На відкритій лекції про воєнну фотожурналістику, що відбулася в Івано-Франківську, журналіст і фоторепортер Станіслав Стрілець поділився досвідом роботи в гарячих точках у співпраці з Anadolu agency та Associated Press. Станіслав розповів, як почав працювати з іноземними журналістами, фотографами.
До війни Станіслав Стрілець був фотографом. Основні жанри – портрет та натюрморт. Тоді його зовсім не цікавила фотодокументалістика. Та потім відчув, що чогось бракує.
– І було таке відчуття, що мені вже якось не вистачає простору. Ніби все є: в мене гарна студія, добрі умови, нарешті я можу роботи все, що завгодно. Але фотографія якось втратила магію, шарм. Власне, це стало причиною того, що я почав шукати інші способи для самовираження і вирішив повернутися в журналістику. Я працював у цій сфері, але як фрілансер, і зрозумів, що мені й справді цікавий цей спосіб життя, – розповів Станіслав.
З листопада 2021-го року фоторепортер почав працювати як фіксер для іноземних медіа, передусім, щоб набути досвіду, зрозуміти, як усе працює.
– Але найбільше мене цікавив професійний підхід західних журналістів до роботи з інформацією, як у них усе влаштовано. Зразу відчув, що я в своїй стихії, – поділився спогадами медійник.
Широкомасштабна війна Станіслава Стрільця застала в Маріуполі. Поїхав туди 15 лютого 2022-го зі знімальною групою France 24 TV для дослідження «можливих конверсійних настроїв у прифронтовому місті».
– 24-го війна застала нас на блокпосту в Широкіно, але в результаті я з Маріуполя таки вирвався. Мені просто пощастило: знайшлася людина, яка переконала мене, що треба тікати. Французи ж намагалися взяти мене на «слабо»: лишайся з нами, все під контролем, все буде добре, нам треба працювати, не будь боягузом. Я звідти втік, а вони в результаті за десять днів уже проходили фільтрацію. І я навіть не знаю, як би я пройшов фільтрацію з київським паспортом.
Повернувшись у Київ, Станіслав застав паніку, було не зрозуміло, що буде далі.
– Мій близький товариш каже, що має для мене пропозицію. Він працював із двома американськими фотографами у Волновасі, однак його дружина поставила ультиматум: або вона, або робота. Товариш сказав, що довіряє мені, тож якщо хочу, то можу з американцями попрацювати. Я з ними зв’язався і домовився про зустріч. Ми зустрілися другого березня, в точці А. Приїжджають два чуваки на машині. Відчиняються двері, й один мені каже: «Сідай, ми їдемо в Ірпінь. Нам повідомили, що потрібно на передову».
Станіслав Стрілець погодився поїхати з ними. Там були зроблені перші кадри. Потім уже американці розповіли про їхній досвід у Конго, Міссурі, Афганістані.
Окрім спогадів, Станіслав поділився з учасниками відкритої лекції своїм досвідом, розповів про сучасну фотодокументалістику.
– Не є секретом, що це медійна війна. Ця війна настільки доступна, що документалісти з усього світу з’їжджаються, щоб долучитися до цього процесу. І є величезна конкуренція між фотографами, – каже Станіслав.
Три напрями фотодокументалістики від Станіслава Стрільця:
– Редакційне завдання – тут працюють монстри, найбільші спеціалісти світу, «небожителі». Наприклад, як David Guttenfelder, Manu Brabo.
– Поточні події – це саме та тема, куди можна увірватись. Є якісь поточні події, наприклад, вибухнула Каховська ГЕС, і там постійно щось відбувається.
– Власний проєкт – це власний проєкт.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Олексій Яковенко,
студент Миколаївського класичного університету ім. Пилипа Орлика
