П’ять журналістів з Херсонщини, які отримали від Національної спілки журналістів України тревел-гранти для відряджень до прифронтових територій області, уже скористалися наданою підтримкою. Всі вони зауважили, що це була досить істотна допомога. Адже добратися до населених пунктів, які перебувають під постійними обстрілами – не лише небезпечна справа, а й досить затратна фінансово і не кожна редакція має достатньо можливостей на такі витрати. Цей пілотний проєкт адресної підтримки херсонських журналістів НСЖУ реалізувала через мережу Центрів журналістської солідарності за підтримки Данської спілки журналістів.
Медійники поділилися враженнями від поїздок, розповіли про те, яким чином їм прислужились тревел-гранти, а також зазначили, що саме завдяки їм вдалося підготувати ексклюзивні матеріали, які не просто ілюструють життя прифронтової Херсонщини, а й є цінними документальними свідченнями воєнних подій.
Іван Антипенко: Польові дороги прифронтової Херсонщини – біда для автівки
Іван Антипенко – журналіст-фрілансер, який працює з «Радіо Свобода», «Ґрунт», «Reuters» та іншими медіа, їздить у відрядження не лише рідною Херсонщиною, а й буває у сусідній Миколаївській області, готує матеріали про роботу наших військових.
Зазвичай їздить власною автівкою, яка на польових дорогах, розбитих під час обстрілів, часто ламається. Завдяки тревел-гранту Іванзміг покрити витрати на пальне та відремонтувати автівку. Під час відрядження за грантової підтримки від НСЖУ, він підготував низку фото- та відеоматеріалів. Окрім цього, зробив кілька матеріалів із Херсона на цивільну тематику.
– Зокрема, разом із підрозділами 35-ї, 36-ї, 37-ї, 406-ї, 808-ї бригад ми працювали як на бойових позиціях – з артилеристами, наприклад, так і під час тренувань бійців цих підрозділів. Я вдячний НСЖУ за надану підтримку мені та за підтримку журналістів, які працюють не Херсонському напрямку, – зауважив Іван Антипенко.
Один з його фоторепортажів, опублікований на «Радіо Свобода», називався «У реальному бою найважче»: морпіхи 35-ї бригади тренуються штурмувати та обороняти будівлі». У ньому йшлося про те, як працюють на Херсонському напрямку бійці 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Їм доводиться діяти під постійним спостереженням противника, та нашим героїчним захисникам вдається не лише утримувати раніше зайняті рубежі, а й здійснювати штурмові операції. Коли морпіхи не проводять бойових виходів, вони займаються тренуваннями. Адже навички мають бути відпрацьовані до автоматизму.
Фото Івана Антипенка супроводжуються коротким описом, у якому йдеться про те, що неможливо передати у кадрі, але що передає настій моменту, характер і думки людей.
Зокрема, на одній із світлин зображений військовослужбовець 35-ї бригади з позивним «Лось», Іван Антипенко супроводжує цей знімок таким текстом: «Хлопець говорить, що за своїм бажанням обрав саме цю бригаду морської піхоти. Він служить уже 6 місяців. «Коли ми не на виході, ми завжди навчаємось. У реальному бою найважче, коли нападаєш, закріплюєшся, а потім доводиться тримати оборону. А взагалі наступати, звісно, складніше», – каже боєць».
У репортажі «Люди гинули, щоб звільнити Херсон, а ми зберемо чемодани і просто поїдемо?» на ресурсі «Ґрунт» журналіст розповів про те, чому керівник Херсонського центру оцінювання якості освіти Максим Кирпенко залишається жити в місті під постійними обстрілами.
Олег Батурін: Завжди дуже важливо залишатися мобільним
Олег Батурін – херсонський журналіст, який працює у кримському Центрі журналістських розслідувань, викриває зрадників і документує воєнні злочини рф для The Reckoning Project. Йому довелося релокуватися з Херсонщини, і нині він живе в Івано-Франківську. Однак постійно буває на Херсонщині у відрядженнях, які обходяться досить недешево, готує матеріали про область.
–Ніколи не знаєш, які саме витрати можуть стати першочерговими, але завжди дуже важливо залишатися мобільним. Я вдячний НСЖУ за підтримку і сподіваюсь, що завдяки подібним ініціативам більше журналістів зможуть бувати на Херсонщині, й буде ще більше матеріалів з мого рідного півдня, – каже Олег.
Завдяки грантовим коштам Олег Батурін зміг здійснити обслуговування і ремонт автівки, якою користується для відряджень, і підготувати кілька матеріалів.
Зокрема, він побував у селах Бериславського району, який постійно потерпає від ворожих обстрілів.
–Біль людей, які пережили окупацію і зараз страждають від терору російських загарбників і їхніх постійних обстрілів з лівого берега. Це і мій біль. Зокрема, у селі Раківка Бериславської громади школи була розбита вщент ще під час окупації цього села. Саме село розташоване неподалік від лінії фронту, тому, за словами місцевих, сюди постійно прилітає. Ворог постійно б’є КАБами, постійно обстрілює цю громаду. Загалом тут багато пошкоджених будівель. Окрім школи, зруйнований клуб, зруйнований місцевий пункт незламності. Сумно і гірко все це спостерігати., – каже Олег Батурін.
У матеріалі «Віночок з Раківки. Після звільнення від окупантів росіяни продовжують знищувати степове село на Херсонщині» Олег Батурін зафіксував руїни школи у селі Раківка неподалік від лінії фронту і віночок на шкільному вікні, як символ незламності – за аналогією з півником на кухонній шафці у зруйнованому будинку Бородянки на Київщині.
«Розповідаючи про жахи окупації жінка не раз згадує невеликий український віночок, який більше тижня провисів на побитому вікні у своєму директорському кабінеті після першого удару по школі. Під час вибуху він впав з кабінету початкових класів з другого поверху, де було багато української символіки і зачепився за розбите скло. Пізніше Інна змогла забрати до себе додому і залишити як пам’ять», – йдеться у матеріалі.
Тетяна Савуля: Хочу, аби герої моїх відеосюжетів стали прикладом того, що ніколи не треба опускати руки
Тетяна Савуля – херсонська медійниця, журналістка-фрилансерка телеканалу «Ми – Україна». Завдяки коштам тревел-гнанту, наданому Національною спілкою журналістів України, медійниця побувала у відрядженні у низці населених пунктів Херсонщини, куди непросто потрапити, тож її сюжети про життя на Херсонщині дуже цінні.
–Я дуже хочу, аби герої всіх моїх відеосюжетів стали прикладом для інших людей – прикладом того, що ніколи не треба опускати руки і вірити в перемогу України, –Щиро вдячна НСЖУ та всім партнерам за допомогу, – зазначила Тетяна Савуля.
Одне з її відряджень за кошти тревел-гранту – до набільш зруйнованого села деокупованої Херсонщини – Посад-Покровського, яке колись було затишним і доглянутим. Нині тут 97% будинків знищені, вони згоріли. Але, попри нестерпні умови для життя, люди сюди повертаються. Як вони живуть – Тетяна розказала і показала у своєму відеоматеріалі.
Також за результатами ще одного відрядження за кошти тревел-гранту Тетяна підготувала матеріал до річниці підриву росіянами Каховської ГЕС, розповіла про наслідки «великої води», яка вирувала на Херсонщині внаслідок підриву гідроелектростанції.
–Люди й досі не можуть жити у своїх будинках квартирах, адже вони практично знищені. Та жителі тих сіл, де я побувала – Правдине, Посад-Покровське, а також херсонці показують, що вони незламні, що вони можуть витримати все, і вони вірять у Перемогу. Дякую за підтримку НСЖУ, дякую за довіру, – зауважила Тетяна Савуля.
Ще один сюжет журналістка знімала у селі Правдине. Вона розповіла про родину пенсіонерів, яка, невимовно ризикуючи, врятувала українських військових. Героїчні люди ховали воїнів у своєму підвалі, а коли окупанти вигнали мешканців із свого будинку, родина навіть змогла вивезти хлопців з окупованого села, подолавши шість блок-постів, і заховавши їх у побутових речах.
Ірина Староселець: Люди, які постраждали через війну, хочуть, щоб їх почули у світі
Ірина Староселець – власкор Укрінформу по Херсонській області – нині тимчасово проживає на західній Україні. Однак вона часто їздить у громади Херсонщини для підготовки матеріалів про життя деокупованої частини області. Матеріально це нелегко, тому журналістка задоволена, що НСЖУ надала тревел – грант для таких відряджень.
Завдяки гранту Ірина Староселецьуже побувала у деокупованих селах Херсонщини – Кочубеївці, Заградівці, Орловому, Пригір’ї . Спілкувалася з тими, хто пережив окупацію, обстріли. Кочубеївська громада стала і першою повністю звільненою від росіян громадою області. То чим живе нині ця громада, яка географічно розташована поряд з Миколаївщиною і Дніпропетровщиною, чи повернулися сюди люди і як виживають?
– Говорила з переселенцями, зокрема, з медиками, які нині працюють у громаді. До речі, вони повернулися з-за кордону, куди виїхали з окупації з іншого населеного пункту області. Це дуже цікавий приклад, адже одна з них отримала мікрогрант на розвиток власного бізнесу. Місцеві жителі розповіли, як вони допомагають ЗСУ, як зберігають пам’ять про тих, хто загинув, визволяючи ці краї. Говорили про проблеми, про потреби, про гуманітарну міжнародну допомогу. Спілкувалася з представниками СВА, психологом однієї з міжнародних місій, з людьми у селах, – зауважила Ірина Староселець.
Дещо раніше вона їздила у відрядження у Калинівську громаду. Уже опубліковано матеріал про те, як виживають цивільні люди, котрі побували у самому пеклі, а нині, попри все, серед мін та руїн відновлюють життя.
–У Калинівській громаді через бойові дії знищені близько 500 будинків, пошкоджені – 700, внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС визнані аварійними ще 168 осель. Село Бобровий Кут називають еталоном відновлення, а у Малій Сейдеменусі «живі» лише 12 дворів. Два села громади – Сухий Ставок та Андріївка – стерті з лиця землі. Люди потребують того, щоб про їх проблеми писали, щоб про те, що вони переживають читали по всьому світу. Дуже вдячна за підтримку НСЖУ та міжнародним донорам. Ті, хто лишаються на Херсонщині і ті, хто з неї виїхав через війну, кажуть, що таких публікацій треба робити ще більше, їх все ще недостатньо, люди, які постраждали через війну, хочуть, щоб їх почули у світі, – зауважила журналістка.
Юрій Лобачов: Дякую НСЖУ за можливість показувати відновлення Херсонщини
Юрій Лобачов – журналіст херсонської газети «Гривна». Він побував у відрядженні у селі Киселівці Чорнобаївської громади. Ця поїздка стала можливою завдяки тревел-гранту, який Юрій, разом з ще чотирма журналістами з Херсонщини, отримав від НСЖУ та міжнародних партнерів у межах підтримки херсонських журналістів.
Він зробив невелике розслідування про розташоване у селі модульне містечко.
–Нам грант допоміг сюди доїхати, орендувати машину, заправити, заплатити водію, трохи взяти питної води в дорогу, бо нині дуже спекотно. Тож працюємо. Дякую НСЖУ за можливість їздити по Херсонській області і показувати відновлення регіону та наслідки бойових дій, – зауважив Юрій Лобачов.
Нагадаємо, ініціативу від НСЖУ та міжнародних партнерів щодо видачі Тревел грантів було презентовано під час онлайн-наради працівників херсонських медіа «Як посилити увагу медіа до херсонської тематики». Гранти видаватимуться для підготовки матеріалів у різних форматах і жанрах – інтерв’ю, репортажі, журналістські розслідування тощо. Тревел-грант можна використати на будь-які витрати, пов’язані з підготовкою матеріалів: оплату квитків на поїзд, автобус, таксі, BlaBlaCar, бензин, автогаз, дизпаливо, оренду машини, готель або оренду житла, добові на харчування. Втім, ця підтримка гонорарів за підготовлені матеріали не передбачає. Допомога херсонським медійникам визначена одним із пріоритетних напрямків діяльності НСЖУ. Підтримка здійснюється через мережу Центрів журналістської солідарності НСЖУ. Взаємодію з журналістами Херсонщини координує Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ.
Що таке Мережа центрів журналістської солідарності?
Це мережа, яку створила Національна спілка журналістів України за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО для допомоги представникам медіа, що працюють в Україні під час війни.
Центри діють у шести містах: у Києві, Львові-Чернівцях, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі.
У будні центри завжди відчинені. Але ліпше попередньо зателефонувати координаторам, аби узгодити зручний для вас час. Центри розташовані за такими адресами:
- у Києві – вул. Хрещатик 27-а, телефон: 050 680 52 04 (Ілля Суздалєв);
- у Львові – вул. Соломії Крушельницької, 5, 2 поверх; телефон: 097 907 97 02 (Наталія Войтович); точка присутності в Чернівцях – пр. Незалежності; 96, телефон: 068 286 37 06 (Володимир Бобер);
- у Івано-Франківську – вул. Січових стрільців, 25; телефон: 066 677 07 26 (Вікторія Плахта);
- у Запоріжжі – пр. Соборний; 152, телефон: 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура);
- у Дніпрі – вул. Старокозацька, 8; телефон: 050 919 84 79 (Наталя Назарова);
- у Харкові – телефон: 095 421 5477 (Ганна Черненко).
Про ЮНЕСКО. ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба НСЖУ
