У Запорізькому Центрі журналістської солідарності у межах проєкту «Місцеві ЗМІ: творчі здобутки, проблеми, перспективи» відбулась зустріч зі Світланою Залізецькою, керівником релокованого з Мелітополя інтернет-видання РІА «Південь» (До початку повномасштабного вторгнення РІА «Мелітополь»). Журналістка поділилася з релокованими виданнями, які працюють на прифронтових територіях, досвідом організації роботи у складних умовах.
Ця тендітна молода жінка справжній боєць, «профі»-медійниця, вимушена переселенка з рідного міста, де і зараз залишаються її батьки, попри неймовірні випробування, не склала руки і на інтернет-ресурсах займається справою свого життя – журналістикою. Журналістикою, яку намагається знищити окупанти. Журналістикою, яка виявилась могутньою зброєю, проти якої витрачаються шалені гроші, але ж таки лишаються безсилими.
Світлана Залізецька з 2014 року пройшла горнило у боротьбі з ворогом та отримала безцінний досвід роботи. Виїхавши до Запоріжжя, за допомогою НСЖУ та міжнародних грантів. відновила мовлення в ютюбі, фейсбуці, тік-току, Телеграмі. Відвідуваність інформаційних каналів – до 45-50 тисяч на добу, а деякі матеріали з ютюб мають міліонні перегляди.
Інформація РІА «Південь» має своїх прихильників і на тимчасово окупованих територіях України, і серед тих, хто був вимушений покинути рідні домівки і тікати від окупантів, які перетворили на катівні нашу рідну землю, мирні міста та села.
Основні рубрики контенту – це «В`язні Кремля», «Стоп фейк», «Чужі», яка складається з інтерв`ю з полоненими російськими окупантами, та «Вижити».
– Наша команда – це десять медійників, які працюють в режимі 24/7, не зважаючи на Dос-атаки, неймовірну кількість руснявих ботів та безкінечну війну – намагання вбити інформаційну складову та припинити наше існування, – розповідає Світлана Залізецька, – Двоє адміністраторів нашого сайту – Георгій Левченко та Анастасія Глуховська – вже рік перебувають у полоні, і ми не знаємо, де вони знаходяться. Ще двоє наших журналістів служать в ЗСУ. Ми працюємо й за них, бо наш девіз – «Вижити!». Вижити попри постійне знищення сайтів ворогом та недостатню допомогу на постійній основі від влади. Щодня і щоночі ми боремося за виживання, попри погрози фізичної розправи. Ми змінились. Ми організовані, згуртовані, розвиваємось і вдосконалюємось. В сучасних умовах на нас велика відповідальність – особлива! Бо зайвим словом можемо нашкодити людині з окупованої території.
Пройшовши важкі випробування і перебуваючи в постійній напрузі задля збереження вільної журналістики, яка несе людям чесні новини, Світлана Залізецька поділилася власним досвідом з релокованими виданнями, які працюють на прифронтових територіях, бо безпекові питання найважливіші та вимагають неабияких зусиль в організації роботи.
- Перше – кожна платформа, на який ви працюєте, має бути самостійною. У разі небезпеки – переходьте на наступну, не перериваючи інформаційну стрічку.
- Друге – редакція повинна працювати в режимі «дьюті оф», мати «План Б» на випадок, коли переривається зв’язок. Наприклад, треба домовитись, де і через скільки часу зустрічатися, якщо когось заарештували, які речі треба взяти при обстрілах: обов’язково ноутбук, «тривожна валіза», щоб можна було працювати не в офісі.
- Третє – обладнання, яким ви нечасто користуєтесь, повинно бути вивезене й сховане в надійному місті.
- Четверте – треба бути готовими до погроз, бо на тебе постійно здійснюється ворожий тиск.
- П’яте – бажано, щоб в команді був психолог, дуже важко буває перенести ситуації, які складаються. Наша аудиторія дуже вразлива і потребує допомоги спеціаліста в колективі редакції
– Ворог нав`язує свою війну, нам треба вчитися і відповідати аналогічно. Наша боротьба з окупантами ніколи не припиниться. Це і особиста війна за колег-журналістів, підступно викрадених. Крім інформаційної, в нашій роботі сьогодні є дуже важлива соціальна складова, це згуртованість громадянського суспільства, – каже Світлана. – Треба, щоб влада підтримувала релоковані видання, бо інакше про життя в окупації розповідатимуть російські журналісти.
Ця зустріч зі Світланою, її настанови та поради дуже сколихнули присутніх. Ми всі віримо в Перемогу та допомагаємо українцям не зневіритися, не впасти у хандру і відчай. Журналісти важливі!
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Олена Морозова
Фото Дар’ї Зирянової
