В Україні розробили концепцію законопроєкту для захисту журналістів та громадськості від судового тиску. Держава має імплементувати відповідні європейські стандарти до кінця 2026 року.
Про це йшлося на круглому столі, присвяченому майбутньому анти-SLAPP законодавству, який організувала Нацрада з питань телебачення і радіомовлення спільно з Комітетом ВРУ з питань свободи слова та “Платформою прав людини” 22 грудня, пише ZMINA.
У країнах Європейського Союзу відбувається імплементація нового законодавства проти стратегічних судових позовів проти участі громадськості (Strategic Lawsuit Against Public Participation – SLAPP). За словами експертів, над цим працюють уже в 19 країнах, Україна – у першій десятці. Серед 10 держав, які ще не почали імплементацію SLAPP, – Угорщина, Словаччина та інші, до яких є зауваження щодо відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини.
Україна як країна-кандидат має імплементувати рекомендації CM/Rec (2024)2 про протидію використанню стратегічних позовів проти громадськості (SLAPP) та директиву (ЄС) 2024/1069 про захист осіб, які беруть участь у громадській діяльності, від явно необґрунтованих претензій або зловживань судовими процесами.
Наприкінці червня 2025 року в Комітеті ВРУ з питань свободи слова була створена робоча група з розроблення відповідного анти-SLAPP законодавства. Наразі напрацьовано перший “драфт” законопроєкту.
Жодна країна повністю не імплементувала цих стандартів, звернула увагу старша юристка громадської організації “Лабораторія цифрової безпеки” Тетяна Авдєєва. Наприклад, Мальта вирішила імплементувати директиву дуже швидко, внаслідок чого отримала висновок Ради Європи, що це вдалося частково.
Експертка зазначила, що для України важливо не повторювати таких помилок та імплементувати стандарти повністю, зважаючи на досвід інших країн, врахувати, де можуть бути проблемні аспекти і які процесуальні норми вважаються “золотим стандартом”.
“Ми належимо до категорії держав, які вже розпочали законотворчий процес. У багатьох країнах уже створили робочі групи, виклали законопроєкти в публічний доступ. Більшість законопроєктів намагається вносити зміни не лише в декілька статей, щоб номінально імплементувати міжнародні документи, а забезпечити комплексні реформи”, – зазначила Авдєєва.
Вона навела вдалий приклад Польщі, де заходи з протидії SLAPP вписали в норми процесуального законодавства, “прив’язали” їх до наявних механізмів. Зокрема, є можливість відхиляти позови, які є зловживанням процесуальними правами.
В Україні вирішили обрати модель, коли існує один закон із протидії SLAPP та внесені зміни до інших законів і процесуальних кодексів. Медіаюристка, адвокатка ГО “Платформа прав людини” Людмила Опришко розповіла про концепцію майбутнього законопроєкту, який робоча група напрацьовувала пів року.
У проєкті закону з робочою назвою “Про захист громадської діяльності від необґрунтованих претензій або зловживань судовими процесами” передбачено чотири розділи. У першому йдеться про імплементацію анти-SLAPP директиви, зокрема про визначення стратегічних позовів проти участі громадськості, у другому – про захист громадської участі державою, у третьому – про підтримку громадської участі, у четвертому прикінцеві положення.
“У цьому проєкті закону будуть описані матеріальні підстави для дострокового відхилення позовів, визначення гарантій захисту особи, що постраждала від SLAPP. Також – підстави відшкодування збитків, матеріальної, моральної шкоди, завданих SLAPP, та обмеження щодо розміру стягнень”, – розповіла Людмила Опришко.
У законопроєкті адаптували термінологію, яка міститься в директиві та рекомендаціях. Зокрема, пропонується вживати терміни “громадська участь” і “громадський учасник”, коли йдеться про участь громадськості в публічному житті. Замість терміна SLAPP хочуть вживати термін “зловживання судовими процесами проти громадської участі”. Також у проєкті закону дається визначення, що таке “питання суспільного інтересу”.
“Однією з основних гарантій цього законопроєкту повинен стати доступ громадських учасників до всіх видів правничої допомоги, яка передбачена законом”, – зазначила медіаюристка.
Вона пояснила, що це потрібно, бо однією з особливостей справ, пов’язаних зі стратегічними позовами проти громадської участі, є їхня надмірно висока вартість для відповідача. Оскільки основна мета таких позовів не так захистити честь, гідність, ділову репутацію або приватне життя, як покарати журналістів або інших осіб, які виступали з публічною критикою тієї чи іншої особи.
“І часто-густо такі позови супроводжуються тривалістю судових процесів і їхньою значною вартістю, пов’язаною з оплатою правничої допомоги. Щоб можна було ефективно захищати громадських учасників від таких позовів, необхідно, щоб держава могла допомагати зазнавати цих витрат. І єдиний механізм, який дозволяє це робити, відповідно до нашого законодавства, – це надання безоплатної правничої допомоги”, – зауважила Людмила Опришко.
У документі пропонується здійснення захисту громадських учасників у спорах, пов’язаних зі стратегічними позовами проти громадськості, покласти на Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
“Крім того, законопроєкт передбачає обов’язок доведення обґрунтованості позову, який має ознаки зловживання судовими процесами проти громадської участі. Обов’язок доведення, що це не позов проти громадської участі, покладається на позивача. Це пряма вимога і директиви, і рекомендацій”, – додала медіаюристка.
Також передбачено зміни до інших законів України:
- “Про безоплатну правничу допомогу”;
- “Про міжнародне приватне право”;
- “Про судовий збір”;
- “Про Уповноваженого ВРУ з прав людини”;
- Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПКУ);
- Господарський процесуальний кодекс України (ГПКУ).
Голова Комітету ВР з питань свободи слова Ярослав Юрчишин зазначив, що наразі є два виклики в подальшій роботі над впровадженням анти-SLAPP законодавства: дотримання рамок, щоб не “глобалізувати” напрацювання, та ситуація в країні. Планується, що свою оцінку цим пропозиціям Рада Європи надасть на початку лютого 2026 року. Також в Україні проводитиметься адвокаційна кампанія щодо анти-SLAPP законодавства.
