Три дні щотижня головний редактор газети «Ворскла» Олексій Пасюга проводить у Великій Писарівці – прифронтовому колишньому райцентрі, де залишилися руїни редакційного офісу.
– Ми приїжджаємо, щоб розвезти газети, зібрати матеріал для нових публікацій. І обов’язково заходимо в редакцію, щоб прибрати чергову порцію битого скла та іншого сміття, яке з’являється через регулярні російські обстріли, – розповів Олексій у коментарі НСЖУ.
Газета, якій цьогоріч – 94 роки, розташовувалася у великому приміщенні, частина якого належала їй ще з радянських років, а частину редакція до останнього часу винаймала для проведення різних видів комерційної діяльності. Зароблених коштів вистачало для виходу незалежного видання навіть під час повномасштабної війни. Фактично редакція займала весь верхній поверх двоповерхової офісної споруди. Тепер його практично знищено: вибито вікна і двері, знищено меблі, суттєво пошкоджено дах.
Зруйнована редакція “Ворскли”: будівля, кабінети, спортзал… Фото надав О. Пасюга
– Наш ньюзрум пережив російську окупацію, пережив перші роки війни. Звісно, нашу прикордонну Велику Писарівку постійно обстрілювали – і артилерією, і мінами, і ракетами, але тривалий час ми відбувалися вибитими шибками й воронками поблизу нашої будівлі. Справжній жах розпочався з березня 2024 року. Це було планомірне нищення Великої Писарівки російськими керованими авіабомбами – і тепер ми, не знаємо, чи є поки що сенс відновлювати редакційне приміщення, адже його можуть знов знищити. Ми закупили певні матеріали, але ремонт робити нема кому – всі робітники, які залишилися у Великій Писарівці, задіяні на відновленні житла, – розповідає Олексій Пасюга. – Радіємо лише з того, що нам удалося врятувати хоч якесь майно і архів наших газет з 1944 року…
За словами редактора, у Великій Писарівці нині значною мірою відсутні електропостачання; інтернету та мобільного зв’язку практично немає. У центрі все зруйновано – поліклініку, бібліотеку, пошту, суд, прокуратуру. Але, незважаючи на складні умови, редакція й далі готує нові випуски газети для своїх читачів. Номери готують віддалено – із тих місць, куди довелося евакуюватися. А з читачами спілкуються під час виїздів у Велику Писарівку та у визначеному місці сусіднього міста – Охтирки.
– У нас читачі – не лише у Великій Писарівці, а й у інших населених пунктах. Їм усім потрібна газета й переконання, що нас не зламали! – підкреслює Пасюга.
Руйнуючи ньюзруми, окупанти б’ють по інформуванню громад
Російська агресія завдала значної шкоди українським місцевим медіа, особливо у прифронтових регіонах. Численні редакції газет зазнали пошкоджень або були повністю зруйновані внаслідок обстрілів. Ці атаки не лише фізично знищують інфраструктуру ЗМІ, але й створюють серйозні перешкоди для інформування місцевих громад.
Так, газета «Обрії Ізюмщини», яка працює у прифронтовому місті Ізюм на Харківщині, була змушена змінити редакційне приміщення.
– Наша редакція розташована у старовинній архітектурній будівлі, з великим холом, яка вціліла у Другу світову війну… А на початку березня 2022 року від вибухів у приміщенні повилітали вікна, двері, був пошкоджений дах, – розповідає головний редактор Костянтин Григоренко. – Під час російської окупації в нашому приміщенні п’ять місяців жили загарбники. Все наше майно вони розграбували.
10 вересня 2022 року Ізюм звільнили, і «Обрії Ізюмщини» через тиждень випустили перший після тривалої перерви номер. Той випуск профінансував Державний комітет телебачення і радіомовлення, наступний – Національна спілка журналістів України. Певний час газету роздавали людям безкоштовно разом із гуманітарною допомогою. Тоді в місті ще не було ані телебачення, ані інтернету. Відтак – перейшли до продажу газети.
Завдяки енергійності та діловитості головного редактора і розумінню військового керівництва Ізюма у редакції зʼявилося нове приміщення. Нині в двох редакційних кімнатах працює троє співробітників. У кабінеті головного редактора облаштовується власна міністудія для трансляцій у соцмережах…
Голова НСЖУ Сергій Томіленко не раз відвідував Ізюм. Побував він і в зруйнованому приміщенні редакції “Обріїв Ізюмщини”. Фото НСЖУ
У місті Оріхів Запорізької області будівля редакції газети «Трудова слава» була вщент зруйнована російськими окупантами. Редакторка Світлана Карпенко, стоячи серед руїн, з болем згадує: «Колись тут було моє робоче місце»…
– Майже усе місто знищено, – розповідає Світлана. – Сумую за власним будинком, сумую за тим, що наживали багато років.
Незважаючи на близькість Оріхова до лінії фронту, Світлана, демонструючи неймовірну відданість своїй справі, й далі двічі на місяць доставляє друковані примірники газети місцевим жителям.
Не меншу професійну відповідальність і людську мужність демонструє редактор газети «Зоря» із Золочева Харківської області Василь Мирошник, який щотижня розвозить свою газету по населених пунктах поблизу російського кордону. Люди з нетерпінням читають «Зорю», бо в умовах відсутності електрики інших джерел інформування в багатьох із них практично немає.
Попри те, що ситуація щотижня стає гіршою – систематичні російські обстріли знищують і буквально витискають із прикордонної смуги місцеве населення – Василь Мирошник здаватися не збирається.
Редакція “Зорі” давно стоїть без вікон. Фото В. Мирошника 
Працювати в приміщенні неможливо. Фото В. Мирошника
– Я вже збився з ліку, вкотре нам по редакції прилетіло. Рахував до восьми, потім збився. Знов винесло фанеру, якою було забито вікна. Навіть і не знаю, чи є сенс щось відновлювати. Але всі довкола щоразу відновлюють, а за ними – і ми, – розповідає Мирошник, який нещодавно став головним героєм документального фільму «На межі: історія незламності редактора прифронтової газети», знятого інформаційною службою НСЖУ.
Електрики в Золочівській громаді часто-густо немає, але колектив редакції продовжує працювати, використовуючи генератор, наданий Національною спілкою журналістів України.
– Я в захваті від свого колективу! – каже редактор.
Нищення медіа – складова нищення української культури
Проте, на цей колектив чатують нові й нові випробування. Черговою загрозою роботі «Зорі» стало знищення внаслідок російського обстрілу 23 травня потужностей друкарні Factor druk та Vivat, що призвело до перебоїв у випуску місцевих газет. Ця атака мала серйозні наслідки: 7 загиблих, щонайменше 16 поранених.
Координаторка Центру журналістської солідарності НСЖУ, відома харківська журналістка Ганна Черненко переконана, що знищення друкарні – це черговий акт вандалізму російських військових проти інтелектуальної, духовної та культурної спадщини України.
– Те, що знищення друкарні не випадково, свідчать інші акти вандалізму – такі як руйнування прицільним ударом музею відомого українського філософа Григорія Сковороди, – каже Ганна Черненко. – Я ніяк інакше не можу схарактеризувати обстріл музею Сковороди, ніж навмисний. 6 травня 2022 року по національному музейному комплексу випустили протикорабельну ракету Х35. У своїй пропаганді росіяни брехали, що там розташовувався військовий пункт управління. А ми, журналісти, приїжджаємо туди наступного дня, бачимо, як музейні кімнати перетворилися на руїни, як на попіл перетворилися експонати… До повномасштабного вторгнення ми готувалися незабаром їхати туди, робити матеріали про 300-річчя з дня народження філософа…
Наслідки обстрілу харківської друкарні. Фото Володимира Павлова, Ганни Черненко / Центр журналістської солідарності НСЖУ в Харкові
На початок цього року тільки в Харківській області було вже знищено чи серйозно пошкоджено понад 2 сотні об’єктів культурної спадщини. Ще більше руйнацій будівель, в яких створювали, опікувалися культурою.
Як бачимо, російські окупанти нищать не лише редакції. У Харкові було завдано ударів по театру «Постскриптум», Харківському академічному драматичному театру, будівлі Радіо, де розміщується редакція «Суспільне Радіо», пам’ятках архітектури на вулиці Сумській і площі Свободи, університетові Каразіна, архітектурній пам’ятці «Держпром» тощо.
– Кілька місяців тому в прокат вийшов фільм, присвячений Будинку Слово, трагедії українських письменників, вбитих радянським терором. Ця будівля вже кілька разів страждала від обстрілів. На ній досі сліди «прильотів» снарядів 2022-го року. Цьогоріч новий удар був поруч, в історичній житловій будівлі знову були пошкоджені вікна. Росіяни саме «тренувалися» в дальності і потужності їх перероблених бомб. Полігоном для таких випробувань стали люди, будинки і наша історія, – каже Ганна Черненко.
Торік кілька десятків харківських фотографів взяли участь у проєкті ЮНЕСКО: документували наслідки ударів саме по знищених або пошкоджених пам’яткам культури різного рівня. Це старовинні храми, навчальні заклади, житлові будинки, меморіальні комплекси тощо. Мапа проєкту охопила всю область.
– Я фільмувала храм в Ізюмі і Палац дитячої та юнацької творчості в Харкові. Це дуже важливо привертати увагу світу не просто до оперативної ситуації, а говорити, що зараз з пам’ятками, – наголошує Ганна.
За даними Національної спілки журналістів України, від початку повномасштабної російської агресії знищено і розграбовано рухоме і нерухоме майно десятків українських медіа. Зокрема, підтверджену інформацію про удари по редакціях та інших об’єктах медіаінфрастуктури НСЖУ отримала з Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, а також Одеської і Житомирської областей.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко наголошує, що НСЖУ активно підтримує постраждалі редакції, надаючи необхідне обладнання та екстрену фінансову допомогу.
– Ключовим інструментом вивчення потреб і допомоги медіа є мережа Центрів журналістської солідарності, яку Національна спілка журналістів України заснувала навесні 2022 року і яка діє за підтримки Міжнародної і Європейської федерації журналістів та штаб-квартири ЮНЕСКО. Наразі діє шість таких центрів – у Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Івано-Франківську, Львові (з точкою присутності в Чернівцях) і в столиці – Києві. Підтримка, яку надають центри, часто є критично важливою для збереження місцевих медіа в умовах російської агресії. Незважаючи на всі труднощі, українські журналісти продовжують свою важливу місію, демонструючи незламність духу та відданість професії, – наголошує Сергій Томіленко.
Інформаційна служба НСЖУ
