У коворкінгу Запорізького Центру журналістської солідарності НСЖУ відбувся захід, який провели фундатори і керівники ГО «Українське історичне наукове товариство ім. Якова Новицького». Із славного козацького минулого у героїчний і нелегкий день сьогоднішній «прокладали стежки» розповідями, спогадами, роздумами учасники цієї емоційної і надзвичайно цікавої зустрічі.
Запорізькі медійники вже звикли, що у коворкінгу Центру журналістської солідарності, завжди можна плідно попрацювати, навіть за відсутності у місті світла чи Інтернету, бо тут все це є. На них чекають технічно обладнані зручні робочі місця, цікаві зустрічі, спілкування, до того ж, надаються юридичні та психологічні консультації.
Але, окрім цього, коворкінг давно вже став простором, де охоче проводять свої заходи громадські організації міста. Їм цікаво поспілкуватись з журналістами, а медійники можуть отримати нову, нерідко ексклюзивну інформацію з різних питань. Тож ідеться про взаємовигідну співпрацю.
Цього розу розпочали з презентації нового авторського каталогу карти відомого художника-баталіста Мирослава Добрянського, який живе і працює у селищі Новомиколаївка Запорізького району. Історик за освітою, він поєднав свої знання з майстерним володінням пензлем і створив великий цикл полотен про життя і боротьбу українського козацтва за свободу, проти ворогів різного штибу, від яких десятиліттями потерпала Україна. Представлений творчий доробок художника великою мірою уособлював творче кредо художника та його друзів і соратників по науковому товариству ім. Якова Новицького: «Доки буде жити дух наш запорозький, доки Україна буде в світі жить!»
Власне, воно стало і темою широкого обговорення під час заходу. В дискусії взяли участь голова товариства, доцент історичного факультету ЗНУ Сергій Біливненко, доктор історичних наук, професор Володимир Мільчєв, директор культурного центру «Хортиця», відомий меценат і громадський діяч Валерій Козирєв, директор Запорізького обласного краєзнавчого музею Юрій Спіцин, краєзнавець Сергій Шевчук, член спілки художників України Олександр Жолудь та інші. Всі вони відзначали не тільки художню та історичну цінність картин Мирослава Добрянського, але й говорили про їхнє значення під час широкомасштабної війни, коли мистецтво художника набуває сучасного звучання. Бо ж героїзм і мужність українського козацтва, його славні надбання та традиції, які у всі часи надихали націю на боротьбу за свободу і незалежність, і сьогодні, через віки, живлять нащадків козацького роду, наших захисників в боротьбі з російськими загарбниками.
–Ми маємо глибоке і могутнє коріння, багату історію, яка тримає нас, не дає здатися, відступити у боротьбі за незалежність. Ми повинні добре знати і вивчати цей пласт нашої духовної сили і свободолюбства, – говорить професор Мільчев. – Водночас дуже важливо показувати, висвітлювати, фільмувати і зберігати для нащадків і для справедливої відплати за злочини рф кожну мить сучасної історичної боротьби наших воїнів і всього народу за свободу і незалежність рідної землі. І тут якраз ми маємо поєднати зусилля – історики і журналісти, щоб створити правдивий літопис великої війни.
Саме тому ця зустріч була цікава не лише спеціалістам-історикам та художникам, але й медійникам.
–Абсолютно згоден з думкою наших поважних істориків про те, що ми сьогодні всі разом створюємо літопис великої війни, ми повинні зафіксувати, донести до широкого загалу і зберегти у фото- та відеоматеріалах, у журналістських дописах і письменницьких начерках і в записах істориків кожну її мить. Це важливо, щоб заслужено пошанувати пам’ять українських воїнів, подякувати всім, хто наближав перемогу, і нагадали про справедливу відплату тим, хто творив злодіяння проти України, проти нації, проти людства, – сказав Іван Кушніренко, журналіст газети прифронтової газети «Голос Гуляйпілля», яка за допомогою НСЖУ відновила свій вихід.
Родзинкою заходу став виступ заслуженої артистки України, відомої запорізької бандуристки Ольги Беженар. Мелодії – від козацької, бунтівної – до ліричної, подарували душі натхнення, зробили захід емоційним і незабутнім.
Цікавий і корисний досвід – діяльність коворкінгу, який діє не тільки як місця для роботи журналістів, а й як громадський простір, де широкий загал разом з медійниками обговорює актуальні проблеми – від війни – до перемоги і відродження України. Бо саме так зростає громадянське суспільство і утверджується демократія, без якої не може бути розвитку зрілої нації і свободи.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників медіа, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Бистрова
фото Віктора Стулія
