«Бути журналісткою в Україні: долати барʼєри і стереотипи» – такою була тема круглого столу, організованого Національною спілкою журналістів України, який відбувся на базі виставки «Розстріляна свобода слова», що нині експонується на території Національного музею історії України у Другій світовій війні.
У круглому столі взяли участь медійниці, дослідниці, експертки, активістки громадських рухів, студенти і студентки столичних вишів, зокрема, Київського міжнародного університету. Під час заходу йшлося про різні аспекти діяльності журналісток, та про проблеми і виклики, які їм доводиться долати. Під час повномасштабного вторгнення медійницям доводиться долати нетипові для них виклики, пов’язані з робочими і одночасно родинними питаннями.
– Жінки-журналістки під час повномасштабного вторгнення беруть на себе відповідальність за рідних й близьких, які від них залежать. Часто цей факт призводить до того, що вони залишаються в окупації або залишаються в небезпечних умовах на лінії фронту, піддаючи себе ризику і продовжуючи працювати, водночас несучи відповідальність за близьких, — відзначила під час заходу перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
Цю думку підтвердили і медійниці, яким довелося зазнати жахів війни і вибиратися з окупованих територій – головна редакторка бахмутської газети «Вперед» Світлана Овчаренко та головна редакторка видання «Наше слово» з Волновахи Донецької області, журналістка Медійної ініціативи за права людини Лідія Тараш. Їхні відеоісторії, які прозвучали під час круглого столу, нікого не залишили байдужими.
Зокрема, Лідія Тараш три тижні ховалася у вогкому підвалі розміром 2 на 3 метри разом з дітьми й батьками. Загарбники пропонували медійниці працювати на них, проте вона відмовилася. Виїхала з Волновахи, щойно обстрілів поменшало. Важкий і довгий був шлях на підконтрольну Україні територію. НСЖУ допомогла Лідії на кілька днів поїхати до Польщі, аби прийти до тями.
– Я дуже вдячна Сергію Томіленку і Ліні Кущ, завдяки яким це сталося. Там я відновились, нові зв’язки з’явилися, нові сили, натхнення на те, щоб надалі продовжувати журналістську діяльність», – розповіла у своїй історії Лідія Тараш.
Тему жінок, які потрапили у російський полон, підняла правозахисниця, колишня політична ув’язнена, директорка з комунікацій СЕМА Україна Людмила Гусейнова. Їй самій довелося пройти крізь усі жахи полону й тюрем, тож нині вона бореться за звільнення тих, хто потрапив до рук загарбників, зокрема, цивільних заручників, серед яких немало жінок.
Людмила Гусейнова розповіла про те, через які муки доводиться проходити полоненим, про тюрми і знущання… Також вона зауважила, що медійникам, які беруться висвітлювати тематику українців у російському полоні, варто пам’ятати, для чого вони це роблять. Адже головне – не хайпова тематика, а ідея солідарності з полоненими і докладання зусиль зі свого боку для їхнього визволення.
Журналістка, експертка з комунікацій, засновниця ГО «Український жіночий батальйон» Альона Данілова об’єднала жінок, аби разом допомагати нашим захисникам на волонтерських засадах. Тож вона мала чим поділитися з учасницями круглого столу. Жінки-волонтерки стали надійним тилом для військових, які наближають перемогу над ворогом. А ще це організація, що готова відстоювати права, цінності та свободи людини. Діяльність організації різнопланова. Один з головних напрямків – допомога захисникам у забезпеченні військовими речами. Також ГО «Український жіночий батальйон» запускає медіапроєкти, аби показати всьому світові життя українців під час війни, надає психологічну допомогу жінкам, які постраждали під час війни тощо.
Свою історію розповіла також Олена Калайтан, яка до повномасштабного вторгнення рф в Україну очолювала редакцію Маріупольської газети «Приазовський робочий».
Про роботу над масштабним дослідженням, до якого долучилась НСЖУ, розповіла Валерія Пархоменко, дослідниця опитування «Дискримінація медійниць під час роботи», асистентка Центрів журналістської солідарності НСЖУ.
Так, експертна група Європейської федерації журналістів з питань гендерної рівності та різноманітності (GENDEG) вивчає становище працівниць медіа в країнах Європи для напрацювання заходів із подолання дискримінації на робочому місці. Команда НСЖУ, доєднавшись до роботи, запропонувала всім охочим журналісткам пройти анонімне опитування: «Дискримінація медійниць під час роботи».
В опитуванні взяли участь представниці всіх типів медіа, які представлені в Україні: радіо, телебачення, друкованих та онлайн медіа. Серед респонденток 70% – журналістки, які створюють інформаційний контент. Під час круглого столу були оприлюднені попередні результати дослідження.
– У відповідях не надійшло повідомлень про конкретні випадки дискримінації під час виконання професійних обов’язків, і це непоганий сигнал. Ми запитали у журналісток про серію робочих ситуацій, які можуть свідчити про дискримінацію медійниць через те, що вони жіночої статі. Третина опитаних відповіла, що не зустрічалися з таким, – зазначила Валерія Пархоменко.
Однак дослідження виявило і низку негативних моментів. Найбільше медійниці відчували на собі:
- публічне та/або приватне знецінення власної особистості, здібностей, технічних навичок;
- зазнавали сексистських та принизливих виразів;
- отримували некоректні доручення на робочому місці;
- чули на свою адресу хейт за кар’єрний ріст.
– Втім, учасниці опитування зазвичай очікували, що це само вирішиться та про це забудуть, бо найбільше вони боялися залишитися без роботи. В окремих випадках після звернення до певного відділу або особи, кривдник був покараний, але таку відповідь ми маємо одну з 37. За нашими припущеннями, багато ситуацій журналістки не сприймають як такі, що дискримінують їх. Тому важливо підвищувати обізнаність жінок-журналісток про те, як розпізнавати порушення і як на них реагувати, – підкреслила Валерія Пархоменко.
Результати повного дослідження стануть відомі до засідання експертної групи GENDEG у листопаді 2023 року напередодні Міжнародного дня боротьби з насильством щодо жінок.
ДОВІДКА. В основу виставки «Розстріляна свобода слова», яку було відкрито Національною спілкою журналістів України в Національному музеї історії України у Другій світовій війні, лягли свідчення українських журналістів про воєнні злочини росії. Організатори виставки: Національна спілка журналістів України за підтримки правозахисної організації Civil Rights Defenders (Швеція); Мережа Центрів журналістської солідарності, яка діє за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО; Національний музей історії України у Другій світовій війні.
Інформаційна служба НСЖУ
