Замість 18 районних газет залишилося дев’ять, обласні видання зникли, а влада відмовляється фінансово підтримувати друковані медіа. Голова Рівненської обласної організації НСЖУ Дмитро Тарасюк розповідає про катастрофічну ситуацію з регіональними ЗМІ на прикордонні та про те, чому місцева влада не розуміє важливості інформаційного простору в умовах війни.
– У Рівненській області було 16 районів, на жаль, залишилося лише 4. Я, як журналіст і людина, трохи обізнана в цій ситуації, вважаю, що адміністративна реформа, проведена в Україні, є великою помилкою. Щодо Рівненської області, то замість 16 районів треба було створити 7-8, а сьогодні один Рівненський район об’єднує колишні 7. Як можна ним управляти? Це питання.
Раніше в нас було 18 районних газет, сьогодні їх залишилося 9. На жаль, зникли вже й обласні газети. Колись була газета, яка цього року мала відзначати своє 80-річчя, — це газета «Вільне слово», але вона припинила існування з 1 січня. Давно перестало існувати ще одне обласне видання — «Волинь». Колишня газета обласної ради «Вісті Рівненщини» (редактор Василь Бурченя) може випустити ще один-два номери, а далі або припинятиме випуск, або здаватиме приміщення, тому що тиражі падають через поштові проблеми. Треба здавати приміщення або продавати його, тому що за оренду треба платити, а звідки брати кошти — ніхто не знає.
Сьогодні єдина газета, яка тримається на плаву, — це «Сарненські новини», яка має справжній тираж понад 4 тисячі примірників. Це єдина, інші — на півночі області (Зарічне, Рокитне, Володимирець) — мають у межах тисячі, трохи більше, до півтори тисячі примірників.
На півдні області взагалі катастрофічна ситуація. Не знаю, наскільки їх вистачить, щоб вони доносили правдиву інформацію до тих людей, які їх читають…
Коли я працював представником Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, я зробив усе для того, щоб створити чотири ФМ-радіостанції. Тобто, якщо газети не розвиваються, значить, є ФМ-радіо, яке покривало б значну територію.
На жаль, сьогодні з усього того, що я робив, залишилася лише одна радіостанція — це телерадіокомпанія «Полісся» у місті Сарни, яка покриває територію не лише Рівненської області, а й близько 30 кілометрів території Білорусі.
Сьогодні наша влада, яка прийшла в область — і обласна рада, і обласна державна адміністрація — взагалі не розуміє значення ФМ-радіо на прикордонних територіях.
Тому що ми отримуємо інформацію з Білорусі. Хоча можна сказати, що білоруські телеканали — це ще півбіди, але вони всі подають інформаційні випуски з Росії. А чим Росія годує наших телеглядачів і радіослухачів, ви самі прекрасно знаєте.
У Березному прийшла нова влада, яку люди обрали, і сказала: «Нам це радіо не треба». А шкода, тому що воно вже було настільки розкручене, що не треба було здобувати авторитет — вони вже мали той авторитет. На жаль, цього не стало.
У нас 23 травня відбулося засідання секретаріату, і ми прийняли звернення до обласної військової адміністрації і обласної ради. 25 травня я відправив на ці два адреси звернення, підписане членами секретаріату.
Головна теза цього звернення — загострити увагу на важливості інформаційної складової в теперішній час. Тому що (я розумію, що ведуться бойові дії на сході) в Україні немає жодної території, куди не прилітали б ворожі «подарунки». Прилітають вони і до нас…
У час, коли медіа Рівненщини продовжують професійно виконувати свої обов’язки, правдиво інформуючи населення області про події на теренах нашого краю, змушені констатувати, що обласна адміністрація та рада вже більше трьох років поспіль фактично самоусунулися від підтримки роботи журналістів.
Про це свідчить хоча б той факт, що в стратегії розвитку Рівненської області на період до 2027 року в новій редакції, схваленій розпорядженням голови обласної державної адміністрації 28 лютого 2025 року та затвердженій рішенням сесії обласної ради 28 березня 2025 року, жодним словом не йдеться про стан та перспективи функціонування засобів масової інформації краю.
Учора я отримав відповідь, і ось що мені пише заступник голови адміністрації з питань цифрового розвитку: «На території області діє обласна програма забезпечення поінформованості населення, і щороку фінансування заходів програми зростає».
Так напишіть, наскільки воно зростає, де ці цифри? Там нічого не зростає.
Взагалі, коли я звертаюся до влади з тим, щоб вони якось звертали увагу і виділяли якісь кошти, хай там мізерні, на підтримку засобів масової інформації, відповідь така: «Ми не можемо це робити, оскільки засоби масової інформації сьогодні перебувають у приватній власності».
Почекайте, давайте тоді я їм дам аргумент. У нас є «Єдині новини» на телеканалах України, які ніхто, до речі, не дивиться. Разом з тим, держава виділяє більше 2 мільярдів гривень на ті «Єдині новини». А хто там сьогодні є? Суспільне вийшло з цього проєкту, залишилися «1+1», «Інтер», СТБ…. А це чиї структури? Це ж приватні структури, а як же їх фінансують? Відповіді немає.
Ми запропонували три пропозиції.
По-перше — невідкладно розробити план фінансової підтримки друкованих видань, зокрема в оплаті послуг за друк.
По-друге — зважаючи на те, що у зв’язку з ухваленням Верховною Радою України закону «Про медіа», закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади» втратив чинність, все-таки в цей складний для країни час здійснювати укладання угод на висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, базуючись на принципах цивільного та господарського права. Такий крок хоча б якоюсь мірою дозволить журналістським колективам зберегти від остаточного знищення друковані видання, в яких мешканці краю черпають достовірну, нефейкову інформацію, в тому числі й про діяльність владних структур.
По-третє — ініціювати звернення до уряду щодо зменшення податкового навантаження на редакції друкованих видань.
Про жодну нашу пропозицію в відповіді з обласної державної адміністрації навіть слова немає. Відповіді з обласної ради ми досі не отримали.
Останнє, що я хотів би сказати — це вже не стосується Рівненщини. Я б хотів, щоб наша Спілка журналістів України хоча б якось знайшла можливість допомогти редакції газети «Білопільщина». Я з редакторкою Наталією Каліниченко давно знайомий, давно друзі. Вона колись приїжджала на наш рівненський полігон. Ми дуже багато речей робили — випускали так звані польові газети, і вона долучалася до цього. Сьогодні газета «Білопільщина» в жахливій ситуації. Треба допомогти їй вижити. Наталія Калініченко дуже багато робить. Я її привітав з нагородженням орденом «За заслуги», тому що вона справді заслуговує цієї нагороди. Білопілля — це 7 кілометрів від російського кордону. Давайте не залишимо цю людину поза увагою, тому що, як би там не було, хоч Сумщина і Рівненщина далеко одна від одної, але я хвилююся за неї, і вона титанічними зусиллями робить ту газету і доставляє її до тих людей, які її читають.
3 липня 2025 року відбулося розширене засідання Правління Національної спілки журналістів України, в якому взяло участь понад 50 представників керівних органів організації. Основними питаннями порядку денного стали: виконання пріоритетних напрямів діяльності НСЖУ у 2025 році (безпека журналістів, підтримка полонених, допомога прифронтовим медіа), діяльність мережі Центрів журналістської солідарності, підтримка регіональних медіа, а також організаційні питання щодо створення нових регіональних структур у Одесі. Учасники одноголосно ухвалили заяву про солідарність з українськими журналістами в російському полоні та резолюцію про необхідність системної підтримки місцевих медіа.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: