Як повідомляє «Волинська газета», виявилося, що вони нікому не належать… Газетні кіоски «врізали дуба» ще раніше…
Старожили пам’ятають, як ще в радянські часи на всіх вулицях волинських міст, а подекуди і в селищах та селах, поштовики централізовано встановлювали масивні, синього кольору, ящики на бетонних опорах із відповідною кількістю «гнізд» для кореспонденції, позначаючи на них білою фарбою номери будинків чи квартир. Видавалися навіть ключики від замків, якими зачинялося кожне «гніздо». І хоча ці пристрої були примітивними і відкрити їх будь-яка стороння особа могла без зайвих проблем, основна маса громадян ставилася до всенародного добра дбайливо.
Але роки минали, кількість передплатників газет та журналів зменшувалася, листи почали писати та отримувати рідше… Навіть до великих свят та днів народжень листівки стали виключенням із правил, а не усталеною реальністю.
Втім, люди, які користуються послугами поштового зв’язку – ще залишилися. І вони, зафіксувавши в свідомості вкрай без господарське ставлення до колективних поштових скриньок, почали купувати та встановлювати індивідуальні. Вони вже не стандартні, а різноманітні: залежно від можливостей виробників і смаків споживачів.
А от великі поштові скриньки – залишилися. Вони навіть пережили спочатку синього кольору, а в часи Незалежності – жовтого поштові ящики для відправлення кореспонденції! Щоправда, зовнішній вигляд цих конструкцій, м’яко кажучи, бажав кращого…
І ось у м. Луцьку на сторінці в соцмережах з’явилася інформація Департаменту муніципальної варти про початок масового демонтажу колективних поштових скриньок. Що стало причиною і що пропонується натомість?
Юлія Сиротинська сповістила, що в 2019 р. департаментом «було направлено лист до ПАТ «Укрпошта» щодо приведення до належного стану абонентських поштових скриньок не території м. Луцька».
Згідно інформації, поданої від ПАТ «Укрпошта», на підставі Закону України «Про поштовий зв’язок», «абонентські скриньки в під’їздах багатоповерхових будинків та на вулицях міста не є власністю об’єкта зв’язку, тому придбання, встановлення та утримання в належності стані здійснюється власниками житлових та адміністративних будинків».
І раз поштовики «відхрестилися» від сотень масивних металевих конструкцій, стандартно пофарбованих у синій колір, то «Департаментом муніципальної варти в грудні 2021 р. на виконання рішень виконавчого комітету Луцької міськради «Про демонтаж металевих конструкцій» (№№802-2, 326-11, 465-5) здійснено демонтаж 15 абонентських скриньок, які перебували в занедбаному стані».
На запитання, чи мають допуск до виконання таких робіт інспектори очолюваного Юлією Сиротинською департаменту, а також чому зображений на фото в соцмережах працівник із «болгаркою» в руках без захисного екрану на обличчі та без шолома на голові, що є порушенням правил техніки безпеки», отримано таке пояснення:
«Демонтажні роботи незаконно розміщених тимчасових споруд здійснюється силами підрядної організації, з якою Департамент муніципальної варти укладає відповідний договір».
Яка саме фірма послала людей без відповідного спорядження та з явними ознаками порушення техніки безпеки, ене повідомляється.
Чи проводиться преміювання співробітників Департаменту муніципальної варти Луцької міськради працівників, задіяних у роботах із демонтажу?
«Шкала преміювання для працівників виконавчих органів Луцької міської ради, в тому числі для працівників департаменту муніципальної варти, обумовлена в Колективному договорі. Зазначаємо, що преміювання для працівників департаменту встановлюється на загальних підставах», – написала директорка цього структурного підрозділу міської влади.
І – ще кілька цілком резонних питань, які виникли внаслідок масового демонтажу колективних поштових скриньок лучан.
Насамперед, яка собівартість робіт з ліквідації одного такого об’єкта? Іншими словами, чи варта шкурка вичинки?
Як випливає з відповіді, підписаної Юлією Сиротинською, вартість «визначається з врахуванням часу, який затрачається на демонтаж, одиниць задіяної техніки, інструментів та працівників».
Оскільки демонтаж поштових скриньок «відбувався в різні дні з залученням різної техніки», то «його вартість є індивідуальною». Проте жодної цифри, в скільки ж обійшлося знищення кожної з 15 «утилізованих» поштових скриньок, не наведено.
І – останнє. Куди ж здаються на металобрухт ці масивні залізні конструкції, за якою ціною і як буде використано виручені кошти?
«Демонтовані металеві конструкції перевозяться на майданчик для тимчасового зберігання, а в подальшому утилізовуються шляхом здачі на металобрухт. Отримані кошти від утилізації (здачі на металобрухт» направляються до міського бюджету. Інформуємо, що станом на 10 грудня 2021 р. Департаментом муніципальної варти ці об’єкти на утилізацію ще не передавалися», – повідомила директорка Департаменту Муніципальної варти Луцької міськради Юлія Сиротинська.
Таким чином, м. Луцьк невдовзі може стати першим містом в Україні, де від колишньої згадки про цивілізоване розповсюдження поштової кореспонденції та друкованої періодики залишаться хіба що спогади. Спочатку щезли з лиця землі спеціалізовані кіоски, тепер – ріжуть скриньки. Натомість не пропонується нічого. Точніше, пропонувалося неодноразово, але до уваги та реалізації не бралося. Земельні ділянки надані іншим власникам, і торгують там зовсім іншим товаром…
Тому, наприклад, у м. Парижі в кожному кварталі є сучасні багатофункціональні кіоски, а в м. Луцьку – катма.
Ну, звичайно, Україна – не Франція… І навіть не Польща…
Роман УСТИМЧУК, «Волинська газета»
