Коронавірус вже вдарив по всім сферах та галузях України, і медіабізнес – не виняток. Особливо тривожні настрої сьогодні в реформованих локальних редакціях, які не мають фінансової «подушки». Ми попросили прокоментувати ситуацію голову Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка.
– Ми зараз досліджуємо ситуацію і справді констатуємо хвилю великої тривоги, аж до шоку, яку відчувають українські редактори як локального, так і регіонального та національного рівня. Не йдеться, звичайно, про початок банкрутства чи масового закриття редакцій і проектів, але вже фіксуються певні дії, коли частина редакцій згортають або мінімізують свою діяльність, зокрема, газети переходять в онлайн і призупиняють вихід друкованих версій. За даними Укрпошти, яка адмініструє більшість поштової доставки по Україні, в перші тижні карантину попередили про призупинення і перенесення виходу на пізніше редакції, сукупний тираж яких складає 10 відсотків від усієї кількості передплачених газет. А так як карантин продовжено, то можна очікувати, що продовжить призупиняти виконання своїх зобов’язань перед читачами ще більше редакцій.
Є кілька факторів, які найбільшою мірою впливатимуть на майбутнє українських медіа. Перший – це те, що через карантин і поширення епідемії частина редакцій не зможуть забезпечити своє функціонування, не захочуть наражати на небезпеку персонал, і тому змушені будуть згортати медійну діяльність. Друге – це повний обвал рекламного ринку і надходжень від реклами. Одне з традиційних джерел надходжень для реформованих редакцій – приватні оголошення різного змісту – на сьогодні майже припинилося. Ось, для прикладу, в мене є остання інформація від Онуфріївської районної газети з Кіровоградщини. Минулого тижня вони отримали аж 2 оголошення, фактично зупинився весь канал рекламних послуг, відповідно редакція прийняла рішення призупинити вихід. Тим більше, що вони також не хочуть зайвий раз наражати на ризик своїх читачів через контакти з листоношами.
Глобально НСЖУ зараз проводить консультації з видавцями газет, як локальних так і регіональних, для пошуку виходів із ситуації. Бо в національного медіабізнесу проблеми дещо іншого порядку, у більшості національних проектів, як правило, є власники, які їх підтримують і дотують. За результатами консультацій формуємо пакет пропозицій до уряду і парламенту, спрямованих на підтримку українського медіабізнесу, не менш важливо підтримати і стабільне отримання українцями достовірної інформації про те, що відбувається в країні. Активно вивчаємо зараз міжнародний досвід, обговорюємо ситуацію з колегами з інших країн в рамках Європейської федерації журналістів. Однак ці події є несподіваним шоком для всіх, для всієї Європи. Буквально днями брав участь у відео-конференції виконкому Європейської федерації журналістів до якого я входжу, і всі були дуже стривожені інформацією про умови роботи журналістів і масове закриття засобів масової інформації в Італії. Так наша колега з Мілана Анна Де Фрео, яка працює в щоденній економічній газеті і входить до керівництва однієї із журналістських спілок Італії, розповіла, зокрема, що в медіа галузі там зараз відбуваються масові звільнення журналістів, руйнується ринок засобів масової інформації індустрії спорту та моди. Хоча щоденні суспільно-політичні медіа поки що навпаки мають тенденцію до зростання, бо у людей під час епідемії і паніки є потреба регулярно отримувати достовірну й оперативну інформацію. Хоча рекламний ринок італійських ЗМІ в час епідемії також руйнується, бо тамтешньому бізнесу не до реклами, тож частина італійських редакцій також з останніх сил видають свої газети. І там теж вже почали або відправляти людей у відпустки, або скорочувати штати, з’являються і повідомлення про повне банкрутство видань.
В Іспанії, Бельгії та інших країнах зараз дуже великі сподівання на підтримку урядів. Колега з Іспанії, приміром, говорила, що там вже прийнято рішення про виплату до 70 відсотків заробітної плати штатним працівникам ЗМІ, є і пакет економічного стимулювання. Але очевидно, що в Україні, яка є однією з найбідніших країн Європи, дуже складно прогнозувати, що влада матиме ресурси і якесь системне бачення підтримки медіабізнесу для подібних дій. Ми добре пам’ятаємо, як довго раніше дебатувалося питання фінансової підтримки реформованих редакцій в сумі спочатку 50, потім 100 тисяч гривень, але вони так нічого і не отримали, бо не було політичної волі попереднього уряду. Зараз же ми бачимо, що багато молодих політиків, депутатів і посадовців взагалі не розуміють ролі друкованих ЗМІ – вони «діджіталізатори», і вважають світ цифровим, бо цифровим є те інформаційне меню, яке вони споживають. Однак при тому, що з року в рік справді відбувається зменшення тиражів друкованих ЗМІ, треба зважати і на сукупні мільйонні показники передплачених видань. На регіональному рівні охоплення аудиторії друкованим словом залишається дуже великим, і, приміром, на селі люди традиційно звикли до споживання інформації з місцевих локальних газет. Тим паче, що в сільській місцевості наразі ще є проблема покриття і мобільним, і звичайним інтернетом, як і проблеми з доступом до українських телеканалів. Тож те саме міністерство інформаційної політики повинно було ще до епідемії коронавірусу задавати відповідний тон системного бачення, що особливістю і цінністю України є якраз отака різноманітна палітра медіа. Натомість ми бачили драконівські ініціативи пана міністра Бородянського, який лякав всіх законом про дезінформацію та кримінальною відповідальністю журналістів замість того, щоб об’єднувати їх і думати, як зробити українські ЗМІ економічно сильнішими. Профільний комітет Ради також першочергово підтримав закон про медіа, спрямований не на сприяння локальним газетам чи будь-якому медіабізнесу, а на посилення можливостей держави і чиновників регулювати (контролювати) медіапростір та засоби масової інформації.
Попри все, аналізуючи інформацію, яку отримуємо під час консультацій з редакторами, НСЖУ напрацьовує пакет пропозицій по підтримці медіа бізнесу і, зокрема, локальних друкованих ЗМІ, відтак лобіюватимемо їх перед урядом і парламентом. Наразі ми вже передали владі, наприклад, пропозицію щодо держзамовлення на розміщення в пресі роз’яснювальних матеріалів по боротьбі з пандемією, це міг би бути один з варіантів підтримки медіабізнесу. Тобто держава може розміщувати у виданнях, які поширюються за передплатою, сторінки своєї офіційної інформації з прив’язкою оплати до передплатного тиражу, який фіксує Укрпошта. Таким чином можна здійснювати контроль тиражу і забезпечувати доступ до важливої інформації літнього населення, яке складає переважну більшість передплатників газет. Наразі чекаємо найближчого позачергового засідання парламенту, де будуть прийматися певні економічні рішення, які власне і визначатимуть орієнтир умов існування будь-якого приватного бізнесу в Україні на найближчий час.
На фото – Сергій Томіленко в редакції миргородської газети “Прапор перемоги” на Полтавщині 28.03.2020
Джерело – Тернопільський прес-клуб
