• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
Середа, 14 Травня, 2025
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

  • Юридична консультацiя
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    Випуск «Вечірнього Миколаєва» до Великодня підтримала НСЖУ

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    «Журналістська стійкість. Винахідливість. Комунікація» – це про «Вісник Куп’янщини», редакторка якого сказала: «Ми не мали права припинити вихід у світ»

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Три знакові цифри в житті і роботі редактора газети «Драбівщина» Миколи Комнатного: 75, 54, 41

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

    Сергій Висоцький: «Газета «Життя Семенівщини» має три компоненти стійкості: робота колективу, сприяння місцевої влади, підтримка НСЖУ»

  • Юридична консультацiя
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Публікації

Ракетними ударами в Україну прийшла війна…

НСЖУ НСЖУ
26 Квітня, 2022 / 08:57
рубрика Публікації
0
Ракетними ударами в Україну прийшла війна…

Наша поліклініка в селі Гурівщина- Любимівка

Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

На 3 березня 2022 року в мене був квиток на спектакль у театр опери і балету.

24 лютого 2022 року мала з свого села Гурівщина-Любимівка, що на Житомирській трасі, їхати в справах у Київ – до офісу нашої Спілки. Попутно склала список необхідних закупів продуктів, ще дечого.

Пов'язанітеми

“Для росіян преса стала мішенню”, — заявила харківська журналістка Ганна Черненко у Вільнюсі.

Незабаром – ХХІІІ Міжнародний медіафестиваль-конкурс «ПресВесна на Дніпрових схилах»

А на світанку 24 лютого 2022 року прийшла війна, попередження про яку лунали від розвідок світу, але в яку не вірилося. Війна відразу перекреслила всі плани. Обпекли повідомлення про ракетні удари і перші жертви в Умані та столиці, та все одно здавалося, що це якась жорстока помилка…

Житомирська траса з боку Києва відразу майже застигла в заторах: люди масово виїжджали з небезпечних місць. У більшості машин – діти. І як страшно було пізніше дізнаватися, що на Житомирській  трасі, зовсім поруч з нашим селом машини з мирними людьми орки жорстоко розстрілювали.

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 1
Їхали по трасі і гатили у все, що бачать

А потім – повідомлення про бої в Ірпені, Бучі, Ворзелі, Бородянці, Макарові, про підірваний міст на трасі в Стоянці.  Ходили якісь непевні чутки – окуповані чи не окуповні – про сусідні села.

***

Наші Гурівщину і Любимівку врятували від окупації озера з промовистою назвою – Генеральські. Орки-буряти ринулися було, та втопили дві свої бронемашини в болотистому грунті. Одну залізяку витягли, другу так і не змогли.

На тому й застрягли, влаштували на озерах блок пост з танка і витягнутої ним з багна бронемашини. Періодично звідти бахкало невідомо в який бік. А коли українські військові викурили бурятську мразь з насидженого місця, і ця мразь на своїх залізяках виповзала на трасу, переїхала вона по надгробках через усе сільське кладовище.

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 2
такі осколки знаходять сусіди

Втім їхали недовго, бо тільки вибралися на ділянку траси між селами, наші хлопці  відправили їх до пекла.

***

Березень-2022 став для нас місяцем життя на острівці свободи в тісному оточенні окупованих сіл. Приправили нам ці дні кількома близькими канонадами градів і ще чогось такого ж потужного (здавалося, що стріляють на сусідньому подвір’ї) , постійним очікуванням нових залпів з надією, що це все-таки наші б’ють непроханих гадів, і снаряди не вцілять у твою чи сусідню хату.

Будинки, на щастя, в нашому селі, на відміну від сусідніх, майже не пошкоджені. Є тільки пробиті покрівлі, прошиті кулями вікна. На подвір’ях люди знаходили і тепер знаходять схожі на свинцеві чималенькі осколки, які дивом не зачепили нікого з людей (мабуть, «приземлилися» вночі). Кажуть, що то можуть бути осколки збитої ракети, що летіла на Київ. Значить, недарма пережили всі канонади нашої протиповітряної оборони!

***

Звикали і не могли звикнути до хриплого торохтіння моторів на трасі, коли рашистські броньовики поодинці чи гуртом – по два-три – повзли в бік тепер багатьом відомих Мрії –Милої – Капітанівки – Стоянки і плювалися у всі боки з кулеметів. А потім раділи, коли їм услід прилітало від наших, і з траси піднімався чорний, як душі російських нелюдів, дим. 

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 3

 Тиша вже лякала невизначеністю… Не хотілося думати, що якийсь наступний дебіл в російському броньовику не шарахне по наших хатах біля траси. 

Ятрила думка: «У нас тільки гучно летить над головами, і то страшно. А що ж переживають люди під обстрілами ворога, коли не тільки гучно, а все руйнується, горить, убиває?».

Про масштаби розстрілів, про спалені машини мирних людей, яких нелюди убивали заради якоїсь дикої забави, ми ще майже нічого не знали. Тільки коли Київщину вичистили від «асвабадітєлєй», і ми отримали доступ до всеукраїнського телемарафону, повною мірою  стали дізнаватися про звірства рашистської мерзоти.

***

З перших днів березня в нас не стало електроенергії, майже зникли зв’язок та інтернет. Шпариною до інформації став невеличкий приймач, який задля економії батарейок вмикали щогодини і тільки на кілька хвилин, щоб отримати бодай-які звістки з великої землі. Коли від генератора вдавалося підзарядити телефони, ловили інформаційні стрічки агенцій NEXTA Live, ТСН, Інсайдер Україна.

Довелося засвоїти ази побуту селян позаминулого століття.

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 4

Кожен день вимагав не менше семи-восьми відер води, яку витягали з криниці. Розбалувані тим, що воду в хату качає насос, на криницю не поставили корбу, тож довелося накачували м’язи…  

У декого з наших сусідів є міцні господарства ­ – кури, корови, поросята, навіть коні. А в нашому стаді, коли додалися сусідські чотирилапі, власники яких виїхали, опинилося дев’ятеро собак і кілька котиків.

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 5
хвостаті вихованці (наша посередині)

Спочатку була паніка – як прогодувати? Було трохи крупи, купленої для своїх улюбленців, сусіди, що виїхали, дали ключ від погреба з картоплею, морквою, іншими овочами. Розуміли, що картопля – не найкраща їжа для собак, але виходу не було.

І тепер сниться, що треба через день начистити або намити, дрібно нарізати відро картоплі, штук п’ять морквин, зварити ту картоплю навпіл з «довоєнним» рисом. Приправляли олією і молоком, яке давала сусідка від своєї корівки. Зате тепер маємо чимало друзів у собачо-котячому товаристві.

***

Біда показала, які у нас гарні сусіди. Ще не встигли оговтатися від звістки про війну, як у двері вже стукали із запитанням: «Що у вас з продуктами? Чим допомогти?». А потім, ділилися ми між собою, хто на що був багатий.

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 6
Допомога з Вінниці (сало) і Волині

Коли стало зрозуміло, що сидіти нам без електрики довгенько, і невеличкий запас м’яса з морозильника може зіпсуватися, навчилася робити тушонку. Розмерзлих скумбрію і бичків засолили. І чи могла собі уявити, що в березні варитиму варення з вишень і малини зі смородиною? А довелося – щоб розморожені ягоди не зіпсувалися.

Електрична духовка без електрики пекти не хотіла, тож замість хліба чи пиріжків – пишки на воді на сковорідці. І коли волонтери привезли перший  хліб, це було маленьке свято на всій нашій вулиці.

А потім приїхали ще інші сміливі люди-волонтери, і ми вивчали географію та  мови світу по етикетках на консервних банках гуманітарної допомоги. На одному з пакетиків дочиталися, що це концентрат супу з італійським акцентом «Мінестроне», а виготовлений він в… Австралії. Земля, виявляється, не така вже й велика…

Гріли душу «закрутки»  і пиріжки з Волині та Вінниччини, що були в одному з пайків. Баночки, щоб не побилися, були дбайливо загорнуті в старі газети, які й підказали звідки прийшла ця гуманітарна допомога.

***   

І кожного разу, коли сідали їсти в теплій хаті, коли витягали воду з криниці, пульсувала думка про Маріуполь і всі інші міста й містечка, де люди з дітьми під обстрілами вимушені ховатися в холодних підвалах, не маючи їжі і головне – води.

Ракетними ударами в Україну прийшла війна… 7
Допомога з усього світу

Тоді ще не знали, не могли навіть подумати, що голодних та спраглих людей російські фашисти катували, розстрілювали, що люди помирають від задухи в підвалах, а їм не дають відчиняти двері.

Яка матір народила і виховала виродків?!

***

Березневі дні, як на зло, були здебільшого похмурі, без сонечка, о сьомій вечора – темно. Спати ще не можеться, а читати ніяк – зі свічкою не начитаєшся.

Отже, коли мужні люди – енергетики у холоднечі, мряці, при дуже сильному вітрі в переддень великого свята Благовіщення відновили нам подачу електроенергії, це стало справжнім подарунком. Це означало, що можна не вимикати телефон і не боятися, що його не буде можливості зарядити.

І тут же, як тільки дали світло, другий подарунок – телефонний дзвінок першої секретаря   Національної спілки журналістів Ліни Кущ. Голос втомлений, і тим дорожча увага до власної персони. Хочеться поділитися всім пережитим, хочеться знати про все, що діється нині в нашій Спілці, про всіх колег – де вони? як вони?

А ще за кілька хвилин ще один подарунок зігрів серце – на екрані ожилого телевізора в репортажі з визволеного Іванкова головний редактор газети «Трибуна праці» Павло Смовж розповідає, як його земляки рятували з палаючого приміщення музею картини Катерини Білокур. Значить – живий! Як завжди, активний!

Трохи пізніше  під час одного з випусків всеукраїнського телемарафону телеканалів звучить інформація про інтерв’ю голови НСЖУ Сергія Томіленка  португальським журналістам, де він закликає міжнародні організації підтримати українських колег і наголошує на потребі бронежилетів і касок для 200 журналістів, які працюють у зоні бойових дій. 

Це була справжня радість: Спілка діє! Спілка працює! 

***

Поступово звикаємо до нормального життя, якщо так можна сказати в умовах, поки російські загарбники топчуть нашу землю, і кожного дня приходять новини про нові їхні злочини.

Звучать з екрана телевізора, який перші дні жаль було вимикати навіть на ніч,  назви міст і містечок усіх областей, де точаться бої, де окупант трощить усе живе і намагається поставити на коліна українців. А перед очима – редактори і журналісти газет, які живуть і працюють у цих містах і містечках, з якими випадає спілкуватися.

І велика тривога за них!  І радість, коли довідуєшся, що в колег все нормально.

***

Про недавні жахи майже щодня нагадують віддалені вибухи. То військові й ДСНС-ники збирають і знешкоджують нерозірвані снаряди.

 Собаки, які з нами пережили всі канонади (а один пес так і не пережив, серце не витримало), на гучні звуки з траси, з вулиці чи сусіднього подвір’я реагують спокійно. Але, коли навіть не дуже гучно звучить результат роботи саперів, починають тихенько скиглити і ховатися.

Смертоносних мін, інших боєприпасів ворог навіть там, де був зовсім недовго, залишив багато. В одному з сіл на таких підірвалася машина, яка, об’їжджаючи вирву на асфальті, з’їхала на узбіччя. В машині були люди, що попри всі звернення ДСНС-ників з проханням не поспішати на Київщину до повного розмінування, поверталися з евакуації.

Місцева влада застерігає від прогулянок до близького лісу і озер. Нам навіть радять не йти в поминальні дні на кладовище, бо там також може чатувати небезпека мінування.

***  

По сільській вулиці їде мирний трактор, везе сіно для корівки, чиє молоко дуже прикрашало наше і котячо-собаче меню. А очі інстинктивно шукають гвинтокрил у небі, що може принести руйнування …

Кілька днів не виливали воду з відер (а раптом електрики знову не стане?). І тепер, коли працює насос і в крані є вода машинально шукаю кружку, щоб зачерпнути воду з відра…

З’являються і перші радощі.

З сусідом на його автомобілі з’їздили в Київ і привезли продукти з «Сільпо», почав працювати магазинчик у селі. Радість! Хоча ще трохи незвично, що продукти можна не економити…

Повернулися вимушені переселенці – радість! А до всього, вони привезли сухі корми для собак. Радість!

Відновлює рух на Київ перша маршрутка. Поки що через зруйновний на Стоянці міст доводиться їхати манівцями, витрачати замість звичних 30 хвилин більше двох годин. Але ж – радість!

А пізніше спорудили переправу на Стоянці, чим відновили майже повноцінний рух на Житомирській трасі… Це вже велика радість!

А головне – ожили телефон та інтернет, а разом з тим спілкування з дорогими серцю людьми.

Тільки б швидше очистити нашу землю від нечисті, щоб усім миром відсвяткувати Перемогу!..

Пам’ятатимем кожного, хто загинув у воєнному вогнищі і шануватимемо живих.

Тримаймося!

Ольга Войцеховська, головний редактор журналу “Журналіст України”

Попереднє

Сергій Томіленко: «Вислів президента про «Апостолів Правди» є підтримкою гасла НСЖУ «Журналісти важливі»

Наступне

Швеція готує чергову партію захисного спорядження для українських журналістів

Схожі новини

«У Росії вся журналістика зводиться до пропаганди», – український журналіст Олександр Гунько, який пройшов через російський полон
Публікації

«У Росії вся журналістика зводиться до пропаганди», – український журналіст Олександр Гунько, який пройшов через російський полон

16/04/2025
Журналістка з Краснопілля Ольга Кисленко з болем відриває від себе клаптики спогадів про рідний дім, повертаючись у реальність
Публікації

Журналістка з Краснопілля Ольга Кисленко з болем відриває від себе клаптики спогадів про рідний дім, повертаючись у реальність

07/04/2025
Рік без Степана Шегди
Публікації

Рік без Степана Шегди

31/03/2025
«Тетяна часто запитувала: «Що ми робимо для перемоги?»: журналістка Тетяна Кулик та її чоловік згоріли живцем унаслідок атаки росії
Публікації

«Тетяна часто запитувала: «Що ми робимо для перемоги?»: журналістка Тетяна Кулик та її чоловік згоріли живцем унаслідок атаки росії

03/03/2025
Наступне
Швеція готує чергову партію захисного спорядження для українських журналістів

Швеція готує чергову партію захисного спорядження для українських журналістів

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Донбас: На війні — не без втрат. В інформаційній — також…

    Актуально. Про механізми реагування «Укрпошти» на скарги щодо доставки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Редактор-рекордсмен Анатолій Безтака і газета «Діалог»: про стійкість, довіру читачів та любов до слова

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Секретар НСЖУ Гліб Головченко став начальником управління в Держкомтелерадіо

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Журналіст Фахрудін Шарафмал: «Один із найвпливовіших інструментів російської пропаганди – це людина»

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

“Для росіян преса стала мішенню”, — заявила харківська журналістка Ганна Черненко у Вільнюсі.

“Для росіян преса стала мішенню”, — заявила харківська журналістка Ганна Черненко у Вільнюсі.

13/05/2025

Незабаром – ХХІІІ Міжнародний медіафестиваль-конкурс «ПресВесна на Дніпрових схилах»

Незабаром – ХХІІІ Міжнародний медіафестиваль-конкурс «ПресВесна на Дніпрових схилах»

13/05/2025

Журналістська благодійна акція «Рука підтримки»: у Запоріжжі розіграють лоти з Дрездена

Журналістська благодійна акція «Рука підтримки»: у Запоріжжі розіграють лоти з Дрездена

13/05/2025

Привернення уваги світу до українських журналістів – основне завдання участі НСЖУ в міжнародних та європейських заходах

Привернення уваги світу до українських журналістів – основне завдання участі НСЖУ в міжнародних та європейських заходах

13/05/2025

«Ризики тортур, сексуального насильства та зневаги до людської гідності», – Ліна Кущ про загрози російського полону для журналісток

«Ризики тортур, сексуального насильства та зневаги до людської гідності», – Ліна Кущ про загрози російського полону для журналісток

12/05/2025

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: spilka@nsju.org

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична консультацiя
  • Навчання