• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
Неділя, 15 Червня, 2025
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

  • Юридична допомога
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Ювілей у День журналіста відзначає лиманська газета «Зоря»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

  • Юридична допомога
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Новини

«Я продовжую бути журналістом, тому що це, по суті, єдина моя зброя, якою я сьогодні можу допомагати своїй країні та Маріуполю», – Артем Попов

НСЖУ НСЖУ
23 Березня, 2022 / 12:30
рубрика Новини
0
«Я продовжую бути журналістом, тому що це, по суті, єдина моя зброя, якою я сьогодні можу допомагати своїй країні та Маріуполю», – Артем Попов
Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

Кореспондент ТРК «Україна» та «Україна 24» Артем Попов до останнього працював у Маріуполі – місті, в якому жив він та його рідні, друзі, знайомі, та яке найбільше постраждало від російських окупантів. Після евакуації він продовжує виконувати свої професійні обов’язки та допомагати тим, хто лишився в блокаді.  

Про те, як прийшла війна в Маріуполь, як довелося жити й виїздити під час облоги, Артем розповів в ексклюзивному інтерв’ю для сайту Національної спілки журналістів. 

Пов'язанітеми

Фотожурналістика під загрозою: Європейська федерація журналістів закликає до захисту професії

Презентації книги «Мала книга наших втрат і перемог. 13 доль на тлі повномасштабного вторгнення»

Це було рано-вранці. Я спав і взагалі був на лікарняному через двосторонню пневмонію, і в ці дні не працював. Мене розбудила дружина, каже: «Артем, якісь страшні обстріли». Я прокинувся і одразу зайшов в інтернет у свій робочий чат. Тоді я зрозумів, що обстрілюють не лише Маріуполь, а й Харків і Київ. Я зрозумів, що почалось повномасштабне вторгнення.

Я жив біля моря в порту. Списався з редакторами, запропонував піти познімати море, тому що звідти чути вибухи. Може, там уже російські кораблі? Мені сказали, щоб не ризикував і був максимально обережним. Тож я пішов на море з телефоном, але звуки вибухів було чутно з боку вулиці Далекосхідної, а в морі нічого не було.

Я пройшовся містом і побачив, що люди почали шикуватись у черги до банкоматів, щоб зняти гроші. Найперше, що зробили мешканці Маріуполя – пішли до банкоматів, а по-друге, всі пішли запасатися продуктами, коли відчинились магазини.

У той же день тесть вивіз моїх дружину і дитину в безпечне місце, а я лишився працювати в Маріуполі до восьмого березня. Заряджав техніку від дизельного генератора, і поки в мене був дизель, я міг працювати. Спочатку я працював удома, потім мені запропонували переїхати на дачу за Селищем Моряків. Господарі переїхали до Молдови. На дачі у будинку був твердопаливний котел.

Четвертого березня я зробив останні світлини в місті, після чого вже працював за містом. Я особливо нікуди не виходив, збирав інформацію з соцмереж, телефонів і просто розповідав те, що я чув, виходячи на подвір’я. В такому режимі працював.

Восьмого березня у мене почав закінчуватися ресурс дизельного генератора. Електрики не було. Мені довелося залишати місто і продовжувати працювати дистанційно, де я міг це зробити поблизу.

Чи усвідомлювали ви, наскільки небезпечно працювати в місті, яке постійно перебуває під авіаційними та артилерійськими обстрілами?

Я не відчував у цьому відношенні складнощів. Навпаки, робота для мене була можливістю відволіктися, бо якщо нічим у цей час не займаєшся, то можна з’їхати з глузду. Бо ти щодня дізнаєшся, що будинки твоїх знайомих та близьких обстрілюють, помирають твої колеги, твої друзі. Навіть за відсутності зв’язку люди, нехтуючи безпекою, кудись виходили, щоб зловити сигнал, і я від них дізнавався про подробиці.

Росіяни били точно по тих же координатах, по яких стріляли у 2015 році. Нічого взагалі не змінилося. Практично ті ж самі будинки були обстріляні, що й сім років поспіль. Вони нічого не придумують, вони мають координати, і по них працюють.

Батьки моєї дружини відразу залишились без житла. Під час одного з перших обстрілів «градами» від потрапляння в багатоповерхівку була знищена їхня квартира. Ну, а мій будинок у Приморському районі, наскільки мені відомо, пограбований. Але в якому він стані, не знаю. За останньою інформацією, він поки що стоїть.

Назвіть, будь ласка, імена і прізвища ваших колег, які загинули в Маріуполі.

Це Віктор Дєдов, головний режисер і оператор телеканалу «Сігма». Також я й досі не можу зв’язатися зі своїм оператором Дмитро Кузминським. Він пропав, з ним немає зв’язку. Ситуація незрозуміла.

Для мене найстрашніша річ – коли ми переможемо в цій війні, повернутись до Маріуполя й дізнатися, кого із знайомих і близьких ти втратив. Маріуполь – це, по суті, місто двох рукостискань. Якщо ти знаєш одну людину, то значить, так або інакше знаєш уже все місто.

Коли я від’їздив, у Маріуполі починалась гуманітарна катастрофа. Вже не вистачало води та їжі. Друга мого друга вбили, коли він пішов по дрова. Виходити кудись було тяжко в принципі. По воду ходили до джерел, але потім і ці місця почали обстрілювати, направляти туди авіацію. Не знаю, для чого це робиться. Вочевидь, щоб позбавити людей можливості існувати.

А можливо, щоб змусити людей здатися й прохати про припинення війни? Це один із типових сценаріїв, на який розраховують окупанти.

Можливо. Вони прагнуть створити гуманітарну катастрофу. На той момент, восьмого березня, вона вже була створена. У мене вже не залишалося хліба. Я їв консервацію: мариновані огірки, помідори та варення. Розводив варення з водою, щоб якось урізноманітнити своє меню. Рубав дрова, опалював житло. В таких умовах доводилось працювати.

Як вам вдалося виїхати з Маріуполя? Адже, за свідченнями очевидців, місто перебувало в блокаді та під безперервними обстрілами, а «зелені коридори» не діяли.

Тут спрацювали знайомства, які є в будь-якого журналіста національного телеканалу. Я також мав знайомих, які працюють у різних структурах та підрозділах. Мені просто допомогли, пояснили, як і куди можна проїхати. Я дуже боявся проїжджати через блокпости росіян через певний рівень впізнаваності. Відростив бороду і підготував себе, щоб трохи відрізнятись  від того, як виглядаю насправді.

Я проїжджав через Нікольське та Токмак. Зараз уже так не їздять. Ще в той час, коли можна було проїхати через Токмак, я вирушив під вечір, щоб привертати менше уваги. Словом, прорвався. Був, звісно, страх, що можуть зупинити. У них же (росіян – Ред.) в полях, крім рації, більш нічого немає.

Я чітко усвідомлював усю небезпеку ситуації. Я й зараз перебуваю в небезпеці, незважаючи на те, що виїхав із Маріуполя. У мене в Інстаграмі 10 000 підписників, я там веду активне соціальне життя. Допомагаю людям, пишу різні координаційні речі. Зараз ми збираємо гроші на купівлю автобуса, щоб самостійно вивозити людей. Мені через сторінку в Інстаграмі сиплеться дуже багато погроз щодня.

Хто вам погрожує?

Погрожують російські військові. Я заходжу на їхні сторінки та бачу, що це за люди. Зокрема, коли в мене пропав оператор, мені почали писати російські військові. Один із них написав про Дмитра Кузминського: «Ми його з’їли, гарний кабанчик був». Погрожують просто якісь люди без фотографій та без підписників, боти. Я таких відразу блокую та видаляю, але вони пишуть постійно.

Чи продовжуєте ви працювати журналістом зараз, коли перебуваєте в безпечному мирному місці?

Я продовжую бути журналістом, тому що це, по суті, єдина моя зброя, якою я сьогодні можу допомагати своїй країні та Маріуполю зокрема. Сьогодні про ситуацію в Маріуполі говорять всі й багато, але інсайдерської інформації дуже мало через те, що з першого березня триває окупація міста. Але мені вдається зв’язуватися з людьми, дізнаватися інформацію з перших вуст. Її потрібно доносити до світу. Я особисто зацікавлений у тому, щоб хоча б почали евакуювати людей, щоб ситуацію розуміла світова спільнота. Про це я говорю в численних інтерв’ю та коментарях для свого телеканалу та міжнародних інформаційних агенцій: ВВС, Четвертого каналу в Лондоні, куди я щоденно вмикаюсь, і на японський. Напевно, географічно прямими включеннями охопив уже всю Європу й не тільки.

Крім того, я та мої рідні продовжуємо займатися волонтерством. Родичі допомагають шелтерам – притулкам для біженців, возять туди продукти, їжу. Я маю знайомих в Америці, Японії, Швейцарії, Італії. Вони направляють на рахунок гроші, за які ми купуємо та розвозимо всі ці речі. Зараз шукаємо два автобуси, щоб їх придбати й передати волонтерам. Сьогодні є можливість вивозити людей із Маріуполя таким кустарним методом, але не вистачає транспорту. Тож ми зараз збираємо кошти для цієї покупки. Складність полягає в тому, що складно знайти автобуси, які можуть туди доїхати, і щоб вони не коштувати по 15 000 доларів. Тому що бюджет наш дуже обмежений.

Хочеться щось робити для свого міста, для країни. А для Маріуполя хочеться робити ще більше. Сім’я – це моя країна, а місто – це як мій рідний батько.  

Людмила Макей

Попереднє

У Маріуполі після обстрілів загинув оператор телеканалу «Сігма» Віктор Дєдов

Наступне

Медійники просять іноземних колег не називати вторгнення росії «українською кризою» чи «конфліктом»

Схожі новини

Фотожурналістика під загрозою: Європейська федерація журналістів закликає до захисту професії
Новини

Фотожурналістика під загрозою: Європейська федерація журналістів закликає до захисту професії

13/06/2025
Творчість на передовій: у Дніпрі презентували проєкт «Воїни Світла: МИТЦІ»
Новини

Творчість на передовій: у Дніпрі презентували проєкт «Воїни Світла: МИТЦІ»

13/06/2025
Закон України «Про доступ до публічної інформації»: як працює та які виклики в умовах війни 
Новини

Закон України «Про доступ до публічної інформації»: як працює та які виклики в умовах війни 

13/06/2025
В Україні впроваджується унікальний проєкт  «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ: програма взаємореабілітації українських воїнів і дітей»
Новини

В Україні впроваджується унікальний проєкт  «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ: програма взаємореабілітації українських воїнів і дітей»

13/06/2025
Наступне
Медійники просять іноземних колег не називати вторгнення росії «українською кризою» чи «конфліктом»

Медійники просять іноземних колег не називати вторгнення росії «українською кризою» чи «конфліктом»

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Актуально. Про механізми реагування «Укрпошти» на скарги щодо доставки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Загинув журналіст і військовослужбовець із Кривого Рогу Владислав Волобоєв

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Журналіст Фахрудін Шарафмал: «Один із найвпливовіших інструментів російської пропаганди – це людина»

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Від штурму Капітолію до залів Конгресу: як українська журналістка змінює наратив про Україну в США

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

Фотожурналістика під загрозою: Європейська федерація журналістів закликає до захисту професії

Фотожурналістика під загрозою: Європейська федерація журналістів закликає до захисту професії

13/06/2025

Презентації книги «Мала книга наших втрат і перемог. 13 доль на тлі повномасштабного вторгнення»

Презентації книги «Мала книга наших втрат і перемог. 13 доль на тлі повномасштабного вторгнення»

13/06/2025

Творчість на передовій: у Дніпрі презентували проєкт «Воїни Світла: МИТЦІ»

Творчість на передовій: у Дніпрі презентували проєкт «Воїни Світла: МИТЦІ»

13/06/2025

Закон України «Про доступ до публічної інформації»: як працює та які виклики в умовах війни 

Закон України «Про доступ до публічної інформації»: як працює та які виклики в умовах війни 

13/06/2025

В Україні впроваджується унікальний проєкт  «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ: програма взаємореабілітації українських воїнів і дітей»

В Україні впроваджується унікальний проєкт  «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ: програма взаємореабілітації українських воїнів і дітей»

13/06/2025

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: spilka@nsju.org

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання