Після підриву терористами греблі Каховського водосховища буквально на очах під водою щезали будинки і школи, цілі села й міста…
Підрив Каховської ГЕС – одна з найбільших катастроф у світовій цивілізації, адже гребля ГЕС утримувала величезний масив води – 18 кубокілометрів. Директор Інституту гідробіології НАН України Сергій Афанасьєв зауважує, що витрати цієї води на прориві (за розрахунками науковців) становили близько 90 тисяч кубів за секунду! У Чорне море за перші 3 доби надійшло приблизно у 100 разів більше прісної води, ніж надходило зазвичай. Мова тут – про прісноводне цунамі, яке змітало на своєму шляху все, на що натрапляло нижче від дамби: будинки, людей, тварин…
Мерці стояли у воді, як свічки
Журналістка “Нового дня”, який відновив свій вихід друком у деокупованому Херсоні з листопада 2022 року, поспілкувалася з мешканкою Олешків – міста, яке опинилося в епіцентрі найбільшої техногенної катастрофи. Наталії Возаловській дивом вдалося вибратися з Олешків. “Новому дню” жінка розповіла: “Про те, що наше, одне з найбільших у світі водосховищ вийшло з берегів внаслідок підриву греблі, мирне населення окупованого міста дізналося хтось із телевізора, хтось від знайомих по телефону… Ніхто нікого не попередив про масштаби небезпеки. Тому люди особливо й не переживали, не думали, що буде такий жах! Правда, якось раз вулицею проїхала машина з гучномовцем. Повідомили: хто хоче евакуюватися, біля пожежної частини будуть автобуси. Але ми тих автобусів не бачили. Вже 6 червня Олешки затопило. Вода, дуже смердюча, з мазутом, вирувала! Човни, в які сідали люди, перекидалися. Старенькі, інваліди, що жили ближче до Дніпра, не змогли вийти, тому що вода одразу заблокувала двері їхніх будинків… Так загинула наша сусідка, яка майже не виходила з хати. І таких страшних історій купа. Багато хто ліз на горище. Хати, які були з очерету й саману, складалися одразу. Люди падали разом з горищем. Отак і пливли дахи будинків. А в Солонцях, говорять, окупанти не давали знімати з горищ людей… Крики, прохання про допомогу… Скажу так: як дивишся фільм “Титанік“, то тут було значно страшніше…“.
Розповідаючи, пані Наталя не в силі дати ради емоціям: “Ті, хто встигли, вискочили з хат, у чому були. Їх приймали люди з незатопленої частини міста. У будинках в ті дні жило по 10–12 чоловік. Ділилися одягом, харчами. Що в кого є, виносили і на ринок – роздавали…
У нас із чоловіком був маленький гумовий човник. Чоловік сказав: давай накачаємо про всяк випадок. І човен стояв накачаний. Кинули у нього сумку з документами, аптечкою, питною водою… Подвір’я затоплювало дуже швидко! Буквально хвилин за 10 вода вже була вище колін. Ми ледь встигли відчинити ворота, щоб витягнути човна. Побачили, як люди тягнули дітей, тварин, рятували, кого могли. Багато хто, втікаючи, не повідв’язував собак… Коти видряпувалися на димарі. Чимало собак потонуло.
Увесь час були сильні бомбардування Олешків. Горів ліс… Те, що окупанти не змогли втопити, намагалися спалити, розбомбити. Ми переждали горе в добрих людей у незатопленій частині міста… “.
На запитання, як в цей час у самому місті поводилися окупанти і їхня “адміністрація”, яка мала б опікуватися цивільним населенням, жінка посвідчила: “Солдати відбирали у людей човни собі, щоб втікати. Але не всім щастило – човни переверталися, а окупанти разом з амуніцією та зброєю тонули. Серед жертв було багато новоприбулих російських солдатів, яких ніхто не рятував. А окупаційну “владу” Олешків вивезли з міста перед потопом“.
…Якось вийшла на ринок, чую, плачуть жінки: “До кого йти, що робити? Як прибирати потопельників?.. ” Мерці, як свічки, стояли у воді… В Олешках згуртувалися місцеві чоловіки, у яких ще залишалися човни. Вони збирали мерців, а дітей і старих відвозили в лікарню. Потім окупанти заборонили збирати потопельників. Страшно!..“
Люди бачили, що загарбники хотіли приховати наслідки трагедії.
“Коли зійшла вода, зайди ходили вулицями з перевірками. На парканах окупанти писали російською: “Трупов нєт“, – згадує пані Наталя. – Це вони робили для своїх, щоб ті бачили, де вже був огляд і звідки винесли мертвих. Але зайти змогли не всюди. Під завалами можуть бути загиблі. А ще очевидці розповідали, що окупанти викопували й вивозили тіла потопельників, яких місцеві встигли поховати. Якийсь час в Олешках відчувався стійкий запах горілих шин та трупний сморід… Коли лівобережжя звільнять, там ще багато жахів випливе.
Вода у місті стояла зо два тижні. Коли вона зійшла, ті, хто вижив, почали потихеньку їздити до своїх хат, дивилися, що залишилося. Підійде людина до свого подвір’я, постоїть, поплаче і йде… З собою брали велосипед чи якусь тачку – шукали, що вціліло. Гірко жартували: на розкопки їдемо, може, хоч що-небудь вдасться врятувати… Це так страшно: немає ні де жити, ні де померти!
У нас був бутовий будинок, але на глині. Коли вода зайшла в дім, то всі перестінки попадали. Речі опинилися під камінням і мулом. Меблі розпалися, фотографії пропали… Забрати так нічого й не змогли.
Будинок ми втратили. Там немає що ремонтувати. Треба просто розбирати і наново будувати. Та не той вже вік… Та й по вулиці жити ніхто не буде: сусідка навпроти втонула, ще двох стареньких (їхні хати попадали) забрали родичі… Пустка! Як жити на такій вулиці? Не знаю, скільки років, а можливо, й десятиліть мине, поки місто відновиться.
Ми то виїхали, а є люди, які не можуть. Одні без грошей, в інших рідні хворі. Не знаю, як люди досі тримаються на лівобережжі. Та хочу сказати: вони чекають на визволення. І ми теж. Скажу більше. На моєму подвір’ї на почорнілих від потопу кущах троянд почали відбивати малесенькі листочки. Я обрізала відмерлі частинки – і троянди (аж не віриться!) ожили. Так і з Олешками буде“.
Міста і села, що стали привидами
Точна кількість жертв серед мирного населення на тимчасово окупованій лівобережній частині області досі невідома.
“Вже 9 червня мені повідомили про більш ніж 90 трупів лише в Олешках. Коли на третій день після підриву ГЕС рівень води трохи спав, у будинках волонтери побачили велику кількість мертвих. Разом із іншими населеними пунктами Херсонського і Скадовського районів мова йде про сотні людей“, – розповів лікар з Олешків Володимир Шлонський.
Окупаційна влада Херсонщини заявила всього про 48 загиблих на лівобережжі області. Однак, за словами численних свідків, ця цифра є неправдивою.
За даними Генштабу ЗСУ, аби приховати реальну кількість жертв, окупанти ховали загиблих у братських могилах без забору зразків ДНК та встановлення будь-яких позначок на місці поховання. Волонтери вважають: лише на території Олешківської громади загинуло до 200 людей.
У Старій Збур’ївці Голопристанської громади затопило або підтопило 202 житлові будинки.
“Повністю затоплена вулиця 24-ї Гвардійської дивізії, яка невипадково колись називалася Низова. Вона не дуже велика, але розташована найближче до Дніпра. Там будинки затоплені практично під дах. На вулиці Набережній (вона найдовша у селі) затоплений край, найближчий до річки. Однак постраждалих немає, бо вода йшла поступово і люди встигли перебратися на інші вулиці. Місцева окупаційна влада ніяк не допомагала людям. 6 червня вони лише почепили біля сільради папірець з оголошенням про евакуацію і закликали всіх підходити на виїзд з речами. Але туди так ніхто і не пішов”, – розповів староста села Віктор Маруняк.
У Новокаховській ТГ найбільш постраждало від затоплення село Корсунка та розташований поруч із ним популярний серед мешканців міста дачний кооператив. Як пояснив новокаховський міський голова Володимир Коваленко, це пов’язано з тим, що Корсунка і сусідні Кринки та інші населені пункти Олешківської громади розташовані в низині. У самій Новій Каховці в перші дні після катастрофи була затоплена вся паркова зона і підтоплена частина будинків у центрі міста.
“Корсунка ж зараз село-привид. Більшість будинків тут зруйновані або непридатні для проживання. Електроенергії та водопостачання немає. Майже всі люди виїхали – хто до навколишніх сіл, хто зумів через Крим і Росію вирватися до Європи. Також постраждала від води прибережна частина селища Дніпряни“, – додав Володимир Коваленко.
Внаслідок підриву Каховської ГЕС у річку витекло 150 тонн нафти, затоплені тисячі гектарів лісу, загинули або опинилися під загрозою вимирання тисячі птахів та тварин…
У розташованих на узбережжі зниклого Каховського водосховища сіл і містечок одна з головних проблем – нестача прісної води. За словами доктора географічних наук, професора Херсонського державного університету Ігоря Пилипенка, без зрошення і питної води залишаються більше 400 тисяч гектарів земель у Херсонській і Запорізькій областях.
“Вплив усіх цих факторів на природу я ставлю на останнє місце, бо в першу чергу це буде катастрофа для людей, котрі там живуть“, – каже співрозмовник. “Природа такі речі переживе, але посушливий Південь вже не матиме переваг у вирощуванні високотоварних сільгоспкультур. Приблизно 400–450 тисяч людей в цій місцевості не матимуть доступу до питної води, не зможуть займатися зрошенням і, відповідно, не матимуть роботи“.
Каховське водосховище: бути чи не бути?
На тому місці, де ще недавно гойдалося на хвилях літнє сонце, вже в липні був справжній марсіанський пейзаж. Поділені на моторошні тріщини неозорі простори, а по цих просторах – пеньки від колишнього колгоспного саду, старі автомобільні покришки, затонула колись баржа – із зерном чи кавунами… І не омивають більше Херсонщину три моря. Третє – Каховське штучне – стало жертвою варварів ХХІ століття. Знищивши його, окупанти вчинили ще один злочин проти людяності.
Вже у липні було офіційно зафіксовано: “Каховського водосховища більше не існує”. Такий моторошний висновок зробили фахівці Українського гідрометінституту ДСНС України та вчені НАН України. З доповідної записки: “Загальна площа водного дзеркала озер, які утворилися у результаті підриву ГЕС, станом на 15.07.2023 р. складає 140,2 кв. км. Відновлене русло р. Дніпро займає площу 120,9 кв. км. Таким чином, на сьогодні з загальної площі Каховського водосховища, яке на 05.06.2023 р. становило 2065,0 кв. км, залишилося 261,1 кв. км, що становить 12,7% від її початкової площі. У результаті оцінки змін території колишнього водосховища за липень виявлено, що за період з 3 по 10 липня площа ділянки русла скоротилася на 5,4 кв. км, а площа водойм – на 23,9 кв. км, відповідно загалом – на 29,3 кв. км. Головних змін зазнають залишкові водойми, на які припадає близько 82% зменшення площі водної поверхні […] Вірогідність того, що територія колишнього Каховського водосховища повністю відновиться до свого природного стану, дуже мала, що обумовлюється такими домінуючими факторами впливу, як сучасні зміни клімату, повне знищення ґрунтового покриву та зменшення стоку (як результат підриву Каховської ГЕС), а також зарегулювання р. Дніпро (вище за течією) системою водосховищ, ставків та каналів“.
Як бути і що робити? Аграрії Херсонщини і сусіднього Запоріжжя, для яких вода – як повітря, одностайні: треба у найкоротші строки відновити зруйновану греблю, подати воду на поля, бо без води буде ще гірше, ніж було.
Води Дніпра, а частково й Інгульця, до війни перетворили кліматично суворий край із зони ризикованого землеробства в зону гарантованого, ба більше – зону продовольчої безпеки держави. У 2021 році аграрії Херсонщини зібрали найбільший урожай ранніх культур за всі роки незалежності України – 3,1 млн тонн ранніх зернових і зернобобових. Область вважається одним із національних лідерів у вирощуванні баштанних культур і овочів.
“Без відновлення великого зрошення землі нашого краю перетворяться на пустелю. Рухне вся економіка основної галузі регіону – сільського господарства“, – говорить голова ФГ “Аделаїда”, депутат Херсонської облради, заступник голови комісії з питань АПК Сергій Рибалко. “Не всі в Україні знають, то нагадаю: один зрошуваний гектар “працює” за 2–3 богарних. Завдяки дніпровській воді до війни Херсонщина вирощувала найбільше в країні овочів – 14% від всього загальноукраїнського врожаю. Завдяки зрошенню розвивалися також садівництво, виноградарство, рисівництво. А ще згадати тут виробництво експортної продукції – сої, кукурудзи, соняшнику… Що робити? Відмовитися від землі, яку нам передали у спадок наші прадіди і діди?.. “
Розпач Рибалка і сотень, тисяч аграріїв Півдня України зрозумілий. Безводдя тут, у зоні ризикованого землеробства, порівняне хіба що з нинішньою окупацією. Ті ж чорні пилові бурі генетично закарбовані у пам’яті степовиків.
Думку Сергія Рибалка і його прибічників поділяють в Україні далеко не всі, особливо вчений люд. Доктор біологічних наук, професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко зауважує: “Шанс відновити унікальний Великий Луг не можна втрачати! Через зникнення Каховського «моря» знову повертаються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів. Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше“.
Відомий український фахівець у галузі меліорації Михайло Ромащенко іншої думки: “Ми в будь-якому разі вже не отримаємо на півдні України той степ, що був за часів козаччини: землі розорані, та й клімат не той. Без водосховища Україна поверне собі неживу потріскану пустелю, з пиловими бурями та жахливою екологією. Тому Каховську ГЕС необхідно відновлювати. Однозначно! Ще раз наголошу: відновлення ГЕС вкрай необхідне. Коли її будували, йшлося передовсім не про виробництво електроенергії, а про акумуляцію масштабних запасів води. Не буде Каховського водосховища – величезний регіон для країни буде втрачений”.
Так чи не так, але діяти треба невідкладно. І поки тривають дискусії, Кабінет Міністрів України затвердив постанову про експериментальний проєкт із початку відбудови Каховської ГЕС.
“Проект розрахований на два роки. На першому етапі спроєктуємо всі інженерні конструкції, підготуємо необхідну базу для відновлення. Другий етап розпочнеться після деокупації територій, де розташована ГЕС. Він передбачає власне будівельні роботи“, – поінформував під час одного з засідань уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
“Нова станція буде більш потужною“, – наголосив генеральний директор ПрАТ “Укргідроенерго” Ігор Сирота. “До підриву вона виробляла 340 МВт, і ми планували побудувати ще одну станцію на 220 МВт. Тепер це буде одна станція потужністю 550–600 МВт. Але більш точно ми будемо це знати, коли зможемо побачити, в якому стані перебувають залишки 12 прольотів греблі“.
Очільник “Укргідроенерго” наголошує на тому, що відбудова Каховської ГЕС вестиметься з дотриманням усіх новітніх екологічних вимог: “Риба, яка буде заходити з моря до Каховського водосховища і далі до Запоріжжя на нерест, має це робити без перешкод. Це екологічні вимоги, які при будівництві станції ми маємо виконувати, як це робиться в сучасному світі. Тому проект станції буде проходити, серед іншого, і екологічну експертизу“.
Минуле знищене. Майбутнє настане лише без окупантів…
Через затоплення територій Херсонщини внаслідок підриву дамби знищено 118 пам’яток культури. Як повідомив начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін, 102 пам’ятки знаходяться на лівобережжі області, ще 16 – на правобережжі. Були затоплені території Олешківської Січі, фортеці Тягинь у Бериславському районі, повністю затоплений монастир XVIII століття у селі Корсунка, частково або повністю опинилися у воді 10 бібліотек та 5 музеїв.
В Олешках місцеві жителі нарешті змогли відшукати унікальний артоб’єкт – хату самобутньої художниці, представниці наївного мистецтва Поліни Райко. І побачили там те, чого боялися: повінь практично знищила унікальні розписи на стінах оселі. Більша частина малюнків обсипалася, а ті, що ще залишаються, теж приречені.
Та не все, не все втрачене і не все приречене. Не одне страшне лихоліття пережила наша багатостраждальна земля, переживе і нинішнє. “Оживуть степи, озера…“, – як писав наш великий пророк Тарас Шевченко. Так буде і на цей раз!
Марина САВЧЕНКО, Василь ПІДДУБНЯК, Олег БАТУРІН,
Анатолій ЖУПИНА, газета «Новий день», Херсон
Цей матеріал підготовлено редакцією обласної газети «Новий день», місто Херсон, за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах проекту «Голоси України» за підтримки Європейського центру свободи преси та ЗМІ (ECPMF) та МЗС Німеччини.
