У рік свого п’ятдесятиріччя Ігор Леус поєднав редакторську роботу в газеті «Честь хлібороба» (м. Бобринець Кропивницького району, Кіровоградської області) із службою у ЗСУ. Увечері журналіст отримав повістку за мобілізацією, а вже наступного дня зранку вирушив на навчальний полігон. Як будуть складатися обставини, не знав, і з дому взяв лише найнеобхідніше. Розумів, що кожен чоловік у країні, яка воює, може одягнути піксель.
Головний редактор турбувався про долю газети, бо ж провів передплату на 2025 рік: багато читачів віком 60+, особливо у сільській місцевості, чекають кожен свіжий випуск. Не всі з них «дружать» з інтернетом. Віддають перевагу паперовому виданню за змістовність, достовірність і… традиційний запах свіжої друкарської фарби. У редакції, як і в багатьох інших колективах локальних медіа, з кадрами є проблеми. Протягом кількох місяців головний редактор випускав газету з помічницею Наталією Холодовською. Попередньо верстальник газети Віталій Москалик підписав контракт із ЗСУ, деякі працівники, з огляду на різні обставини, змінили місце роботи. І коли Наталія почула новину про мобілізацію головного редактора, вирішила зателефонувати йому й довідатися, що ж робити далі.
– Ігор Сергійович тоді сказав, що газета повинна виходити і щоб я працювала над черговим випуском, – каже Наталія. – Збентеження й страху не відчувала, адже знала весь процес створення випуску. Згодом Ігоря Сергійовича відпустили на короткий час додому, він узяв з собою ноутбук. І тепер з ним налагоджений постійний зв’язок. Ми прагнемо створити запас матеріалів. Редакція отримує від Кетрисанівської громади інформацію для друку на умовах висвітлення діяльності влади. Уже є домовленість з прокуратурою, яка надаватиме роз’яснення з різних питань, повідомлятиме громадськість про криміногенну ситуацію. Надсилає матеріали й Кіровоградська обласна рада, де працює голова Кіровоградської обласної організації НСЖУ Петро Мельник. Він нам теж допомагає. До речі, наш Ігор Васильович є заступником голови обласної організації Національної спілки журналістів України.
Наталія говорить, що Ігор Леус намагається викроювати якийсь час, незважаючи на службу в близькості до бойових дій, аби погодити матеріали, котрі приходять на електрону адресу, дає «добро» на написання тих чи інших тем. Так у дві руки й продовжують щотижня випускати газету на чотирьох шпальтах. Прагнуть, аби читачі, як і раніше, отримували цікаве видання. Жоден випуск не був зірваний. Тішить та обставина, що в кожному номері йде багато вітань ювілярам, з іншими святами. Це показує, наскільки людям важливі, в наш складний час, приємні миттєвості.
Дуже виручають за нинішніх умов позаштатні багаторічні дописувачі, які мають дружні й творчі зв’язки з Ігорем Леусом. Вони давно стали опорою в роботі редакції. Працівниця Бобринківської бібліотеки, художній керівник СБК Валентина Ревва надає для друку ґрунтовні матеріали на краєзнавчі теми, про корифеїв театру, місцеві легенди. Жінка залюблена в історію, традиції, театральну спадщину України. Варто сказати, що пані Валентина має міцне родове коріння – вона правнучка Володимира Винниченка, відомого політичного діяча й письменника.
– Співпрацюємо з “Честю…” понад 20 років. Написала колись давно один матеріал про Володимира Винниченка, Ігор Сергійович запропонував робити дописи в газету регулярно. Так усе й почалося, – згадує пані Валентина.
Наразі матеріали відомої краєзнавці публікуються у газеті щомісяця.
Великий і надійний друг газетярів, який готовий завжди прийти на поміч, теж краєзнавець-журналіст, Віктор Охремов. Він – викладач професійно-технічного училища, але й частий гість у стінах редакції. Можна констатувати лише одне, що редакції просто поталанило з такими дописувачами. Наталія говорить про них з великою повагою, бо вони справді унікальні люди.
До слова, як і сама Наталія. У травні у неї буде перший знаковий ювілей: 25-річчя. Під час розмови відчувається, як від дівчини просто струменить оптимізм і закоханість у життя та роботу. Таким людям дивним чином вдається все встигати. Наталія має три вищі освіти, враховуючи юридичну та філологічну. Під час навчання в університеті ім. М.П. Драгоманова, їй, студентці-другокурсниці, довірили редагування наукової праці ректора закладу.
– Та нічому дивуватися, – сміється Наталія. – Я ж виросла у редакції газети «Честь хлібороба», і тепер робота для мене тут теж є справою честі. Моя мама Катерина Євгеніївна працювала в редакції 19 років: реклама, звірка оголошень, зустрічі з відвідувачами та багато іншого було на ній.
Практику я проходила у рідному мені колективі коректором. Ігор Сергійович одного разу запропонував написати матеріал. Потім – другий… Похвалив. Так і пішло. Тож редагування наукової праці ректора дало можливість використати ті знання й уміння, які здобула в редакції. До війни в мене була робота в Харкові, але мусила повернутися додому.
– У нас постійно літають шахіди. А спілкування з головним редактором, який воює, повсякчас показує, що війна не десь далеко, а зовсім поряд, – продовжує Наталія. – Але ж не можна застигати у бездіяльності і пасивному чеканні. Я входжу до Молодіжної ради при Кетрисанівській сільській раді, маємо багато ідей, керівництво допомагає з їх реалізацією. І такий підхід заохочує до роботи. Зараз викладаю в школі с. Костомарівки. З Кетрисанівською громадою у редакції взагалі хороша співпраця. При потребі голова громади надає транспорт для поїздок у села громади, коли потрібно взяти там матеріал. А у села я просто обожнюю виїздити! Там особливий світ і особливі люди. У дитинстві любила читати книги про село. А тепер писати про сільське життя – одне задоволення.
Одне задоволення й спілкуватися з такими людьми як Наталя. Фраза: «Обожнюю виїздити у села!» взагалі підкорила… Приємно, що Наталія Холодовська – член Національної спілки журналістів України. У червні буде рік, як вона отримала членський квиток. Досвід нинішньої роботи в медіа обов’язково придасться в майбутньому, переконана Наталія. Зараз розкривається потенціал молодої журналістки для пошуку нових форматів, а емоцій і сил для написання матеріалів та долання викликів їй точно вистачає.
Людмила Мазнова, інформаційна служба НСЖУ
