Підтримка професійних місцевих медіа має вирішальне значення для безпеки інформації. Коли місцеві журналісти зберігають свою присутність у прифронтових громадах, вони стають важливою протидією російській пропаганді. На цьому наголосив у своєму онлайн-виступі під час міжнародної конференції “Balkan Disinfo 2025” у Приштині голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Він розповів про реалії, в яких працюють українські журналісти три роки поспіль після початку великої російсько-української війни.
Нижче ми наводимо повний текст його виступу.
Я Сергій Томіленко, я голова Національної спілки журналістів України, найбільшої журналістської організації в Україні. На цей момент ми маємо понад 10 000 членів, на момент вторгнення Спілка складалася з 18 000 членів.
На початку я хочу надіслати мої найтепліші вітання нашим друзям у Косові. Хочу подякувати за найкращу програму професійної резиденції для українських журналістів, яку адмініструє Асоціація журналістів Косово. Дякуючи програмі, десятки українських журналістів залишаються в професії та живуть у Приштині. Я дякую за цей проект голові Асоціації журналістів Косова Джемайлю Реджі, виконавчій директорці цієї організації Гетоарбе Муллічі, юристці Європейського центру свободи преси та медіа Флютурі Кусарі та іншим колегам і друзям.
Дозвольте мені почати з потужного прикладу, з історії з червня. Минулого року я відвідав прифронтове місто Ізюм на Харківщині після визволення. Редактор місцевої газети Костянтин Григоренко показав мені, як після російської окупації була зруйнована редакція. Тиждень тому, 4 лютого, Ізюм знову зазнав російського ракетного удару.
Місцевий журналіст Микола Калюжний розповів мені, як бачив кров на сходах нової офісної будівлі, був свідком жертв. Але навіть у таких умовах газета підготувала і випустила свій черговий номер. Це реальність, з якою наші журналісти живуть щодня, і це надзвичайна стійкість.
Трансформація українських ЗМІ за ці три роки була драматичною. Національним медіа довелося змиритися з безпрецедентними викликами – від загроз безпеці до фінансових проблем. Вони втратили доходи від реклами та змушені були радикально реструктуризувати свою діяльність, або повністю закритися.
Останнім часом ситуація стала ще більш критичною, оскільки через три роки після вторгнення підтримка міжнародних донорів значно зменшилася. Раптове припинення допомоги медіа-сектору від Сполучених Штатів сколихнуло нашу медіа-спільноту, змусивши багато незалежних ЗМІ боротися за виживання. І ця фінансова криза загрожує зробити те, чого не змогли зробить російські бомби: змусити замовкнути незалежних українських журналістів і ЗМІ.
Дозвольте мені поділитися кількома вражаючими висновками дослідження Національної спілки журналістів України, в якому взяли участь понад 400 жителів прикордонних регіонів.
У той час як соціальні медіа є найдоступнішим джерелом інформації з рівнем доступу 86%, місцеві газети демонструють найвищий коефіцієнт довіри. 90% тих, хто має доступ до газет, їм довіряють. Це значно вище, ніж коефіцієнт довіри до соціальних мереж, який становить 61%.
Дозвольте навести ще один потужний приклад із нашого дослідження. Студент із Херсона підкреслив зростаюче занепокоєння щодо використання штучного інтелекту. Ми вже бачили фейкові відео на кшталт того, де нібито був президент Зеленський, і після цього мусимо критично оцінювати будь-яке фото та відео з цього прифронтового міста.
У прифронтових районах інформація про безпеку є постійною.
85% мешканців до появи сайту шукали пов’язані новини, а 75% спеціально шукали інформацію про ситуацію з безпекою. Половина респондентів кажуть, що є достатня кількість інформації, пов’язаної з безпекою.
У мешканців прифронтових регіонів відбулася зміна пріоритетів. Як сказав нам один із представників регіону: “Мої головні інтереси різко змінилися. Зараз головне – не потрапити під обстріл, не втратити можливість заробляти гроші для сім’ї та вижити”.
Наші журналісти пристосовуються до цих потреб в Ізюмі, Києві, Херсоні, Харкові, Сумах. Місцеві газети продовжують виходити, незважаючи на ракетні удари. В Гуляйполі, Оріхові та інших містах поблизу лінії фронту в Запорізькій області редактори ходять під постійними обстрілами, щоб донести до читачів перевірену інформацію.
Місцева вчителька з Запоріжжя пояснює, чому це важливо. Вона каже: “Звичайно, нам болить за всю Україну. Але найбільше зворушують наші серця новини з рідного краю, з рідних сіл і міст”.
Найбільше занепокоєння викликає те, що майже 80% респондентів стикалися з дезінформацією. Російська пропаганда особливо націлена на прифронтові регіони з неправдивими заявами про територіальні надбання. Тому роль місцевих журналістів незамінна. Вони забезпечують першу перевірку ситуації на місці.
Війна створила те, що ми називаємо першою доступністю інформації. Багато людей можуть отримати доступ до новин лише через свої смартфони, оскільки вони втратили свої будинки та майно. Як зазначив один респондент із Луганської області, “у мене немає ні радіо, ні телевізора, все залишилося вдома на Луганщині. Грошей на газети немає, друзі та родичі розкидані по світу. Заробіток йде тільки на оренду житла”. Ось чому підтримка професійних місцевих медіа має вирішальне значення для безпеки інформації. Коли місцеві журналісти зберігають свою присутність у прифронтових громадах, вони стають важливою протидією російській пропаганді.
Як сказав один з редакторів на Харківщині, “ми продовжуємо працювати, бо люди чекають кожного випуску як хліба. Іноді вони читають газети разом у бомбосховищах під час повітряних тривог”.
Потрібно визнати, що підтримка українських медіа – це не лише збереження журналістики. Йдеться про захист демократії від тероризму та агресії. Кожна газета, кожна передача, кожне онлайн-видання, яке продовжує працювати, є перемогою в цій інформаційній війні. Міжнародна підтримка залишається надзвичайно важливою.
Нам потрібна допомога як у підтримці наших існуючих медіа-мереж, так і в розвитку нових можливостей для протидії російській дезінформації. Це включає підтримку підтримки різноманітних незалежних медіа-голосів, заходів цифрової безпеки та підтримки місцевих ЗМІ в найбільш вразливих регіонах.
Через три роки після вторгнення українські журналісти довели, що професійні медіа — це не лише повідомлення новин. Йдеться про збереження національної стійкості, збереження правди та, зрештою, захист свободи.
