Сергій Білий – кадровий військовий. Після закінчення вишу працював на офіцерських посадах, зокрема, й керівником пресгруп. Згодом обставини склалися так, що за власним бажанням звільнився зі служби. Віддався сповна улюбленій журналістиці: працював у різних інтернет-виданнях, дописував в газету «Експрес», очолював відділ пресслужби облдержадміністрації.
У березні 2014 року Сергія Білого за мобілізацією призвали до лав Збройних Сил України. Cлужив у обласному військовому комісаріаті. Серед іншого – займався питанням зв’язків з громадськістю. Згодом брав безпосередню участь у бойових діях в рамках антитерористичної операції та операції об’єднаних сил на території Донецької й Луганської областей.
Після закінчення контракту повернувся до журналістської діяльності в інтернет-виданнях «БРІЗ» і «Типовий Франківськ», головним редактором агенції новин «Фіртка». Очолює там первинну організацію НСЖУ.
– Журналістика стала для мене цікавою і важливою професією. Найважливіше – що це фах, завдяки якому видно результат. Не раз після моїх публікацій влада й інші чиновники намагалися змінювати ситуацію, заповнювати прогалини, виправляти недоліки, – розповідає Сергій.
Наш колега пише також вірші. Окремі поетичні твори увійшли до збірки «Кольори кохання»…
Із початком повномасштабного вторгнення Сергію Білому знову довелося змінити журналістику на свій військовий фах. Військова частина, де він сьогодні проходить службу, донедавна обороняла Часів Яр на Бахмутському напрямку, а тепер тримає оборону на Харківщині. Нашому колезі довелося побачити й відчути усі «романтичні» моменти війни: поранення, втрати побратимів, прильоти…
Прильоти не оминули сім’ю воїна й в Івано-Франківську – вдосвіта 22 червня цього року внаслідок російської ракетної атаки зазнала пошкоджень квартира, в якій живе родина журналістів Сергія та Вікторії Білих із двома дітьми.
– Минуло півтора місяця, а я дотепер не можу оговтатися від пережитого, – згадує Вікторія. – Було дуже страшно, адже я вдома сама з дітьми, бо чоловік на фронті. Тоді посеред ночі мене розбудило жовтогаряче світло. Водночас було чутно якийсь шалений гуркіт, а потім гучний звук вибуху. Вибухова хвиля була такою сильною, що мене аж підкинуло на ліжку. Спочатку спросоння не зорієнтувалася, що то за світло. А коли стався вибух, полетіла в іншу кімнату – швиденько витягти дітей, які трусилися від страху, в безпечний коридор. Тоді вкотре також переконалася в журналістській солідарності – рано-вранці зателефонували з Центру журналістської солідарності. Згодом наша сім’я, за його клопотанням, отримала матеріальну підтримку від Національної спілки журналістів України, адже внаслідок прильоту в нас було пошкоджено багато вікон і рам.
Звісно, Сергію Білому, як і будь-якому воїнові, хочеться додому. Побачити своїх рідних – дружину та дітей, батьків. Повернутися до улюбленої журналістики. Та у ЗСУ немає ротацій. Тож повернення батька, чоловіка та сина додому можливе лише тоді, коли ворога на нашій території буде знищено. А поки що доводиться задовольнятися відеодзвінками додому та раз на пів року короткими 10-денними відпустками в Івано-Франківськ.
Проте в тому, що піти на війну, це правильний вибір, Сергій не сумнівається. «Я офіцер. Я на це вчився, – зазначає воїн-спілчанин. – Я мушу бути тут та захищати нашу землю. Хто, як не я?».
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Вікторія Стрільчук
