Жоден закон, яким би досконалим він не був, не гарантує журналісту захисту від нападників та недоброчесних опонентів, готових оскаржувати оприлюднені дані. А тому найкраще подбати про власну безпеку самому, озброївшись знаннями та корисною інформацією. Саме таку можливість українським журналістам – учасникам міжнародного проекту «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України» надають Національна спілка журналістів України, Центр Східно-Європейських студій (Вільнюс) та Литовська спілка журналістів. Вже вдруге НСЖУ влаштовує для них юридичний вебінар за участі провідних вітчизняних медіаекспертів. Зокрема, це Людмила Опришко – адвокатеса, медіа-юристка, медіа-тренерка, консультантка проектів ЄС і Ради Європи та Олександр Бурмагін – адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер, член Незалежної медійної ради. Підтримало проведення цього заходу Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
Зокрема, сесія Олександра Бурмагіна була присвячена доступу до інформації та способам її фіксації за допомогою технічних засобів. Він розповів, як безпечно фіксувати інформацію, зберігати аудіо- та відеозаписи, копії документів, електронну пошту, переписку у месенджерах тощо.
Медіаексперт наголосив, що «це потрібно не для уникнення відповідальності, а для доведення фактичної достовірності того, що ви поширюєте, і, власне, убезпечення себе від юридичних ризиків».
Він торкнувся таких важливих нюансів як термін зберігання інформації в архівах журналіста та розповів про «хитрощі» Цивільного кодексу.
«Незважаючи на те, що існує строк позовної давності один рік для позовів про захист честі, гідності та ділової репутації, закон передбачає, що немає взагалі строку позовної давності для позовів щодо захисту особистих немайнових прав. В результаті різних формулювань позовів такий позов може «прилетіти» через 10 – 15 років», – каже він.
Тому диктофонні записи, фото, відео та інші важливі докази достовірності інформації необхідно зберігати якомога довше на дисках чи флешках.
Що стосується текстових документів, по бажано зберігати оригінали (якщо це відповідь від органів державної влади) та мати на увазі можливість знищення таких документів розпорядниками інформації. Подібні поради стосуються також і електронної переписки та листування в месенджерах, які за потреби можуть стати вагомим доказом достовірності інформації. Експерт радить робити скріншоти такого листування.
Окрема презентація Олександра Бурмагіна стосувалася доступу до публічної інформації.
«До кого звертатися із запитами, визначає стаття 13 закону Про доступ до інформації. До 2011 року у нас була одна стаття в Законі про інформацію, яка говорила тільки про органи влади та органи місцевого самоврядування як потенційних осіб, до яких можна звертатися з запитом. Це було докорінно змінено, і сьогодні суб’єктів, до яких можна звертатися з запитом, фактично безліч. Це залежить від того, що саме вам потрібно і як це правильно регламентувати», – каже Олександр Бурмагін.
Він також вказав на типові помилки при складанні запитів на інформацію, а також порадив, як краще діяти після того, як запит був надісланий адресату. Також Олександр Бурмагін нагадав про шляхи захисту права на інформацію, їхні «плюси» й мінуси».
«Краще контролювати цей процес, телефонувати до прес-служби. Бо інакше буде складно щось довести», – зазначає він.
Людмила Опришко торкнулася у своїй сесії різних аспектів захисту журналіста він фізичних та віртуальних нападів, а також захисту джерел інформації. Вона зазначила, що підходи до цієї проблематики постійно змінюються, що доводить судова практика в Європі і світі. Втім, наголосила вона, є один суттєвий момент: журналіст має довести свою причетність до професійної діяльності не лише формально, але й функціонально.
«З одного боку, це добре, – зазначає вона. – Журналістами можуть вважатися і блогери, і фрілансери, і науковці, й інші фахівці, які працюють з інформацією. З іншого боку, є чимало осіб, які називають себе журналістами і зловживають цим статусом».
Відтак необхідно пам’ятати про функціонал, радить фахівчиня. Тоді й держава зможе нас захистити в разі потреби, і цей функціонал журналіста стане його аргументом захисту. Хоча на сьогодні сталих практик в українській журналістиці не так і багато.
І все ж, зазначає Людмила Опришко, в суспільстві вже з’явилося розуміння, що свобода слова є цінністю, і її треба захищати. Хоча практика притягнення до кримінальної відповідальності є дуже незначною.
Людмила Опришко каже: якщо фрілансер не має журналістського посвідчення, йому складно довести, що він працює в медіа. Як зібрати докази, що ти журналіст? Тут чимало залежить від самих журналістів. Перш за все, має бути редакційне завдання, бажано – редакційне посвідчення або договір зі ЗМІ про співпрацю. Необхідно також продемонструвати певну кількість опублікованих матеріалів автора, щоб довести його приналежність до професії журналіста. Ці докази зможуть бути використані в суді для зв’язку між погрозами та журналістською діяльністю.
Про що треба подбати журналісту?
По-перше, оцінити ризики і зробити все, аби їх мінімізувати. Потім захищати журналіста буде набагато простіше. По-друге, не допустити порушення своїх прав.
Якщо ж порушення все ж таки сталося, потрібно обов’язково зафіксувати факт нападу за допомогою гаджетів, диктофонів, фото-та відеокамер. Добре, якщо цей епізод будуть знімати інші колеги. Експертка радить мати при собі декілька телефонів, смартфонів, карток п’амяті, які стануть у нагоді в екстремальній ситуації і будуть за необхідності доказами в суді. Взагалі, каже вона, збору доказів потрібно приділити серйозну увагу.
Обов’язково потрібно зателефонувати до поліції та в разі тілесних ушкоджень викликати «швидку».
«Запишіть анкетні дані осіб, які поряд із вами. Вони можуть стати свідками. У лікарні вимагайте якнайшвидшого медичного огляду. А головне – вчасно подати за місцем вчинення нападу заяву про злочин», – каже Людмила Опришко.
Вона дала поради, що робити, коли суди відмовляють у захисті журналіста, та навела приклади з судової практики. Чимало запитань учасників вебінару стосувалися практичних моментів журналістської діяльності. Зокрема, реальних та віртуальних погроз, авторських прав, захисту прав на інформацію тощо. На кожне з них медіаексперти надали вичерпні відповіді.
Юридичний вебінар у рамках проекту «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України» став можливий за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.
