Онлайн-зустріч «Медіа-кава про економічну спроможність українських медіа» організував львівський Центр журналістської солідарності. З філіжанкою кави перед моніторами комп’ютерів і біля смартфонів, підлаштовуючись під умови з поданням електрики, редактори друкованих видань та інтернет-платформ з різних регіонів України обговорювали проблеми року, що минув, ділилися планами виживання в році 2023-му.
Відкриваючи зустріч і вітаючи її учасників, голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко говорив про те, як боролися за свої видання журналісти по всій Україні.
– Українські журналісти і редактори видань усіма силами стараються залишатися в професії, зі своєю аудиторією, вони хочуть бути потрібними людям – давати об’єктивну і перевірену інформацію, – сказав очільник НСЖУ. – Але, щоб давати достойну відсіч російським пропагандистам на інформаційному фронті, нашим колегам потрібні як моральні, психологічні, так і економічні ресурси.
Тепер, коли велика війна зруйнувала підвалини економічного і рекламного ринку, читацька аудиторія не має коштів на передплату, «Укрпошта» не забезпечує якісної доставки газет, гостро постають питання матеріального забезпечення.
Сергій Томіленко розповів, як при всіх зустрічах з міжнародними партнерами Національна спілка журналістів України лобіює фінансову підтримку вітчизняної медійної галузі, співпрацює з низкою зарубіжних фондів із Швейцарії, Польщі, Швеції, Норвегії, Данії, із штаб-квартирою ЮНЕСКО. Завдяки серйозній фінансовій допомозі міжнародних організацій та зарубіжних партнерів стали можливими випуски газет на звільнених від окупації територіях, редакції та українські журналісти отримують матеріальну допомогу, створено мережу Центрів журналістської солідарності, що допомагають колегам у скрутну годину.
При цьому Сергій Томіленко відзначив, що трапляється спілкуватися з колегами, які, на жаль, втрачають оптимізм і не стежать за діями НСЖУ, за можливостями отримати підтримку.
– Якщо є пропозиції брати участь у програмах і грантах, треба вірити, брати участь, чесно аргументувати свою позицію. Тільки так можна досягати успіху в підтримці свого медіа, для якого створено всі передумови, – резюмує голова Національної спілки журналістів України.
Як втриматися і зберегти видання, як продовжити його вихід у світ – нагальні питання сьогодення, і саме ці питання обговорювалися в колі колег. Редактори з багатьох регіонів України ділилися досвідом і планами, як працювати далі, які кроки можуть стати успішними і які можливості для цього є.
Виконувачка обов’язків редактора газети «Володимирецький вісник» і сайту «Володимирець.city» Людмила Босик із Рівненської області вважає, що під лежачий камінь вода не потече. Вона сама активно співпрацює з донорськими організаціями і колегам радить не боятися проявляти більше активності в цьому напрямку. Зокрема, Людмила Босик розповідає, яким надійним партнером стала для її редакції відома багатьом агенція «Або». Співпраця з «Або» дала можливість започаткувати ділові взаємини з грантодавцями, отримати кошти і придбавати дуже потрібне для роботи обладнання.
Думку Людмили Босик підтримує і продовжує головна редакторка інформаційного агентства «Волинь Post» Іванна Рудишин, котра каже:
– Раніше, до широкомасштабного вторгнення російської армії в Україну, навіть не замислювалися над тим, щоб брати участь у грантових програмах. Тепер на практиці чітко бачимо, що всі проєкти робляться Національною спілкою журналістів України, іншими медіа фундаціями не для «галочки». Усе тягне за собою дійсно суттєву допомогу.
Як живуть і працюють у регулярно обстрілюваній ворогом Великій Писарівці, що на Сумщині, розповів редактор газети «Ворскла» Олексій Пасюга. Він дякує Національній спілці журналістів України за підтримку в найскрутніші хвилини, коли, наприклад, снарядом було пошкоджено будинок співробітниці редакції, і жінці були виділені кошти допомоги. А також поділився, що у «Ворсклі» вирішили спробувати заробляти на тому, що організували на базі редакції роботу спортзалу.
– На таку думку наштовхнуло те, що в нашому будинку є відповідне приміщення, а тренажери передав нам у довгострокове безоплатне користування власник фітнес клубу, – каже Олексій Пасюга. – Зараз поступово збільшується число відвідувачів, маємо певні надходження коштів.
Директорка радіо «На хвилі Корсуня» з Черкащини Галина Добровольська поділилася:
– Після того, як комунальні підприємства стали допускати до участі в грантових програмах, редакція «На хвилях Корсуня» виборола два гранти від «Лабораторії форматів» Незалежної асоціації телерадіомовників, загальна сума яких становить 175 тисяч гривень. Проте про економічну стабільність говорити поки що не виходить.
Зараз у редакції планують створити громадську організацію, яка на відміну від комунальних підприємств зможе безперешкодно брати участь у грантових програмах, заробляти кошти для радіо, щоб бути незалежними від можливостей місцевого бюджету.
Редакторка мережі локальних сайтів Район.in.ua з Луцька Наталія Пахайчук говорила про дієвість прямих контактів з донорами ЗМІ, що можуть підтримати журналістів фінансово. Також вона розповіла, що в редакції велику увагу приділяють навчанню не тільки співробітників, а й студентів. Це дає можливість підготувати хороший кадровий резерв, готовий працювати в мережі сайтів Район.in.ua.
Наталя каже:
– Зараз працюємо над новими напрямками розвитку, думаємо про те, як нам з гіперлокальної мережі стати національною гіперлокальною мережею. Звичайно думаємо про те, щоб не ставалося самовторгнення, що, можливо, Район.in.ua з Луцька десь не дуже чекають. Щодо аудиторії, так якщо наш продукт буде якісним, то аудиторія обов’язково буде.
– З таким жіночим колективом, як у нашій редакції, я нічого не боюсь. Ніхто з наших жінок не виїхав, часом працювали і без зарплати, але газета вистояла. Тепер дуже радує, коли чуєш від людей слова подяки за отримувану від нас інформацію, –каже редактор газети «Перемога» з Краснопілля Сумської області Олександр Моцний.
Він розповів, як в перші дні широкомасштабної російської агресії, коли на Сумщину сунули ворожі танки, частку коштів редакції розподілили між співробітниками, а частку тут же передали на потреби ЗСУ і в лікарню.
Газета перейшла в інтернет, сайт інформував людей навіть про те, в якому магазині і коли можна купити хліб. І для людей, які жили під обстрілами і ворожими атаками, боялися зайвий раз вийти на вулицю, така конкретна інформація була дуже на часі – вони чітко знали, куди треба йти за хлібом та іншими продуктами
Друковану версію газети «Перемога» відновили відразу, як тільки трохи відігнали ворога. На допомогу прийшла Вінницька друкарня, де готові були друкувати видання в борг, а тим часом Олександр написав, за його словами, більше тридцяти подань на гранти. І це спрацювало, принесло певні кошти, які допомогли втриматися.
На завершення виступу Олександр Моцний зазначає:
– Особлива подяка – Національній спілці журналістів України: і за матеріальну підтримку, і за надання бронежилетів, які на обстрілюваній території дуже потрібні, допомагають журналісту зберегти життя. Якщо раніше для мене особисто Національна спілка журналістів України була чимось далеким і відстороненим, то тепер вона стала надійним другом і партнером у вирішенні будь-яких проблем.
Редакторка газети «НовинаР» з Одеської області Вікторія Майнич з болем говорить про те, що колеги з деяких видань не витримують і припиняють або призупиняють вихід у світ і зазначає: «Нашій газеті виповнюється 92 роки, і я не хочу щоб «НовинаР» припинив вихід у світ на мені». В «НовинаРі» добре розуміють, наскільки важливо зберегти газету в рідному Захарівському районі Одещини, що тісно межує з Придністров’ям.
Виживаємо, каже Вікторія, як і всі: економимо на опаленні, працюємо дистанційно, пристосовуємося до перебоїв з електрикою. Зараз налагодили стосунки з місцевою лікарнею, де є стабільне електропостачання, і час від часу працюємо там. Налагодили і взаємини і з місцевою владою, прийшовши до висновку, що в умовах війни не час з’ясовувати якісь негаразди.
«НовинаР» узяв участь у проєкті НСЖУ «Ми з України», співпрацюють з Волинським пресклубом, що дало змогу заробити певні кошти і втриматися в медійному полі.
Головна редакторка газети «Хотинські вісті» з Чернівецької області Тетяна Коваль поділася, що через економічні проблеми всі в колективі вимушені були працювати на половину ставки. Таку ситуацію витримують не всі, одна з журналісток вирішила виїхати на заробітки за кордон, а це додає навантаження на тих, хто залишається в редакції.
Задля економії зменшили кількість сторінок і змушені значно підвищити вартість передплати. Розуміючи, що підвищення вартості газети може привести до зменшення кількості передплатників, передплату на 2023 рік оголошували на півроку. «Ми не знаємо, як складеться фінансово і чи зможемо виходити в другій половині року», – каже Тетяна.
Є проблеми і з поштою. За словами редакторки, комп’ютери на поштових відділеннях часто «зависають», поштовики не справляються з пріоритетними для них виплатами пенсій і прийманням платежів від населення. А до передплати у них часто руки взагалі не доходять.
Світлим промінчиком для «Хотинських вістей» стала участь редакції в проєкті НСЖУ «Ми з України». Тетяна Коваль зазначає, що отримані в проєкті кошти дали можливість на кілька місяців підвищити зарплату працівникам.
Редакторка любешівської газети «Нове життя» з Волині Наталія Муха говорить про проблеми з поштою: з двадцяти стаціонарних поштових відділень одинадцять були зачинені, а на пересувні з віддалених сіл йде багато нарікань на великі затримки з доставкою.
Через таку роботу пересувних відділень втрачається тираж, отже організували передплату в редакції. Люди такою можливістю передплатити газету в редакції задоволені, а іноді навіть просять оформити їм передплату замість пошти й на якісь інші видання.
В редакції ладні взяти на роботу переселенців, але люди не погоджуються працювати на зарплату, яку можуть запропонувати їм у «Новому житті». Та й самі співробітники кілька місяців змушені були працювати на волонтерських засадах, бо після сплати всіх податків грошей н власні зарплати не залишається.
***
Підсумовуючи все почуте про економічну спроможність медіа під час організованого львівським Центром журналістської солідарності онлайн спілкування, перша секретариня НСЖУ Ліна Кущ зазначає:
– Хочу подякувати всім нашим колегам у регіонах, які буквально перевершили свої можливості, працюючи в неймовірно складних умовах 2022 року. На жаль, таке навантаження змогли витримати не всі: є газети, що з різних причин припинили або призупинили вихід у світ.
Варто сказати, що тим, хто активний, хто хоче працювати і докладає до цього зусиль, Національна спілка журналістів України готова і рада допомагати. Багато зарубіжних донорів, зважаючи на воєнну ситуацію в Україні, знизили планку вимог на отримання грантів. Заявки стали писати навіть видання, які ніколи цим не займалися, і – головне – більшість заявок задовольняються. Отже не треба боятися озвучувати свої проблеми, звертайтеся по допомогу, адже відчинять тим, хто стукає, а донори шукають адекватних людей, з якими можна реалізувати ті або інші проєкти.
Сьогодні нам не завжди вистачає знань щодо роботи в інтернеті, оптимізації сайтів тощо. Ці знання швидко застарівають, і тому треба не забувати постійно вчитися. Тільки тоді ви будете на передовій інформаційного фронту.
Дуже важливе спілкування з читачем, іноді навіть персональне спілкування з людьми. Загальноукраїнські медіа такої можливості позбавлені, а локальні ЗМІ в цьому мають перевагу: тут усі знають журналістів і журналісти добре знають людей. Ви можете спілкуватися і звертатися до своїх читачів, переконувати їх у необхідності отримувати місцеву газету.
Бажаю всім, щоб 2023 рік став роком Перемоги і настання миру, щоб рік був успішним фінансово і творчим для українських медіа.
Ольга Войцехівська, “Журналіст України”
