З нагоди 30-річчя Незалежності нашої держави в Національній спілці журналістів України під гаслом «Журналісти важливі!» відбулася урочиста зустріч представників медіа з багатьох областей України, військових журналістів та представників командування Об’єднаних сил Збройних Сил України. Під час зустрічі журналісти з регіонів говорили і про необхідність удосконалювати законодавство України. Публікуємо окремі виступи колег:
Головний редактор видання «Селянська газета», голова Харківської обласної організації НСЖУ Олександр ГОЛУБ:
«ПОТРІБНІ ЗАКОНИ НА ЗАХИСТ МОВИ І ВІЙСЬКОВИХ. ТРЕБА ПІДТРИМАТИ І ГАЗЕТИ»
Ще в 2003 році, будучи головою підкомісії з питань засобів масової інформації Харківської обласної ради, я розробив та надіслав у Верховну Раду законопроєкт «Про захист інформаційного простору України». Серед іншого там йшлося й проте, щоб прирівняти поширювані в Україні російські засоби масової інформації до товарів і піддавати їх розмитненню. І до того часу, поки в Росії не буде українських газет, у нас російських газет не видавати.
Тоді профільний комітет Верховної Ради очолював Микола Томенко, і він тільки посміявся, сказав, що ми з росіянам – брати одної крові, негоже забороняти російську пресу.
У своєму обґрунтуванні законопроєкту я написав: «Якщо ми цього не зробимо, то через деякий час частина населення стане вороже ставитися до держави Україна й усього українського». Так і вийшло. Упевнений, що не було б війни, аби росіяни не побачили, що в Україні є люди, які їм співчувають і які їх підтримують.
На сьогоднішній день вважаю, що є потреба ще в одному законопроєкті. Дуже шаную наших захисників Вітчизни і думаю, що їм потрібен захист. Всі чули і бачили, як висловлюються щодо української мови, щодо українських військових Сніжана Єгорова і їй подібні («Мне не нравятся эти герои, эти рагули, которые повылазили непонятно откуда. Селюки, которые разговаривают на суржике. И готовы свою жизнь положить… Свою жизнь, какую? Жизнь, которая собой ничего не представляет”, – сказала Єгорова в ефірі програми “ПрямоTalck” – ред.). Отже потрібен законопроєкт про внесення змін до Карного кодексу України, якими передбачити покарання за такі публічні висловлювання. Інакше ми знецінимо значимість наших захисників.
Потребують захисту й українські друковані видання. До складного процесу реформування газет додалася територіальна реформа, коли кількість районів з 490 зменшилася до 117. Наприклад, у Харківській області з 27 залишилося сім районів, схожа ситуація і в інших областях. Це дуже впливає на передплатні кампанії: газети втрачають тиражі і читачів. Отже, газетам потрібна допомога в перелаштуванні на роботу з новими аудиторіями, втрачати інформаційні ресурси в умовах війни – неприпустимо.
(У відповідь на таке зауваження голова НСЖУ Сергій Томіленко пропонує організувати всеукраїнську нараду, щоб обговорити впливи децентралізації на регіональну і місцеву пресу, ознайомитися з позитивними досвідами успішних редакцій, які знаходять вихід із ситуації).
Головний редактор газети «Колос», учасник АТО/ООС Микола МАЦЕНКО (Вінницька область ):
«ПІСЛЯ МОГО ПОВЕРНЕННЯ З ФРОНТУ МАТЕРІАЛИ В ГАЗЕТІ СТАЛИ ЖОРСТКІШИМИ».
З 2014 року наша редакція співпрацює з військкоматом і місцевою владою. Ми вели інформаційний супровід усіх шести хвиль мобілізації, які йшли одна за одною. В газеті постійно розповідали про хлопців, які поверталися на ротацію, розповідали про перших загиблих і про їхніх матерів, дружин, дітей. В ті роки ми організували спілку, де старалися сприяти реабілітації військових, котрі повернулися з фронту.
В 2015 році як офіцер запасу я був мобілізований в зону АТО і протягом шістнадцяти місяців виконував бойові завдання в складі 762-го батальйону охорони на посаді заступника командира роти. Редакцією тим часом керувала заступниця редактора, продовжуючи нашу основну лінію – максимум показати людей, які служили в зоні проведення антитерористичної операції.
А після мого повернення з фронту матеріали в газеті стали жорсткішими, я вже відверто писав, що на сході України ведеться справжня війна. У нас навіть з’явилася рубрика «Не забуваймо, що в нас війна».
Обурює ситуація, коли офіцери запасу ухиляються від призову навіть не в АТО, а просто, щоб пройти службу як офіцер запасу. В газеті ми неодноразово друкували списки «ухилянтів», але дієвішим буде закон, що передбачає покарання за безпідставне ухиляння від призову не тільки офіцерів запасу, а на строкову службу.
Говоримо сьогодні про захист інформаційного простору на сході України, але, думаю, на місцях інформаційне поле не менш важливе. Ми всі повинні не просто інформувати, а спростовувати фейки, поширювані ворожими силами. Наприклад, багато хто думає, що в зону АТО і ООС йдуть, щоб заробити посвідчення учасника АТО чи учасника бойових дій, або укладають контракт, щоб заробити більше грошей. Ні! Це не так, і мотивація у наших бійців зовсім інша, ніж заробляння коштів. І про це також треба говорити.
Вважаю, треба вдосконалювати законодавство, щоб бійці на фронті та ветерани російсько-української війни в мирному житті були більш захищеними. Найпростіший приклад – коли водій не зважає на посвідчення учасника бойових дій і вимагає оплатити проїзд, і за це він не несе ніякої відповідальності. І таких ситуацій, коли захисники України виявляються беззахисними перед сваволею чиновників, доволі багато. Але ми не опускатимем рук, ще наполегливіше боротимемось і словом, і ділом, щоб наблизити нашу перемогу над підступним ворогом.
Фото – Олександр Клименко
