Журнал «Наш Городок» із Фастова на Київщині в період карантину набув додаткової популярності. Усе, каже в коментарі прес-служби НСЖУ головна редакторка Юлія Шпакович, через потребу людей у інформації.
«Наше видання не розповсюджується за передплатою, а лише через торгові точки. Коли оголосили карантин, ми вирішили призупинити вихід і зосередитися на розвиткові нашого сайту https://fastivnews.city/. Адже видання незалежне і кошти ми отримуємо лише від реклами. А рекламні надходження припинилися. Але через тиждень, коли не вийшов номер, люди почали телефонувати і в редакцію, і в міську раду, запитувати, де журнал. Тому вирішили виходити на роботу і працювати», – каже редакторка.
Журнал формату А5 у Фастові виходить щочетверга, обсягом 48 сторінок. Загалом виданню вже 17 років. Колектив – невеликий, у штаті всього 4 особи.
«У нас 80 торгових точок продажу, значна частина з них була в кав’ярнях, магазинах, які не працювали в карантин. Тому ми зменшували тираж. Але в людей зріс попит на інформацію, незважаючи на те, що і по телевізору не бракувало новин про коронавірус, і міська влада постійно інформувала. Було, навіть, що розповсюджувачі просили додатковий тираж, бо людям не вистачило примірників», – ділиться Юлія Шпакович.
Повернень практично не було. Тож навіть не змогли
подарувати примірники бібліотекам і ветеранським організаціям, як робили
зазвичай.
Юлія Шпакович каже: побоювалася, щоб видання не перетворилося в «коронавірусний
вісник», бо ця тема довгий час була головною для аудиторії. Але намагалися
шукати баланс.
«Провели декілька онлайн-інтервю, що стало для нас новим досвідом, бо раніше не використовували такі платформи. Відчули, що ми потрібні, хоч і карантин», – зазначає вона.
Зараз, каже, бізнес потроху оживає, тому працювати стає легше.
«Коли було постало питання – видавати зарплату чи друкувати журнал, колектив одностайно вирішив попрацювати на волонтерських засадах, щоб тільки зберегти видання. Зараз уже приходимо до тями. Дякуючи тому, що в нас на базі редакції працює ще і рекламне агентство, нам трошки легше. Але ми ще раз переконалися, що не всі люди готові йти в інтернет. Багатьом потрібне саме друковане видання», – підсумовує Юлія Шпакович.
