Експерти лондонського Фонду «Справедливість для журналістів» встановили, що в Україні відносний показник атак проти журналістів становить майже 2 на 100 тисяч населення, що ставить її на шосте місце, між Киргизстаном і Казахстаном, серед 12 пострадянських країн за ступенем ризику для працівників ЗМІ. Показово, що в зонах бойових дій – Донецькій та Луганській областях – за останні три роки зафіксовано 43 напади на журналістів, тоді як в Київській області – 385. Відповідні висновки містяться у опублікованій завершальній частині циклу досліджень JFJ атак проти працівників ЗМІ в пострадянських країнах за період з 2017 по 2019 рік. Вона присвячена Білорусі, Росії та Україні. В Україні партнером Фонду виступила Національна спілка журналістів України.
Зокрема, Україна входить в число країн, де як і раніше широко поширені фізичні атаки на працівників ЗМІ. За період з 2017 по 2019 рік в Україні було зафіксовано 239 випадків фізичних атак, один журналіст Вадим Комаров – помер від травм, отриманих при побитті.
Майже 28% всіх зафіксованих нападів на працівників ЗМІ в Україні складають атаки фізичного характеру (побиття, викрадення, замах на вбивство ), а більш ніж в половині випадків нападники не були пов’язані з владою. На відміну від сусідніх країн, в Україні переважаючими способами тиску на журналістів є цькування і залякування, в тому числі в кіберпросторі, а також пошкодження і відбирання майна і документів.
У 22% випадків фізичні напади на журналістів здійснені представниками влади, у 51% – звичайними громадянами, а в інших випадках – невідомими.
Найбільш поширений метод тиску на працівників ЗМІ, що висвітлюється традиційними і цифровими медіа України, – атаки і загрози нефізичного характеру та в кіберпросторі, насамперед цькування, залякування, погрози насильством і смертю.
Працівники українських ЗМІ регулярно стикаються з викраденням і розповсюдженням їх особистих даних.
Також експерти Фонду «Справедливість для журналістів» зазначають, що у 2017-2019 роках українська влада регулярно використовувала механізм заборони на в”їзд для іноземних журналістів (переважно російських) і здійснювала їх депортацію.
При цьому інформація далеко не про всі погрози і атаки різного типу потрапляє у ЗМІ. Загрози нефізичного характеру і несмертельні фізичні атаки відбуваються настільки часто, що сприймаються більшістю журналістів, які працюють в Україні, як невід’ємна частина їх повсякденної професійної діяльності, а тому не стають приводом для широкого розголосу чи звернення за захистом в правоохоронні органи.
В Україні загальна кількість атак на журналістів поступово знижується, однак ризик фізичних нападів залишається високим. Сприяє посиленню пильності журналістів ефективно організований моніторинг загроз і нефізичних атак. За рахунок цього, можливо, вдається запобігти більш тяжким злочинам. При цьому робота влади з розслідування злочинів проти журналістів, пошуку і покарання винних не виглядає ефективною.
«Оцінка та дослідження ризиків – це перший крок для підвищення безпеки журналістів. Сподівюсь, наша доповідь допоможе відпрацювати способи самозахисту і підвищити ймовірність збереження здоров’я і свободи», – вказує директор Фонду «Справедливість для журналістів Марія Орджонікідзе.
У Національній спілці журналістів України переконані, що розширення діяльності міжнародного Фонду «Справедливість для журналістів» на Україну сприятиме боротьбі із безкарністю, яка є однією з найгостріших проблем.
- Прикро, але реаліями журналістської роботи в Україні є фізична агресія та цькування у соцмережах, – відзначає голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Наші колеги уже змирилися з високим ступенем ризику, який став притаманним професії, але все ж через журналістську солідарність та громадський контроль над розслідуваннями ми прагнемо зробити професію безпечнішою.
[ПДФ із доповіддю українською мовою]
В ході дослідження було виявлено та проаналізовано 868 випадків атак/загроз проти професійних і громадських працівників ЗМІ та редакцій традиційних та онлайн-видань в Україні. Дані для дослідження були зібрані методом контент-аналізу відкритих джерел українською, російською та англійською мовами. Також в доповіді використовувалися дані експертного опитування понад 200 постраждалих працівників ЗМІ, проведеного в рамках проекту Національної спілки журналістів України «Індекс фізичної безпеки».
Під працівниками ЗМІ в цій доповіді розуміються журналісти, блогери, оператори, фотокореспонденти та інші співробітники і менеджери традиційних і незареєстрованих медіа.
Варто зазначити, що атаки проти професійних і громадянських журналістів в Криму не увійшли в цю доповідь і статистика по нападам в цьому регіоні поки не внесена на Мапу медіаризиків. Повну інформацію з цієї теми можна знайти в опублікованій 9 лютого 2020 року доповіді «Хронологія утисків свободи слова в Криму», складеній Кримською правозахисною групою та Центром прав людини ZMINA.
Довідка: Фонд «Справедливість для Журналістів» – зареєстрований в Лондоні. Він виділяє кошти на журналістські розслідування тяжких злочинів проти працівників ЗМІ, а також допомагає журналістам і блогерам оцінювати і мінімізувати свої професійні ризики. Місія Фонду полягає в тому, щоб полегшити журналістам доступ до існуючих ресурсів і адаптувати їх під особливості конкретного регіону. Одним із засновників Фонду є Борис Ходорковський, засновник демократичного руху «Відкрита Росія».
На сайті Фонду доповідь доступна російською та англійською мовами.
zvit-jfj-final
