За ініціативи Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ й підтримки Запорізького Центру журналістської солідарності НСЖУ в коворкінгах центрів відбувся онлайн-міст «Захід і Схід – разом!». Приводом до віртуальної зустрічі став вихід у світ книги «Оборонці Гуляйпільського краю». Автором видання є відомий запорізький письменник, краєзнавець, член НСЖУ та НСПУ Іван Кушніренко, співавторкою – Наталія Михалків з Надвірної Івано-Франківської області, мати загиблого військовослужбовця ЗСУ Віталія Михалківа, який мужньо стояв на захисті Гуляйпільського краю. Учасниками онлайн-мосту стали працівники Центрів, співавтори видання, представники медіаспільнот Івано-Франківщини та Запоріжжя.
Зустріч, що вийшла далеко за рамки професійної дискусії, стала глибоко емоційним простором єднання двох регіонів, які сьогодні разом виборюють свободу і незалежність України.
Творча співпраця та дружба запорізьких та івано-франківських журналістів почалася більш тринадцяти років тому з низки спільних проектів під гаслом «Схід та Захід разом!»: двосторонні теле- та радіо марафони, тематичні заходи, а з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України обидві спілки розпочали неперевершену естафету обміну новинами.
Новий діалог між медійниками, присвячений виходу у світ ювілейної, 100-ї книги Івана Кушніренка – відомого гуляйпільського краєзнавця, члена НСПУ та НСЖУ. Видання має промовисту назву: «Оборонці Гуляйпільського краю» (Історії мужніх. Частина друга). Книга присвячена героям 102-ї окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського – воїнам з Прикарпаття, які сьогодні воюють на Гуляяйпіллі. Співавторкою видаання стала Наталія Михалків – вчителька з Надвірнянщини, мама одного із загиблих захисників.
«Бандерівці захищають махновців», – з вдячною посмішкою говорять мешканці Гуляйполя.
Ці слова стали символом братерства, яке не визнає відстаней. Обговорення книги зібрало журналістів, редакторів, письменників та громадських діячів з обох регіонів у спільному інформаційному просторі для того, щоб разом берегти пам’ять, розповідати правду про війну і творити літопис Перемоги.
Вітальними словами розпочали захід координатори Івано-Франківського Центру Вікторія Плахта, яка модерувала онлайн-зустріч, та Запорізького – Наталія Кузьменко.
–Роль медіа в умовах повномасштабної війни надзвичайно важлива, адже мова йде не лише про інформування громадськості, а й формування національної свідомість співвітчизників. Журналісти, розповідаючи історії героїв та захисників, зберігають пам’ять про їхній подвиг і творять сучасну історію України. Через правду, зафіксовану в репортажах, статтях і фільмах, медіа зміцнюють моральний дух суспільства та стають інструментом інформаційного спротиву, – наголосила Вікторія Плахта.
–Наша сьогоднішня зустріч і ця книга, яку ми зараз обговорюємо, один з яскравих прикладів того, що Схід і Захід разом. Наші два Центри журналістської солідарності й наші обласні організації завжди співпрацювали під цим гаслом. Ми – один народ, ми – українці, ми стоїмо разом за свою землю, захищаємо її, де б не були. І ми разом прийдемо до перемоги. Внесок журналістів і письменників у цю перемогу – створення літопису подвигу, розповідей про всіх її героїв. Вклоняємося нашим захисникам із Прикарпаття, вклоняємося всім нашим воїнам», – зазначила Наталія Кузьменко.
Автори книги охоче поділилися історією її створення, розповіли основні етапи роботи над виданням, поділились особистими враженнями. Видання присвячене гуляйпільцям та представникам інших регіонів України, які боронять Гуляйпільський край, відстоюючи нашу свободу, волю та незалежність. Книга складається з трьох розділів: перший – «Діти рідної землі» – розповіді та світлини про земляків, які віддали життя за Україну в сучасній російсько-українській війні; другий – «На Махновській дузі» – понад 40 історій про синів Прикарпаття, військових з Івано-Франківської області, які нині захищають Гуляйпільщину; третій – «Повернення із забуття» – про постать Нестора Махна, його повернення із забуття, а також про військовослужбовців ЗСУ, які в боротьбі з російським агресором взяли собі позивні «Махно» та «Нестор».
–У моєму творчому доробку це вже сота книжка. З 2014 року фіксую події та життєві історії, пов’язані з військовою агресією російської федерації. Якось мої земляки-гуляйпільці запропонували написати книгу про наших запорізьких захисників, які боронять рідну землю та військових ЗСУ з інших регіонів, які несуть службу на території Гуляйпільської громади. Так і виникла ідея написати цю книгу. Ми маємо творити літопис перемоги (а вона буде): задокументувати кожну подію, кожен подвиг наших захисників, завдяки яким ми маємо можливість тут зібратися. Саме в цьому сенсі наша з пані Наталею книга дуже важлива. Я щиро вдячний вам, пані Наталю, за велику творчу співпрацю, вдячний вашому онуку Максиму. Те, що ви зробили, неоціненно. В нашій книзі «Оборонці Гуляйпільського краю» розповіді про справжніх героїв, мужніх воїнів з Прикарпаття, бійців 102-ої окремої бригади Сил територіальної оборони України, які боронять Гуляйполе і наше Запоріжжя. Це дійсно мужні й безстрашні воїни, справжні патріоти. Коли почалася війна, чимало з них працювали за кордоном. Мали влаштоване спокійне життя, але коли в Україну прийшла біда – повернулися її захищати. Запорізька земля, наш гуляйпільський край ніколи того не забудуть. Писати подібний літопис важко, адже треба пропустити через себе долі загиблих героїв – живих і загиблих, тих, які повернулися на рідну Івано-Франківщину на щиті. Але до останнього подиху захищали Україну. Велика шана й подяка їм! Бо якби вони не прийшли, невідомо, що було б із нашим краєм», – наголосив Іван Кушніренко.
–Така складна і сумна для мене ця історія написання книжки. І мій син Віталій та зять Тарас захищали Гуляйпільщину в складі 76 батальйону 102-ої бригади ТРО. Син, на жаль, загинув 18 січня 2024 року. Я – вчителька української мови і літератури, маю чималий досвід такої роботи: була технічним редактором, коректором. Особисте горе давало мені можливість відмовитись. Але потому прийшло до мене якесь осяяння: ну як це я можу відмовитись і хто це зробить, якщо не я?! Я подумала, що це, мабуть, найменше, що в пам’ять про цих хлопців можу зробити. Єдине, з чим у мене була проблема – це недостатньо навичок роботи з комп’ютером. Дуже мені допоміг мій внук Максим. Ми інколи сиділи по дві – три години безперервно над матеріалом. І так, крок за кроком, вийшла наша книга. Чим більше працювали над книжкою, тим більше розуміли важливість нашої праці. Хочу поділитися одним моментом. Якось зустріли дружину мого полеглого учня і я їй подарувала цю книжку з нашими автографами. Коли він загинув, його синові було лише дев’ять місяців. Вона каже: «Синочок батька не пам’ятатиме, але коли дитина виросте, то я розгорну йому цю книжечку. Він буде дивитися на фотографію свого тата і пишатися його подвигом». Дуже вдячна Івану Кириловичу за таку його працю. Готуємо третю частину і дуже хочу, аби вона була дуже тоненька, аби ми вже не писали про полеглих, аби писали лише про живих наших героїв і їхні вчинки. Нехай третя частина буде одою прославлення живих!», – зазначила Наталія Михалків.
–Радий, що мав можливість допомагати бабусі писати цю книжку. Вона дуже важлива, адже треба вшановувати пам’ять загиблих героїв та дякувати нашим захисникам за те, що дають нам можливість вчитися, працювати. Зізнаюся, було нелегко. Опрацьовували кожен день по двадцять сторінок. Пишаюся, що брав участь у підготовці книжки і робив добру справу», – сказав Максим, внук Наталії Михалків.
Вікторія Плахта, звертаючись до Максима зі словами вдячності за його участь у благородній справі, вручила в подарунок волейбольний м’яч.
Під час онлайн-зустрічі учасники обмінялися думками та поділилися досвідом.
Зокрема, відома прикарпатська журналістка, кореспондентка газети «Експрес» Сабіна Ружицька розповіла про власний досвід роботи над проєктом, у межах якого вона готує нариси про героїв, вихідців з областей Західної України.
–Писати нариси про загиблих героїв – це велика відповідальність і водночас глибоко емоційне випробування. Кожна така історія – це біль, що ще живе в серцях рідних, і торкатися його словами дуже непросто. Проте ми, журналісти, розуміємо наскільки важливо зберегти на папері, на плівці, на фото спогади про наших героїв, – зазначила Сабіна Ружицька.
Журналістка газети «Голос Гуляйпілля» Тамара Борт розповіла про роботу в творчому тандемі з автором книги «Оборонці Гуляйпільського краю» Іваном Кушніренком над матеріалами про воїнів, які боронять Україну на передовій, зокрема, про 102-гу окрему бригаду ТРО імені полковника Дмитра Вітовського, сформовану на Івано-Франківщині.
–Особливо важко, – зізнається журналістка, – писати про загиблих героїв. Кожна історія – це окреме життя, яке вже не повернути. Найважче – писати про молодих, талановитих, щирих патріотів, які мали б жити, любити, виховувати дітей… Але вони вже назавжди залишилися в нашій пам’яті, бо віддали життя за нас і за Україну. Ми повинні чути одне одного, бо лише разом – Схід і Захід – можемо вистояти й перемогти. Такі зустрічі гуртують, надихають і зміцнюють нашу спільноту.
Тамара Борт також розповіла про спільну роботу з Іваном Кушніренком над розповідями про 102-у бригаду ТрО. Писати про загиблих – найважче: : «Це окремі світи, які вже не повернути… Але вони житимуть у наших статтях, книгах, словах, у нашій пам’яті, у нашій боротьбі».
Свої міркування під час онлайн-зустрічі висловили також Іван Гриджук, головний редактор медіацентру «Народна Воля»; Валентина Близнюк, головна редакторка газети «Вільний голос»; Наталія Димніч із Суспільне Івано-Франківськ; Галина Пристай, доцентка кафедри журналістики Карпатського національного університету ім. В. Стефаника; Ліліана Хомишин, кореспондентка ВВС Україна в Івано-Франківській області; Ігор Голинський, редактор видання «Поліція Прикарпаття».
На завершення зустрічі співавторка книги «Оборонці Гуляйпільського краю» Наталія Михалків подарувала примірник книги Вікторії Плахті, координатору Івано-Франківського Центру журналістської солідарності.
Онлайн-зустріч вкотре довела: попри відстані й регіональні особливості, Україна – єдина. Захід і Схід – разом!
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15
Богдана Засідко, Тамара Іваненко, Наталія Вадимова, фото Дар’ї Зирянової та Івно-Франківського ЦЖС
Дискусія з цього приводу: