» Волинської обласної організації НСЖУ Степана Шегди. Відповідальним секретарем облорганізації Степан Петрович пропрацював найдовше – майже двадцять років, змінивши міліцейський мундир на звичайну кулькову ручку і репортерський диктофон, якими «занотовував» для протоколу і для історії важливі журналістські зібрання та події.
Козирною картою «начальника штабу» була робота з молодим поповненням нашої спілки, підвищенням їх професійної майстерності, статутної дисципліни, проведення організаційно-масових заходів. Прийнявши під своє крило майже дві сотні солдатів слова, що трудилися практично у всіх друкованих і електронних ЗМІ області, Степан Петрович зорганізував у спілчанські ряди за час своєї каденції ще стільки ж і молодих, і вже титулованих медійників. Умів знайти підходи до кожного. Навіть Петро Мах, перший голова письменницького осередку в Лесиному краї, вже на схилі літ написав заяву і був прийнятий у члени спілки. Пишалася тим, що перебувала у товаристві пишучої братії, народна артистка України, дочка редактора канівської районної газети Людмила Приходько. З Людмилою Іванівною Степан Петрович не лише колегував, а й підтримував відому в Україні жіночу політичну партію, не цураючись і цього пласту роботи. Не без старань відповідального секретаря став членом НСЖУ Митрополит Волинський і Луцький Михаїл, який ще у 2004 році відновив видання єпархіальної газети, з тих пір постійно веде авторську сторінку і кілька років поспіль проводить журналістські конкурси на богословську тематику. Вже 80-річним отримав членський квиток радійник, літератор, дослідник Волинської трагедії в роки Другої світової війни Іван Пусько.
Святотроїцький кафедральний собор з легкої руки Степана Шегди і благословення владики Михаїла давно став місцем традиційних богослужінь з нагоди професійного свята журналістів та вшанування Георгія Гонгадзе. Всечесні отці під орудою Митрополита в ці дні ревно моляться за здоров’я волинських медійників та увічнення пам’яті спочилих наших колег, зокрема, тих, що загинули при виконанні професійних обов’язків. Модератором спільних меморіальних заходів виступає зазвичай головний редактор інформаційної служб протоієрей Віталій Собко.
Авторству Степана Шегда належить і проведення фестивалів волинської журналістики, які відбувалися почасти то в Луцьку, то на базі санаторію «Пролісок», що в Цуманській пущі. За сприяння і підтримки колишнього директора оздоровниці депутата обласної ради Валентини Касарди журналісти з усіх районів області та міста Луцька мали можливість обмінятися досвідом, відвідати майстер-класи колег, взяти участь у підбитті підсумків творчих конкурсів, поспілкуватися у неформальній обстановці. На жаль, спроба провести такий захід на Замковій площі у Луцьку наштовхнулася на спротив однієї дуже амбітної медіагрупи, яка запідозрила нас зі Степаном у «нечесній» боротьбі за грант Луцького міського голови Миколи Романюка в конкурсі громадських ініціатив. Найбільше «старалися» колеги з однієї невдовзі спочилої у Бозі газети, які самі не соромилися «доїти» бюджетні кошти, але для журналістської організації, фінансування якої передбачене державою, вважали це гріхом. Знаю, як Степанові, автору ідеї, важко було відмовитися від переможного результату. Прохання мера розрядити обстановку мусило бути сильнішим. Попри усі перипетії журналістської батрахоміомахії фестиваль усе ж відбувся. Два дні спілкувався з медійниками тодішній голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, прибули колеги з Рівного, Миколаєва, Києва, Республіки Польща. На жаль, не зміг побувати у «Проліску» за станом здоров’я Микола Ярославович. Луцький міський голова багато зробив для підтримки місцевих газет, за що йому й дотепер щиро вдячні.
Багато можна було б розповідати про наші спільні зі Степаном митарства, коли споруджували оздоровчий центр журналістів «Світязь», про добрий десяток журналістських спартакіад з локаціями у Ковельському, Шацькому районах, на Хрінницькому водосховищі, про авторалі медійників, що їх традиційно організовував у різних регіонах, в тому числі й на Волині, президент автомобільного клубу журналістів України Степан Родич. Коли розпочалася повномасштабна війна, сім’я Степана Шегда, не афішуючи цього, першою прийняла на постій журналістів із прифронтового Харкова.
Вже будучи важко хворим, Степан Петрович ще знаходив можливість побувати з колегами із «Волинської газети» у відрядженнях, вести на домашньому комп’ютері спілчанську документацію. Аби допомогти родині матеріально, майже до останніх днів виконував посильну роботу в колективі облмуздрамтеатру.
Не судилося побувати в рідній Коломиї, де покоїться прах рідної сестрички Ганни, якої не стало роком раніше; в Чернівцях на могилі у брата Петра, багаторічного представника Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України на Буковині. Вже й авто на «автоматі» придбав, аби самому, як колись, за кермом. Не збулося. Тепер на просторах вічності відстані нінащо. Спочивай, друже, з миром.
Михайло Савчак, голова Волинської обласної організації НСЖУ
Дискусія з цього приводу: