• Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Контакти
П’ятниця, 6 Червня, 2025
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
ENG
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

  • Юридична допомога
  • Навчання
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Лутфіє Зудієва: «Намагаюсь бути голосом тих, кого позбавили волі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Олена Цигіпа, дружина цивільного бранця Росії Сергія Цигіпи: «Ми не можемо спокійно жити, просинатися, дихати з думками про рідних у неволі»

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Готували на туристичній комфорці й жили під дахом із брезенту: як родина криворізького журналіста оговтувалася після ракетного удару

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

    Телеоператор з Херсона Ігор Загной: «Після акуборатравми спочатку змонтував сюжет, бо це мій професійний обов’язок, а потім звернувся до лікарів»

  • Мiсцевi Медiа
    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Світлана Томаш: «Я не маю права боятися, працюючи на кордоні, який під обстрілами. Бо там все ще живуть люди»

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Микола Вельма: від посади міського голови відмовився на користь журналістики

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    Редакторка газети з чернігівського прикордоння Олена Компанець вважає, що газетам потрібна термінова державна підтримка

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

    «Frontline Press»: коли газети рятують життя

  • Юридична допомога
  • Навчання
Немає результату
Переглянути всі результати
Національна спілка журналістів України
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Новини

«Вискочили у чому були після двотижневого безперервного життя у підвалі», – журналістка про евакуацію з Гостомеля

НСЖУ НСЖУ
15 Березня, 2022 / 18:07
рубрика Новини
0
«Вискочили у чому були після двотижневого  безперервного життя у підвалі», – журналістка про евакуацію з Гостомеля
Поділитися у FacebookПоділитися у TwitterВідправити e-mail

Відома українська журналістка Людмила Чичканєва, яка в різні роки працювала у популярних столичних виданнях та кіновиробництві, розповіла власну історією порятунку з Гостомеля. Це затишне українське місто коло Києва російські окупанти перетворили на куточок пекла на Землі. Вона стверджує, що «зелені коридори» насправді не діяли. А діяли лише Божий промисел та взаємодопомога людей, які на свій страх і ризик вирішили скористатися єдиним шансом на спасіння.

Пов'язанітеми

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

«Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади

Розповідь про цей непростий шлях Людмила Чичканєва опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці.

«Дехто запитував, чому люди з Гостомеля не користуються зеленим коридором: “Надо же просто выйти и идти к автобусам”.

Я вийшла й пішла. Чоловік виштовхав у спину – як би я не кричала й не голосила. Попереджали, що чоловіків можуть не випустити, а Сергій до всього ще й хворий, ледь пересувався…  Але змушена була погодитися, коли зрозуміла: маю донести до наших Сергієві хронологічні записи. Тепер я знаю, що то була хвилина слабкості, яку я б ніколи в житті собі не простила і жити б з тим не змогла. Проте я разом з кількома сотнями людей обійшла двічі майже весь Гостомель і побачила те, чого за два тижні життя на підлозі в кухні (підвал у нас ніякий) уявити не могла.  

«Вискочили у чому були після двотижневого безперервного життя у підвалі», - журналістка про евакуацію з Гостомеля 1

Фото не мої. Зробити знімок – смертельна небезпека, телефони у нас забирали у першу чергу. Я свій примудрилася зберегти (бо орки – суцільно  тупі валянки), але зарядки вже не було. Мені той день, вочевидь, був даний для того, аби я це ПОБАЧИЛА. Після принизливих знущань щодо зміни місця евакуації (люди з малими дітьми на руках, старі немічні люди вимушено бігли 10-кілометрові марафони з однієї точки містечка до іншої, аби то там, то там за дві-три-чотири години очікування вчергове почути, що автобуси якщо й пропустять, то не сюди – причини, версії, плітки ходили різні) стало зрозуміло, що перший морозний вечір та ніч під час комендантської години ми всі, близько 300 людей, проведемо, скоріш за все просто неба.

Частина мешканців була по власних автомобілях, і їм вже можна було, певно, позаздрити, бо, наприклад, сусідська родина, з якою ми йшли разом – три жіночки й дівчинка 1рік 8 місяців вискочили у чому були після двотижневого  безперервного життя у підвалі, без світла, опалення й води, без харчування для малечі… На одній з дівчаток взагалі була легенька куртка поверх піжами…  Але частину з нас врятувало  від нічної заметілі укриття, про яке мало хто знав, але пошепки люди передали, куди треба рухатися. Це буде колись окрема історія, я не можу поки що про це говорити.

Найстрашніша мить – коли я в рюкзаку не знайшла Сергієвих записів. Загубити я їх не могла, скоріш за все, він забув\не встиг  їх мені покласти. У тому бункері ми зовсім не чули вибухів, до яких вже й звикли рівно як 14 днів – перший розбудив мене 24 лютого плюс-мінус о 4-й ранку…

«Вискочили у чому були після двотижневого безперервного життя у підвалі», - журналістка про евакуацію з Гостомеля 2

А тепер вже 9 березня. Ніч я не спала. На ранок  я мала зробити вибір – залишитися в бункері й волонтерити, бо там купа людей, що потребують опіки й допомоги, або пробиратися додому. Одній мені не пройти, це близько 10 км по відкритій місцевості. Про зниклих чи вбитих одинаків та  розстріляні машини з родинами я за ніч дізналася – за край сприйняття, усвідомлення… Але з 10 ранку нас знову почали фарширувати обіцянками про автобуси.

І вони дійсно були – 50 автобусів на Стоянці, але орки всіляко блокували евакуацію, пояснюючи небезпекою замінувань по трасі. Після 13.30 годині нашу величезну групу підперли орки на БТРах, направили мовчки автомати (близько 500, певно, людей), утворилася тиснява, люди побігли у внутрішні двори… Хтось мав зв’язок з організаторами евакуації і нас знову зорієнтували йти зворотним шляхом – на площу до Склозаводу, який вщент згорів напередодні (диміло три дні). І це був вихід для мене – бо велика частина людей погодилися на цей маршрут, хоч і не дуже сподіваючись на автобуси, зато багатьом ближче до домівок. Не одна я вирішила повернутися.

До хати я дісталася о 16.00. Про зустріч з чоловіком не розповідатиму. Єдине – про записи. Вони просто вислизнули на підлогу, коли Сергій намагався покласти їх мені до рюкзаку, але ми в темряві цього не помітили. За півгодини раптом у мене з’явився зв’язок і прийшло повідомлення, що мої супутники вже сіли в автобус, який підібрав людей буквально в 600 метрах від нашого будинку, і що ми ще можемо встигнути. Але на ті 600 метрів вже не було сил не тільки у хворого чоловіка, а й у мене.

Подвійний марш-бросок у незручному взутті й одязі під неочікувано морозний й сильний вітер – губи потріскалися, вся мокра, на підошвах – водянки. Йти не можу. В хаті мінусова температура. Світла, газу нема давно. Залишилися ночувати в сусідів. Це взагалі героїчна родина. Про них – окремо. У них ще залишився туристичний прилад, на якому можна було заварити чай та каву…

«Вискочили у чому були після двотижневого безперервного життя у підвалі», - журналістка про евакуацію з Гостомеля 3

Наступного дня до нас прийшла звістка, що автобуси ще раз будуть ближче до нашої сторони – біля Гуманітарного інституту. І хоча ми вже все обговорили з чоловіком, що залишаємося й нікуди не йдемо, я сказала те, що привиділося мені ще в ніч з 24 на 25 лютого: “Бери отой інвалідський візок, кладемо рюкзаки і йдемо. У нас є година”. З онуками я до того місця прогулянковими кроками діставалася за 35 – 40 хвилин. “Людо, ти жартуєш?”- “Ні! Не буде автобусів – повернемося”. Ми дійшли. 

Ставлю тут тільки ці фото – це все менше, ніж 1 км від нашої хати. Ми її навіть не замикали. Просто накинули гачок».

У коментарях під постом висловились кілька десятків людей, у тому числі – відомі особистості в медійному та культурному просторі України.

Письменниця Ірен Роздобудько: «Людочко… Немає слів… Це свідчення. Я перепощу. Які потреби? Раптом ти десь на Лівому березі… Живіть! Дихайте! Сил…».

Журналістка Ольга Мусафірова: «У мене серце хололо, коли читала… Які ж ви з Сергієм мужні люди!».

Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ: «Людочко, це неможливо читати, страшно уявити, а вже пережити – то понад людські сили… Як добре, що ви вже не там».

Керівник прес-центру Київського прес-клубу Алла Багірова: «Після пережитого смак життя сприймається зовсім по-іншому. Ми інші – загартовані і вільні від усього: майна, роботи. Боляче, але що з цим поробиш?».

 Журналістка Новини.LIVE Ірина Касьянова: «Хотіла написати – ворогові не забажаєш того, що ви пережили. Але оскільки у нас ворог зараз один, то цьому можна всього цього побажати, як мінімум. А насправді – горіти в пеклі, причому, за життя».

Ольга Чорна: «Людочко! Як же це страшно! Дякувати вашій мужності та витримці – цей жах вже позаду! Обіймаю міцно».

Сергій Мельковський: «Хай якомога більше людей знають, що там твориться».

Тетяна Сатаєва: «Це страшний сон, цього не може бути… Путiн капут!».

Анжеліка Рудницька:  «Слава Богу, що живі. Обнімаю. Хай Бог береже і загоїться ваші рани».

Віктор Коваленко був першим з українських журналістів, хто був у ще необжитій та неоздобленій квартирі Чичканевих у 2002 році. Він цікавиться: «Можна це твоє цитувати для американських ЗМІ? Пам’ятаю її і той обід у вашому дворі. Хата вціліла чи ні?».

Відповідь не надто оптимістична: «Не знаю. Щодня війна все ближче. З одного боку вже не залишилось будинків»…

Попереднє

«Люди просто зникають» в окупованих військами Росії містах півдня України

Наступне

Де зараз Клайв Мірі? Журналіст BBC в центрі висвітлення України

Схожі новини

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста
Новини

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

05/06/2025
«Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади
Новини

«Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади

05/06/2025
Як комплексно боротися з дезінформацією: тренінг з медіаграмотності у Чернівцях
Новини

Як комплексно боротися з дезінформацією: тренінг з медіаграмотності у Чернівцях

05/06/2025
Видавничий проєкт «Поміж текстом: журналісти для журналістів»: результат співпраці професійних медійників та майбутніх журналістів Прикарпаття
Новини

Видавничий проєкт «Поміж текстом: журналісти для журналістів»: результат співпраці професійних медійників та майбутніх журналістів Прикарпаття

05/06/2025
Наступне
Де зараз Клайв Мірі? Журналіст BBC в центрі висвітлення України

Де зараз Клайв Мірі? Журналіст BBC в центрі висвітлення України

Currently Playing

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Як журналісти рятувалися від російських ракет. Конференція НСЖУ в Дніпрі

Відео
My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

My trip to Ukraine. Anna Del Freo. EFJ

Відео
Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Як журналісти пережили перші дні широкомасштабного вторгнення

Відео

Найбільше читають

  • Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    Список журналістів, які загинули від початку повномасштабної російської агресії (оновлено)

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Актуально. Про механізми реагування «Укрпошти» на скарги щодо доставки

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Редактор із Сумщини Павло Зленко переконаний: у процесі відбудови громад підтримка має надаватися й медіа

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • «Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0
  • Журналіст Фахрудін Шарафмал: «Один із найвпливовіших інструментів російської пропаганди – це людина»

    0 Посилань
    Share 0 Tweet 0

ОСТАННІ НОВИНИ

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

«Я – з родини журналістів»: Національна спілка журналістів України презентувала серію листівок до Дня журналіста

05/06/2025

«Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади

«Іноземні журналісти розуміють: якщо Україна програє війну, завтра війна прийде в їхні країни», – пресслужба 65-ої бригади

05/06/2025

Як комплексно боротися з дезінформацією: тренінг з медіаграмотності у Чернівцях

Як комплексно боротися з дезінформацією: тренінг з медіаграмотності у Чернівцях

05/06/2025

Видавничий проєкт «Поміж текстом: журналісти для журналістів»: результат співпраці професійних медійників та майбутніх журналістів Прикарпаття

Видавничий проєкт «Поміж текстом: журналісти для журналістів»: результат співпраці професійних медійників та майбутніх журналістів Прикарпаття

05/06/2025

Сприяння дотриманню прав цивільних полонених осіб: співпраця задля свободи слова

Сприяння дотриманню прав цивільних полонених осіб: співпраця задля свободи слова

05/06/2025

Завантажити ще
Головна 2
НСЖУ

Національна спілка журналістів України (НСЖУ), згідно з її Статутом, є національною всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації.
Про нас

РУБРИКИ

  • Анонси
  • Новини
  • Новини медіапростору
  • Міжнародні новини
  • Відновлення медіа
  • Юридична консультація
  • Навчання
  • Публікації

КОНТАКТИ

Поштова адреса:
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а

тел.: +38(044) 234-52-09

email: spilka@nsju.org

МИ В СОЦ.МЕРЕЖАХ

  • Головна
  • Вступ до НСЖУ
  • Центри журналістської солідарності
  • Контакти

© 2025 Національна спілка журналістів України
Всі матеріли захищені і можуть бути використані лише дозволено за умови відкритого для пошукових систем гіперпосилання на відповідну сторінку матеріала НСЖУ не нижче третього абзацу.

Немає результату
Переглянути всі результати
  • Спілка
    • Історія
    • Керівництво
    • Структура
    • Секретаріат
    • Правління
    • Обласні організації
    • Документи
    • Вступ до НСЖУ
    • Нагороди
    • Конкурси
  • СПЕЦПРОЄКТИ
    • У фокусі – КРИМ
    • Ми з України!
    • Журналісти важливі
    • Центри журналістської солідарності
  • Історії
  • Мiсцевi Медiа
  • Юридична допомога
  • Навчання