В Одесі упродовж трьох днів – 27-29 серпня – удвадцятьдруге тривав знаковий і послідовний Загальнонаціональний конкурс «Українська мова – мова єднання». Це велемовне дійство у морській і платановій столицях держави присвячене 30-тій річниці Незалежності України.
Як і завше – збір у гуртожитку Державного університету «Одеська політехніка» (колишній Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України). Урочисте відкриття свята словолюбів рідної мови і церемонія нагородження лауреатів чергового Форуму розпочалася з презентації творчих робіт конкурсантів, Платформи 911 та Народного Бюро Розслідування в ошатній Золотій залі Одеського літературного музею на славнозвісній Ланжеронівській розлогим пісенним розмаєм-розмахом, – адже над морем, – концертом.
У цей дивосвіт логічно вписалася й «Червона рута» Володимира Івасюка, яку підспівувала й численна аудиторія.
Після останніх акордів – вітання Голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка, очільника Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя.
На такій же піднесеній ноті – і нагородження. Голова Оргкомітету Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» Юрій Работін, який не дав цьому дітищу-перлині згаснути і безслідно пропасти навіть за нечуваного досі коронавірусного лиха, разом із Глібом Головченком та Олексієм Кобильниковим вручали фіналістам високодостойного як на національних теренах, так і в діаспорі, творчого змалу дипломи і пакети із газетою «Золотослів», де цьогоріч до усіх попередніх номінацій додалася й нова – «Україна: 1991–2021».
За цим – Одеська кіностудія художніх фільмів. Зокрема привітання Президента кінокомпанії «Юг-фільм» Евеліни Сергейової, також – презентація фільму «Посмішка левиці» – за участі автора сценарію і режисера-постановника Ігоря Козлова-Петровського та генерального продюсера і директора цієї установи Андрія Осипова.
У магнітному полі орбітального за дією Юрія Рабтіна не передбачуване розслаблення, оскільки на учасників уже чекав Павільйон імені Віри Холодної із «імерсивним світом Тараса Шевченка». Унікально-універсальна виставка, де продюсери Наталія Делієва та Валерій Костюк, креативний режисер Таїсія Пода, композитор Тимур Полянський за участі Першого Благодійного Театрального Фонду, Національного музею Тараса Шевченка, Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки, Одеської кіностудії і Одеської міської ради, розпочала роботу ще 21 серпня. Триватиме до 12 вересня.
Своєрідна Машина Часу дала змогу зануритися у давноминуле і з допомогою суперсучасних мультимедійних технологій. Цілком і сповна охоплено чи не всі грані і аспекти творчості Пророка Нації (то не правда, що його нема у своїй Вітчизні), а також сподвижників Кобзаря, періоди життя із усіма реаліями.
І усе це баченнєве і просторове фантастично оживлене мімікою і рухами героїв попередньої епохи, що, здається, озвучується тембром їх голосів.
Умовний відпочинок – вечірні години із «вільним мікрофоном», «пісенним колоритом багатонаціональної Одеси» у «байт Альманди» на Проспекті Шевченка, 1. Приміщення регіональної організації Спілки – на Шевченка, 11.
Неначе шевченківська естафета наступному ранкові, бо ще такого за 22 роки утриватоленого Работінського марафону не було, аби фіналісти мовного Фестивалю не покладали живі квіти до підніжжя пам’ятника Кобзареві і не співали «Реве та стогне Дніпр широкий». Схоже, одеському Шевченку – 55 років.
До слова, Юрієві Работіну 9 серпня – 65. Та й навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Відвідав чимало європейських точок, де компактно мешкають українці і мають свого Світоча як символ незнищеності і віри.
Цікавою виявилася й зустріч у Міжнародній академічній школі «Одеса», про яку не без городості мовив Сергій Ківалов: «Є і у нас – не тільки за кордоном».
Презентація ноу-хау потвердила це. Зрештою, такого видовища на рідних теренах не доводилося бачити.
Тут де відбулося урочисте гасіння марки із зображення Міжнародної академічної школи.
Ще один вельми приємний і несподіваний шок – найбільший у Європі підземний арт-простір та підземна галерея «Симфонія світла». І – меморіальний комплекс «Музей партизанської слави». Усе це – у селі Нерубальське неподалік Одеси, де головою – Олег Мишагли.
Враження – несказані.
Запам’ятаються і відвідини Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря і зустріч із настоятель кою Ігуменею Серафимою, автором фундаментальних досліджень історії Православної церкви.
Третя днина – багато моря та екскурсій містом-перлиною, що, як і раніше, цього разу подарувало в дорогу додому фіналістам національної імпрези тонни книг. Звісно – стараннями Міністерства культури України і Держкомтелерадіо України.
А найближчими двома-трьома тижнями у чернівецькому видавництві «Родовід» (директор Дмитро Танащик) світ побачить книга «Покликанець мови». Збагнути нескладно – про Юрія Работіна, котрий оголосив про 23-ій конкурс і на адресу якого до Одеси 1 вересня уже надійшла бандероль із Білорусі. Презентація «Покликанця мови» – у другій половині вересня на одеських теренах.
Василь Джуран
Фото з Facebook
