Нині українські регіональні медіа стикаються з безпрецедентними викликами, які загрожують їхньому існуванню. Так, труднощів багато, однак ми зобов’язані не просто вижити, а розвиватися і працювати далі, шукати негайних та комплексних рішень, аби зберегти незалежне регіональне інформування, яке є життєво важливим для громад у складні часи. Тож у цих умовах дуже важлива журналістська солідарність, а ще – стратегічне мислення для відбудови та зміцнення українського медійного простору. Адже сьогодні йдеться не просто про виживання, а про майбутнє незалежної журналістики в Україні.
Попри значні труднощі в нинішній непростий час, українські медійники демонструють дивовижну стійкість та адаптивність, однак регіональні медіа мають низку критичних потреб.
1. Фінансова нестабільність. Більшість редакцій, особливо прифронтових медіа, втратили рекламодавців і передплатників. Ця проблема стосується всіх медіа в Україні, а не лише тих, що знаходяться на прифронтових територіях. Як наслідок, деякі медіа не просто призупинили свою діяльність, а повністю її зупинили. На прикладі Харківської області можна констатувати, що з 27 реформованих видань сьогодні виходить лише 12. В обласному центрі, у півторамільйонному Харкові, виходить лише одна друкована газета – «Слобідський край». Можете уявити ситуацію: за повідомленнями міського голови Харкова Ігоря Терехова, сьогодні в місті налічується 1,3 млн жителів, і на цю кількість людей виходить лише одна газета.
2. Фізична небезпека. Зрозуміло, що частина редакцій опинилася в зоні бойових дій, і журналісти змушені працювати в умовах загроз та обстрілів. Тому варто наголосити: не треба зволікати, якщо є можливість релокуватися, виїхати в безпечніше місце, це потрібно робити. Ми пройшли на своєму прикладі цей шлях, тому радимо не чекати, доки, як то кажуть, буде гаряче.
3. Втрата приміщень та обладнання. Знову ж таки, хочеться навести приклад нашої газети: ми повністю втратили своє приміщення редакції, а це 170 квадратних метрів. Приміщення нам було передане на 20 років у безкоштовне користування, але сьогодні ми змушені орендувати дві кімнати для роботи нашого творчого колективу.
4. Міграція аудиторії. Також сьогодні абсолютно змінилася аудиторія. Якщо раніше ми чітко розуміли, де наша аудиторія – друкованого видання, цифрового видання, то нині треба зважати на те, що ваша аудиторія сьогодні – це аудиторія в Україні, це аудиторія за межами вашої області, за межами вашої території, за межами України. І на це теж треба зважати і звертатись до неї.
5. Критичний кадровий голод. Мені довелося за останні три роки двічі змінювати редакційний колектив. Люди після вибухів, після прильотів поруч з редакцією просто відмовляються працювати у таких небезпечних умовах. На мою думку, для зняття гостроти питання, треба звернутися до всіх навчальних закладів, де готують журналістів, до факультетів журналістики. Принаймні, я буду говорити за себе: ми готові прийняти на роботу молодих спеціалістів, навіть студентів третього чи четвертого курсу.
Дія та підмога НСЖУ
Сьогодні Національна спілка журналістів України стала не просто платформою для захисту прав медійників, а реальним центром координації допомоги. Втім, коли НСЖУ залучила велику кількість проєктів, грантів, коли Спілка є досить активною в інформаційному полі, звісно, це не дуже подобається нашим так званим колегам, які постійно нас критикують на своїх платформах. На це треба не звертати уваги, потрібно спокійно до цього ставитися.
Я ж хочу підкреслити, що НСЖУ надала дієву допомогу нашій редакції, особливо після того, як ми почали відновлювати свою роботу після вимушеної перерви. Нам надали генератори, ноутбуки, жилети, шоломи. Адже без цього ми сьогодні не можемо виїхати в прифронтові регіони для підготовки репортажів.
А ще наша редакція остраннім часом почала користуватися страхуванням: ми звертаємося до Асоціації незалежних регіональних видавців України і оформлюємо страховки журналістам для відряджень у гарячі точки. Відверто кажучи, я раніше на це особливо не звертав увагу, але сьогодні бачу, що це дуже важливо, і користуюся такою послугою. І я рекомендую журналістам, які виїжджають на прифронтові території, в зону бойових дій, оформлювати таку страховку, якщо є така можливість.
Також не можу не відзначити активність НСЖУ, яка веде постійні перемовини з міжнародними організаціями щодо сталого фінансування і підтримки регіональних, локальних медіа в Україні.
Стратегія відновлення українських медіа
Я сьогодні не хочу говорити лише про виживання; сьогодні треба говорити про відновлення і розвиток. Вкотре звертаю увагу, що будь-яка криза – це нові можливості, це відкриття нових рішень через проєкти, гранти, диджиталізацію тощо.
Якби у нас не було цифрових платформ, якби ми не мали свого сайту, то свого часу не було б жодного медіа в Ізюмському районі, котре б висвітлювало події, що відбувалися під час тимчасової окупації. Ми були єдиним медіа в Ізюмському районі, яке 6 місяців постійно інформувало населення, що відбувається на тимчасово окупованій території.
Тому мене дуже тішить, що за цей час, за останні 3 роки, локальні, регіональні редакції створили свої сайти, дослухались на семінарах та тренінгах, що треба розвивати цифрові платформи, і розвивають свої сторінки в соціальних мережах. Адже без цього просто немає перспектив рухатись далі.
Децентралізація інформації
Треба посилювати голос регіональних медіа. Ми не можемо орієнтуватися тільки на «Єдиний марафон», на центральні телеканали. Нам треба адаптувати всі наші регіональні новини таким чином, щоб вони теж були широко представлені на обласному і центральному рівні.
Ми, прифронтові редакції, постійно обмінюємося інформацією між сусідніми регіонами, зокрема, наближеними регіонами до Ізюму – Лиманом, Слов’янськом, Куп’янськом, і користуємося наданими колегами відомостями. Адже ми знаємо, що ця інформація верифікована, перевірена, достовірна. Це дуже важливо, особливо на прифронтових територіях, там, де у різних соціальних мережах спостерігаємо зловживання, зокрема, під час ворожих атак – коли висвітлюють вибухи, прильоти, які відбуваються на території міст, селищ тощо. Ми також маємо свої фото, відео, ми виїжджаємо на місця вибухів і руйнувань інфраструктурних об’єктів чи житлового фонду, але ми не поспішаємо оприлюднювати все, що нам відомо. Ми, як належить у нинішній час, витримуємо паузу і вже після офіційних повідомлень від військових адміністрацій інформуємо наших читачів.
Ресурси і партнерство
Роль міжнародних партнерів у підтримці медіа дуже важлива, і треба відверто сказати – якби сьогодні не було міжнародної підтримки, навряд чи ми відновили б свою роботу після деокупації, коли повернулися додому. Щоправда, саме наша редакція, наприклад, не відчула на собі закриття програм по лінії USAID, але ж ми бачимо, що американська підтримка вплинула на грантові та проєктні програми для українських медіа. Я думаю, що нам цю роботу треба продовжувати. І нині Спілка активно контактує з нашими міжнародними спілками, з посольствами європейських країн, з посольством США щодо підтримки медіа. Цю роботу треба продовжувати.
Я постійно повторюю, що до редакцій, які знаходяться в зоні бойових дій, потрібно постійно доносити слова солідарності та підтримки, звертати увагу на те, що ми не забули своїх колег, що Збройні сили звільнять тимчасово окуповані території.
Костянтин Григоренко, секретар НСЖУ, головний редактор газети «Обрії Ізюмщини», Харківська область
***
Довідка. Костянтин Григоренко – головний редактор відновленої після окупації газети «Обрії Ізюмщини» – відомий у середовищі українських медійників. А досвід ТОВ «Обрії 1919», в тому числі й досвід відновлення газети після деокупації, яким щедро ділиться Костянтин Григоренко, стає у пригоді багатьом виданням.
***
3 липня 2025 року відбулося розширене засідання Правління Національної спілки журналістів України, в якому взяло участь понад 50 представників керівних органів організації. Основними питаннями порядку денного стали: виконання пріоритетних напрямів діяльності НСЖУ у 2025 році (безпека журналістів, підтримка полонених, допомога прифронтовим медіа), діяльність мережі Центрів журналістської солідарності, підтримка регіональних медіа, а також організаційні питання щодо створення нових регіональних структур у Одесі. Учасники одноголосно ухвалили заяву про солідарність з українськими журналістами в російському полоні та резолюцію про необхідність системної підтримки місцевих медіа.
Дискусія з цього приводу: