«Раніше ми могли роботи зйомку із місця подій й одразу розповідати про те, що сталося. Наразі, в зв’язку з повномасштабним вторгнення та конфіденційною інформацією, подача інформації з місця неможлива, якщо це стосується об’єкту критичної інфраструктури. Матеріали ми надсилаємо до ДСНС, а опісля публікуємо. Є відповідні норми і параметри, яких ми мусимо тепер дотримуватися. Змінилося також те, що працівники прес-служби та рятувальники їдуть на виїзд після обстрілів у захисному спорядженні», – каже керівниця сектору зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області, який очолює членкиня НСЖУ Христина Перцович. Івано-Франківський Центр журналістської солідарності тісно співпрацює з рятувальниками.
Як розповідає Христина Перцович, специфіка роботи надзвичайників полягає у швидкому реагуванні на будь-які надзвичайні ситуації. Разом із рятувальниками прес-служба виїжджає на кожний виклик. Єдине, що додалося, – виїзди на обстріли.
– Ворог повторно б’є по тих самих об’єктах, коли там працює оперативна група, щоб вбити тих, хто рятує. У нас вже більш як 70 загиблих рятувальників в Україні та майже 300 травмованих. Також загинула дівчина, яка була керівником однієї з прес-служб. Вона виїхала на місце обстрілу і стався повторний обстріл, – каже керівниця прес-служби.
За словами Христини Перцович, на початку повномасштабного вторгнення практично доводилось жити на роботі, бо розуміли, що потрібно працювати й оперативно інформувати людей. Зранку 24-го лютого працівники ДСНС отримали повідомлення про збір особового складу й зрозуміли, що сталося. Христина йшла з колегами на роботу і бачила чорний дим після обстрілу аеропорту в Івано-Франківську, то зрозуміли: «Ми знали, що маємо рятувати людей, щоб не сталося».
Перше повідомлення від ДСНС того ранку було про те, початок повномасштабної війни й про обстріл аеропорту, а також рекомендації – як реагувати на повідомлення про повітряну тривогу.
– У той момент, коли люди не розуміли, що відбувається, у нас на роботі було все чітко. Адже знали, що ми в потрібному місці. Коли нас люди бачили у формі на вулиці, то ми старались якось заспокоїти та допомагати. Це не властиві нам функції, бо ми не психологи, але коли людина у формі підходить та говорить, що все буде добре, то дослухаються. Рівень довіри до нашої служби досить високий. Люди знають, що ми не каральна структура, ми рятуємо», – ділиться Христина Перцович.
Із початку повномасштабного вторгнення працівники головного управління ДСНС мали 12 ротацій на деокуповані території. Спочатку це була Київщина, далі – Харківщина, Херсонщина, тепер на Донеччині. За 12 ротацій здійснено майже 500 виїздів та знешкоджено майже шість тисяч вибухонебезпечних предметів. Додається і знешкодження вибухівку, яку виявляють ще з попередніх воєн на території області,.
– За кожним кроком піротехніка стоїть чиєсь життя. Без піротехніків на деокуповані території не може повернутися життя. Там залишено дуже багато боєприпасів. З деякими з них навіть доводиться стикатися вперше й уже на місці вивчати їх, – розповідає керівниця прес-служби.
Окрім оперативних груп, у відрядження виїжджають і працівники прес-служби. Працівник з Івано-Франківська, приміром, їздив допомагати Херсонській прес-службі. В областях, де багато роботи, потрібне підсилення в усіх напрямах.
Щоб охопити більшу аудиторію, прес-служба головного управління ДСНС використовує майже всі соцмережі. Також є передача «Народна служба порятунку», де висвітлюються всі події, рятувальники закликають дотримуватися правил безпеки. Особлива увага – роботі з дітьми: організовують навчальні заходи, створюють навчально-розважальні програми.
– ЮНІСЕФ спільно з ДСНС розробила широку інформаційну кампанію. Забезпечує всіма наочними матеріалами, які ми роздаємо діткам. Цю продукцію, що дуже важливо, розробляють відповідно до вікових категорій, – розповідає Христина.
Керівниця прес-служби зауважує, що, попри досвід, до надзвичайних ситуацій неможливо звикнути. Адже за кожним виїздом – біль людей: загибель, травмування, знищення майна. Найгірше, за словами Христини, виїздити туди, де гинуть діти, й на такі ситуації, де нічого не можна виправити. Рятувальники, якщо залишається час після основної роботи, надають допомогу родичам постраждалих, спілкуються разом із психологами управління.
У пресслужби добре налагоджена співпраця з журналістами Івано-Франківщини, створені спільні чати для оперативного інформування й надання коментарів. Зокрема, задля підвищення знань із безпеки для журналістів проводили тренінги з домедичної допомоги, мінної безпеки. Такі знання для медійників надзвичайно важливі, адже журналісти їздять у зону бойових дій.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
За Інформацією Івано-Франківського ЦЖС