Про книжку антивоєнної публіцистики письменника Павла Куща
В Національній спілці журналістів України відбулася презентація чергової книжки «Телепланетяни» відомого українського письменника з Донецька Павла Куща. Чергової, бо автор невпинно трудиться на ниві літератури (частково гумористичної та дитячої, і тут треба завважити, що для дітей писати важче, відповідальніше, хоч повинно бути так само якісно, як і для дорослих! – Авт.) і публіцистики. На окремому столі в залі були виставлені ще 18 книг автора та кілька збірників, що вийшли за його участі.
Вела презентацію заслужена артистка України Лариса Недін – письменниця, відома тим, що є членом творчого об’єднання для дітей в НСПУ, а також доцентом КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, співробітниця Радіо Культура та завідувачка редакції розважальних передач на «Українському Радіо».
Всі промовці вітали автора книги з фактично двома подіями. Вихід такої книги – це, звісно, певний рубіж у житті. Але тим більше, що він збігся із недавнім 60-річним ювілеєм автора. Як сказав заступник керівника творчого об’єднання гумористів і сатириків Київської ОО НСПУ Валерій Демченко, це «два рази по тридцять», тому він побажав авторові ще настільки ж молодого і завзятого третього тридцятиріччя, а далі – за власним планом.
Творчість Павла Куща, що відзначали і голова НСЖУ Сергій Томіленко, і голова Київської організації НСЖУ Михайло Сорока, і Олексій Сосюра, правнук українського поета Володимира Сосюри, з яким Павла Куща поєднують спільні творчі проєкти на Донеччині, та і більшість виступаючих, чітко поділяється на три жанри: творчість для дітей, гумористичні твори та не менш важливий напрямок – публіцистика.
Серед книг гумору та сатири і для дітей авторства Павла Куща виділяються за значущістю «Далі буде», «Братани по розуму», «Ревин хутір», «Котовасія» «АВБ, або Операція «Ставкозавр», «Метеорит», «Небувала «котострофа», «Чотири нявкісти і ВІН» тощо. Автор цього книжкового розмаїття вже встиг стати лауреатом літературно-мистецької премії імені Лесі Українки та літературної премії імені Остапа Вишні. Він нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради, медаллю НСПУ «Почесна відзнака». Письменник також здобув почесні звання в журналістських та літературних конкурсах «Золоте перо» (Донбасу та України), «Золотий лелека» (в царині творчості для дітей), «Золота ратиця» (політична сатира), «Золота медаль української журналістики».
Публіцистична творчість – тільки за порядковою нумерацією третій напрямок, а насправді він був першим і давав поштовх до віднайдення перлин як гумору та сатири, так і творчості для дітей. Павло Кущ народився на Запоріжжі, закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету і все життя пропрацював журналістом. Разом із тим знаходив натхнення і для літературної творчості. До 2014 року жив у Донецьку, де працював на посаді власного кореспондента газет «Україна молода», «Голос України» та «Урядовий кур’єр». Водночас очолював обласний осередок Національної спілки письменників України.
Але окупація Донбасу та погрози розправи за проукраїнську позицію сім’ї примусили виїхати з окупованої території. Тепер Павло Кущ продовжує журналістську і письменницьку діяльність, він – керівник творчого об’єднання гумористів та сатириків Київської організації СПУ.
А в сім’ї Павла Куща та його дружини Ліни Кущ, яка теж журналістка і «перша половина» (бо хіба ж така енергійна, ініціативна і талановита дружина, перша секретар Спілки журналістів, може бути другою половиною?) ще зі студентської лави в університеті, бережуть важливу сімейну реліквію, яка є і згадкою, і болючою пам’яткою про буремний Донбас. На презентації Ліна бережно розгорнула і показала присутнім посічений кулями український прапор, який одній із місцевих жительок вдалося врятувати від наруги на центральній донецькій вулиці під час окупації міста і передати Кущам. Ця ситуація яскраво описана у публіцистичному творі «З подертих наших прапорів ще більше наново пошиємо!», що ввійшов до книги. Тому саме і газетна, і життєва публіцистика – це складова частина всього життя Павла та Ліни Кущів.
Тому тут час сказати про саму книжку публіцистики Павла Куща. В гумористичному стилі, однак правдиво і переконливо «як на картинці» в публіцистичних мініатюрах «Від «бендерівців» немає спасу», «Дожити до України», «Ніч військ ППО», «Знову розстріляні», «Нашестя брехоноїдів», «Боже, не був ти «донецьким», «Путікантропи», «Вантажте танки вагонетками», «Як вас тепер називати», «Розстріляне право на дитинство», «Пірати Азовського моря», «Людей нема… Одні роzіяни», «Гібридна незалежність» та інших автор показує ту страхітливу, потворну і карикатурну атмосферу окупації, втрачений здоровий глузд тими «донецькими», які клюнули на російську імперіалістичну наживку.
Назвою книжки – «Телепланетяни» – автор показує, що ці люди зі спотвореною свідомістю живуть не реальним життям, а дозволили російському телеящику зазомбувати їхнє сприйняття дійсності і тепер вчиняють злочини проти людяності, проти своєї батьківщини, проти самих себе, власне.
Цю злочинну властивість «телепланетян» відзначали у своїх виступах і привітаннях землячка письменника Павла Куща, яка народилася у селищі Андріївка Бердянського району Запорізької області, поетеса, вчителька української мови, яка вимушено виїхала із окупованого Бердянська, Наталія Гумен. Наталя прочитала свої вірші, які були суголосними з сенсами оповідань нової книжки Павла Куща – сумування за рідною землею, сподівання на визволення малої батьківщини, яке станеться вже незабаром, викривання фальшивих ідеологем ворога.
Двічі переселенка: із Горлівки на Донеччині у 2014-му та з Бахмута у 2022-му, -колега Павла із Донецької обласної організації НСПУ, поетеса Наталія Ковальська згадувала роки співробітництва з ювіляром, розповіла про взаємну допомогу та діяльність, що так чи інакше прискорює повернення Донбасу в Україну.
Колеги ювіляра: заступник керівника творчого об’єднання гумористів і сатириків Київської ОО НСПУ Валерій Демченко та поет Анатолій Качан, – вітаючи автора нової книги, розповіли про співпрацю на літературній ниві, про важливість книг дитячої тематики, адже саме вони сприяють вихованню та навчанню громадян України в новому поколінні українців.
Родзинкою церемонії презентації були виступи фольклорного гурту вимушених переселенок із Донецька «Дивина» (Донецький національний університет), які виконали чимало, як для такого заходу, українських народних пісень. На закінчення вечора дівчата заспівали «Червону калину», і всі в залі підхопили слова неформального українського гімну. Це, власне, був колективний протест проти окупації українських територій, адже наприклад, у Криму, саме ця пісня стала приводом до того, що за її виконання на весіллі в Бахчисараї окупаційна кримська влада репресувала кількох ініціаторів пісенного співу. Там окупантами офіційно заборонене виконання не тільки «Червоної калини», але й інших українських пісень.
Отже, Україна й українці не мусять мати сумнівів: ми ту калину, нашу рідну Україну, піднімемо і розвеселимо!
Інформаційна служба НСЖУ
