У Тростянці на Сумщині після вимушеної перерви знову вийшов черговий випуск газети “Тиждень”. Головний редактор Павло Зленко каже: читачі приємно вражені, телефонують, дають теми для висвітлення. Водночас виникли й проблеми.
“Міська рада наше видання ніяким чином не інформує про заходи, що відбуваються. Напевно, причина в тому, що ми нечасто їх хвалило, а більше вказуємо владі на проблеми і недопрацювання. Ось вони нас і ігнорують. Вихід є – акредитація через Міністерство оборони. І тоді нам вимушені будуть місцеві чиновники давати інформацію і запрошувати на заходи. Але на сайті МОУ вказано, що акредитація можлива лише за наявності бронежилета і каски, яких у нас немає. Я вже направляв клопотання про бронезахист і в нашу Спілку, і в деякі донорські організації, які опікуються діяльністю ЗМІ у воєнний час. Пообіцяли”, – каже редактор.
Під час тимчасової окупації, коли газета не виходила, працювали сайт та сторінка редактора у Facebook. В умовах відсутності інтернету допомогли адаптери, які передали з Полтавської області. Редакція мала свою мережу wi-fi. Журналісти подавали інформацію не лише про людей, а й про ситуацію, коли були загрози обстрілів та оголошували повітряну тривогу. У місті сирени не звучали, бо до цього питання в мирний час міська влада не підготувалася, зазначає редактор.
У перший день війни, 24 лютого, о шостій ранку йому зателефонували з села Ницаха й повідомили, що їхньою територією пересуваються російські танки.
“Це у 15 кілометрах від нас, – розповідає Павло Зленко про прихід окупантів до Тростянця. – У нас ворожа техніка з’явилася після обіду. Вона сунула безперервно три дні поспіль на Суми, за день проходило більше тисячі одиниць техніки. Одразу виникли черги біля автозаправок та банкоматів. У перший день росіяни стріляли в мирне населення. Вони вбили таксиста, його машина стояла на дорозі. Його просто розстріляли з БТР і поїхали далі. Також убили місцевого фермера, а його авто переїхали танком. У чоловіка в салоні була мисливська рушниця. Його знайшли мертвим зі слідами катувань на тілі. Ще один працівник сільгосппідприємства потрапив під автоматну чергу… Тростянець багато обстрілювався і зазнав руйнувань. До міста приїздило багато колег-журналістів, у тому числі іноземних, щоб зафіксувати всі злочини та руйнування. На території Тростянця росіяни, відходячи, залишили багато мін та розтяжок. Нещодавно на міні підірвався трактор та постраждав чоловік, який пішов на цвинтар у поминальні дні. Війни немає, а небезпека залишилась”.
Але місто потроху починає відновлюватися. Павло Зленко каже, що голова обласної військової адміністрації Дмитро Живицький буває у Тростянці та в Охтирці чи не щодня. Газета виходить стабільно і буде виходити надалі. “Тематика чергового номера – про те, як важко пережили люди період окупації, як раділи визволенню міста і сіл громади, про відважних волонтерів, про початок відновлення зруйнованих окупантами об`єктів. Важливою є ця подія і для самого видання. Бо треба на своєму – інформаційному рівні – допомагати людям отримувати потрібну їм інформацію, писати місцеві новини про боротьбу за перемогу, про непросте сьогоднішнє життя в Тростянецькій громаді, Охтирському районі і Сумщині в цілому. Люди задоволені. Тепер головне, щоб і «Укрпошта» не підвела, доставляючи друковане видання кожному передплатнику”, – зазначає наостанок Павло Зленко.