Редактори місцевих медіа виявились більш відповідальними в питаннях інформування населення, ніж окремі очільники громад. Про це прес-службі Національної спілки журналістів України розповіла головна редакторка газети “Голос Гуляйпілля” Тетяна Велика (Запорізька область).
Резонансу набув допис журналістки у фейсбуці, адресований гуляйпільському міському голові Сергію Ярмаку. До нього Тетяна Велика звертається особисто: «Включіться, будь ласка, в інформаційну роботу. Щоденно вранці та ввечері робіть інформаційні повідомлення, як це роблять мери інших маленьких містечок. Складається таке враження, що ви заховалися від людей. Вже набридло щохвилини перелистувати вашу сторінку ФБ, де лише одна інфа: повітряна тривога чи її відбій!!!», – йдеться в повідомленні.
Це вже просто крик душі, зазначила Тетяна Велика в телефонній розмові з прес-службою НСЖУ.
«Ми створили телеграм-канал Гуляйполе.City, де інформуємо гуляйпільців від початку війни про ситуацію в місті. Але якщо спочатку була інформація про повітряну тривогу та відбій, то сьогодні частина Гуляйполя окупована російськими військами. Гуляйпільська громада – це близько 25 000 чоловік. Фактично це населення колишнього Гуляйпільського району. Поряд знаходяться дві маленькі громади з населенням по 3000: Воздвижівка і Малинівка. Там взагалі глухо, як у танку.
Я вже просто не витримала, бо треба ж хоч якусь інформацію давати! Поруч із нами Бердянськ, Мелітополь. Мери цих міст виходять на зв’язок. Я розумію, в місті сьогодні склалася така ситуація, що немає ні води, ні газу, ні електроенергії, дуже слабкий інтернет. Але люди знаходять можливість ловить сигнал і спілкуватись через СМС-повідомлення. А в центрі міста, де знаходиться мерія, інтернет дуже добре ловить!», – каже Тетяна Велика.
Реакція на її допис у фейсбуці не забарилася. Представниця інформаційного центру міської ради написала в коментарі під її постом, що в міського голови… немає інтернету.
«Але ж у нього є заступники, є прес-служба. Перед цим вони давали інформацію, що в центрі міста інтернет є! На околиці сигнал не доходить, але СМС ми один одному надсилаємо: як минула ніч, як пройшов день, чи чути вибухи? Можемо зателефонувати рідним, знайомим. З людьми можна в’язатися при бажанні!», – пояснює редакторка видання.
На жаль, продовжує вона, робота редакції в цих умовах повністю розбалансована.
«Я взагалі не можу зі своїми колегами вийти на зв’язок, – інформує головна редакторка. – Вони живуть на околицях, куди не дістає сигнал інтернету. Єдина колега, з якою ми спілкуємося, виїхала минулого понеділка до Дніпра. Я також виїхала до Дніпра, але вчора я була в Гуляйполі. Поїхала, подивилась на ситуацію. Перед цим, п’ятого березня, Гуляйполе обстрілювали. Ворожі танки зайшли прямо до центру міста. Багато будинків зруйновано, обвалились балкони, погоріли шибки. У деяких людей до квартир позалітали авіабомби і спалили житло. Згоріли деякі ресторани, «Махновська корчма» та церква вщент зруйновані. Так що ситуація в нашому маленькому містечку важка.
Ми ніколи не думали, що до Гуляйполя, родини батька Махна, щось долетить, що в нас усі будуть ховатися. Звісно, відновити зруйновані будівлі можна. Але якщо завтра буде бій, то Гуляйполя може не стати.
Поряд, у 25 кілометрах, знаходиться Пологівська територіальна громада з центром у місті Пологи. Російські танки окупували місто, людей не випускають. З редакторкою видання «Пологівські вісті» Іриною Лісовою востаннє ми спілкувалися другого березня. Люди шукають рідних у групах, створених в телеграмі. Ситуація взагалі патова, інтернет приглушений настільки, що його взагалі неможливо вловити. Зв’язку елементарного немає: ні Київстар, ні Водафон.
Тому я вважаю, що таких мерів, як наш, треба струснути і змусити інформувати населення. Бо, наприклад, мер Бердянська намагається давати інформацію. На годиннику 7.44, а вже в телеграмі є новини для бердянців. Миколаївський губернатор виходить на зв’язок із мешканцями вдень і вночі. Гуляйпільський мер зобов’язаний якісно працювати, особливо в умовах воєнного стану».
