Місцеві газети, які традиційно були лідерами з передплати у своїх громадах, втрачають читачів не через погіршення якості роботи редакції, а через проблеми із поштовою доставкою. У цьому переконана Віра Мальчук, головна редакторка газети «Трудівник полісся» зі Славути Хмельницької області. Під час Всеукраїнської наради редакторів газет, яку провела НСЖУ наприкінці жовтня, авторитетна редакторка місцевої газети закликала керівництво «Укрпошти» не впроваджувати реформу відомства допоки на місцях не буде налагоджено безперебійну та ефективну роботу пересувних поштових відділень.
Публікуємо пряму мову Віри Мальчук на нараді редакторів:
- Наша газета «Трудівник Полісся» традиційно була однією з кращих в Україні, а сьогодні ми втрачаємо читача. І не тому втрачаємо, що ми погано працюємо чи погіршився контент, а тому що багато непорозумінь з доставкою газет, і зовсім незрозуміло, що буде далі. Доходить до того, що газета, яка має сторічну історію, може припинити вихід.
Протягом останніх тижнів ми об’їхали вісімнадцять поштових відділень колишнього Славутського, а тепер Шепетівського району, і те, що там побачили, навіює дуже сумні думки. Усі листоноші й начальники цих відділень попереджені, що з 1 грудня вони будуть звільнені. При цьому ніхто з ними навіть не зустрівся, людям нічого не розказали, що їх чекає. Вони просто готуються не працювати, сидять приголомшені, здають товари, що не були реалізовані у відділеннях.
Керівники «Укрпошти» кажуть про перехід на роботу пересувних відділень. Але, думаю, що не тільки редакції, а й пошта від непродуманих кроків матиме втрати: товари вже сьогодні не реалізовуються, газети не передплачуються.
Коли ми спілкувалися з людьми, вони виступали за те, щоб у села не чужі люди приїжджали, якими байдуже до сільчан і, зокрема, передплатників. Нам казали, що треба залишити хоча б по одній листоноші, яка добре знає людей, обізнана з адресами доставки. Інакше страждатимуть не тільки нинішні поштові працівники, а й люди, яких вони зараз обслуговують.
Зараз у селах є багато самотніх людей, для яких листоноша – своєрідний соціальний працівник. Нам розповідали історії, коли листоноші, завітавши до односельця з пенсією чи газетою, посилкою, заставали людей у стані інсульту чи інфаркту. І тільки вчасно викликана швидка рятувала людей від смерті. До всього нині листоноша стає помічником – приносить самотнім стареньким продукти, товари першої необхідності.
У селах є багато таких, що не зможуть приходити до пересувного відділення, щоб отримати пенсію і тим більше – передплатити газету. І коли сьогодні листоноша приносить пенсію людині додому, вона має час на спілкування, може запропонувати передплатити газету. Молодь наша більше сидить у смартфонах, але ж старші люди звикли читати, отримувати інформацію саме з місцевих газет. Позбавляти їх такої можливості – це неправильно, цим ми дуже образимо їх.
Розумію, що зміни потрібні. Але, впроваджуючи пересувні відділення, треба врахувати, що по наших дорогах їздити – це жах! По них пересувні відділення своєчасно не приїдуть, вони будуть або не в той час, люди, як засвідчує практика інших регіонів можуть газет не дочекатися. Хворі та немічні просто не зможуть приходити, тоді де газети залишатимуть? Я давно працюю редактором, і мені сьогодні дуже боляче і страшно, що проводити реформування пошти вирішили саме в час передплати. Це якийсь дуже відчайдушний крок. Чи в «Укрпошті» не врахували, чим це обернеться для друкованих видань? Якщо ми позбавляємо людей можливості читати, це схоже на підрив свободи слова в Україні, підрив демократії
