28 лютого 2023 року в Київському університеті імені Бориса Грінченка відбулася презентація збірника «Заборонити рашизм». Автором ідеї створення книги й натхненником проєкту був Віктор Огнев’юк – доктор філософських наук, професор, академік НАПН України, фундатор і ректор Київського університету імені Бориса Грінченка.
Вів презентацію міністр закордонних справ України в 2007–2009 роках, керівник Центру дослідження Росії, проректор з міжнародної діяльності університету Володимир Огризко. Він згадував, що ідею видати такий аналітичний збірник подав ректор вишу, нині спочилий Віктор Огнев’юк під час однієї з бесід. І сьогодні вчені констатують, що книга «Заборонити рашизм» – це перше науково-публіцистичне видання, у якому дається визначення рашизму як ідеології та суспільної практики сьогодення, проаналізована його генеалогія, складові частини, спорідненість чи відмінність з іншими ідеологіями та практиками, методи російського експансіонізму та гегемонізму щодо України, решти Європи і всього світу.
У книзі є кілька визначень рашизму, кожне з яких по-своєму правильне, що є нормальним в період дискусії для аналітичних процесів. Але не в цьому річ. Головне для нинішнього історичного моменту, що прагнуть донести автори книги до читачів, за словами заступника державного секретаря Кабінету Міністрів України Павла Полянського, полягає в тому, що в історії з рашизмом людство має справу з циклічною помилкою, яка кілька разів повторилася в історії. Наприклад, італійський фашизм Муссоліні в 30-ті роки сприймався як досить оригінальна і прийнятна ідеологія свого часу. Приблизно так було в той самий час і з німецьким націонал-соціалізмом Гітлера. Їх розділяли і підтримували маса людей. Отже, до «часу Х» і фашизм, і націонал-соціалізм вміло маскувалися під прийнятну ідеологію розвитку суспільства. А потім була Друга світова війна. І на лавах Нюрнберзького процесу не сидів ні один італійський фашист. Так само там не сиділи й представники радянського сталінізму, і знадобилося кілька десятиліть, щоб Європейські організації прийняли рішення про спорідненість фашизму і комунізму.
Тому, говорить Павло Полянський, людство просто зробило помилку, не розпізнавши вчасно підступності й злочинності ні італійського фашизму, ні німецького націонал-соціалізму, тим більше і значно пізніше – ні російського рашизму. Тому один з висновків авторів книги полягає в тому, що рашизм – це один із різновидів фашизму, сутність якого проявлялась давно і однозначно, але розпізнана людством фактично тільки зараз, після нічим не спровокованої широкомасштабної війни Росії проти України, найбільшого воєнного конфлікту після Другої світової війни. В 2008, а потім в 2014, і 2022 роках рашизм відкинув маскування і відкрито став фашизмом ХХІ століття.
Інші автори збірника – доктор історичних наук професор кафедри історії України університету імені Бориса Грінченка Віталій Андрєєв, доктор історичних наук завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Ігор Гирич, доктор історичних наук завідувач кафедри Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Петро Чернега, Надзвичайний і Повноважний Посол, ректор Дипломатичної академії України при МЗС України (1996-2003) Борис Гуменюк у своїх виступах проаналізували зв’язки рашизму і його практики з тоталітарними режимами світу, виявили прояви рашизму в сфері мови і культури, економіки, педагогіки, соціології, демографії, міжнаціональних відносин.
Кандидат історичних наук старший викладач Кіровоградського інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського Юрій Митрофаненко зазначив, що Росія вже кілька разів ставила завданням «остаточне вирішення українського питання», зокрема і на початку ХХ століття, однак і спротив українців, і різні історичні обставини не дали змогу їй це зробити. Тому нинішня війна – це фактично остання спроба рашизму досягти своєї мети, але й цього разу вона не досягне свого. Бо світ від жаху злодіянь Росії в Україні вже здригнувся, світ уже прокинувся, світ починає виправляти свою помилку з недооцінкою рашизму як людиноненависницької ідеології.
Завершив цю частину дискусії колишній народний депутат України Іван Заєць, який вважає твердження, що рашизм це ідеологія, яка є формою фашизму, не зовсім істинним. На його думку, рашизм – це одна з ідеологій на рівні з фашизмом та націонал-соціалізмом. Вона впродовж століть підживлювалась спочатку концепціями євразійства, пізніше панславізму, сьогодні теорією «русского міра». Рашизм, стверджує Іван Заєць, від запозичення практики фашизму та націонал-соціалізму лише збагачувався і міцнів. Рашизм в парадигмі історії слід розглядати не як різновидність ідеологій, а як варварство в епоху домінування культури і цивілізації.
І така думка має історичну основу. Об’єктивний аналіз історії показує, що рашизм у вигляді російських ідеологій, що сформувався значено раніше від італійського фашизму і німецького націонал-соціалізму, був для них джерелом і предтечею. Наприклад, відомий російський філософ Микола Бердяєв саме так розглядав рашизм (хоч такого терміну тоді ще, звісно, не було – авт.) в монографії «Витоки та сенс російського комунізму». Ця книга є бібліографічною рідкістю і багатьом невідома. Автор задумав її у 1933 році, вперше видана вона була у 1937 році англійською мовою. Її довго «не пускали» до Росії, книга видавалася німецькою, французькою, іспанською, італійською та голландською мовами, і лише після цього – вже 1955 року в Парижі! – вона вперше видана російською мовою. У Росії книжка видана репринтним способом лише 1990 року видавництвом «Наука». Сайт «Крим.Реалії» (проєкт Радіо Свобода – авт.) опублікував статтю «Микола Бердяєв: Росія як джерело і предтеча світового фашизму» ще в жовтні 2014 року. Нарис передрукували багато інших засобів масової інформації.
Микола Бердяєв писав: «Виникнення на Заході фашизму, який став можливим лише завдяки російському комунізму, якого не було б без Леніна, підтвердило багато моїх думок…Фашистські рухи на Заході … стоять під знаком Великого інквізитора – відмова від свободи духу в ім’я хліба. У російському комунізмі воля до могутності виявилися сильнішою за волю до свободи. В комунізмі елемент імперіалістичний сильніший за елемент революційно-соціалістичний». У самій книзі «Витоки та сенс російського комунізму» Микола Бердяєв заперечує, що Ленін був марксистом. Він пише: «Ленін – антигуманіст, як і антидемократ. У цьому він людина нової епохи, епохи як комуністичних, так і фашистських переворотів. Ленінізм є вождизм нового типу, він висуває вождя мас, наділеного диктаторською владою. Цьому наслідуватимуть Муссоліні та Гітлер. Сталін буде закінченим типом вождя-диктатора. Ленінізм не є, звичайно, фашизмом, але сталінізм вже дуже схожий на фашизм» (стор. 102-103).
Укладач збірника, докторка історичних наук завідувачка відділу Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Валентина Піскун, розповіла про кілька висновків зі своїх історичних студій. По-перше, в процесі модернізації світу Росія протягом століть завжди нарощувала свій потенціал за рахунок України, вона висмоктувала з України всі можливі ресурси – людські, економічні, світоглядні, і таким чином за рахунок присвоєння всього передового вона позбавляла Україну конкурентоздатності і національної ідентичності.
По-друге, первісно українське суспільство за менталітетом народу вирізнялося єдністю і згуртованістю. І щоб нас роз’єднати, більшовики внесли в свідомість народу теорію класової боротьби, яка призвела до фрагментації українського суспільства, а відтак до його ослаблення і завоювання Росією.
По-третє, більшовизм не мав природних джерел в Україні і був штучно принесений на український ґрунт. В 1917 році в Україні не було жодної більшовицької газети, в 1918 – дві, в 1919 – три, а пізніше – 63! Більшовицька пропаганда, яка є ідейним уособленням рашизму, розколола єдність нашого суспільства.
Все це лише маленька частина тих думок і висновків, які є в книзі «Заборонити рашизм». Ми впевнені, що читач з її сторінок відкриє для себе багато нової інформації, нових поглядів, оцінок, концепцій, з якими не стикався раніше, і які дадуть йому змогу твердіше стояти на українській землі.
