Посилення протидії дезінформації. Про це говорили на журналістській конференції RE:COVER, яка проходила у вихідні в Кракові. На заході були присутні більше сотні українських журналістів. Визнаючи унікальні потреби медіасфери під час війни, учасники цієї дискусії думають про майбутнє й обговорюють потенційний вплив нещодавніх законодавчих змін і практичних міркувань на медіаландшафт у післявоєнній Україні, який зможе забезпечити свободу слова. Основою для дискусії стали спеціальні знання науковців і досвід журналістів із країн зі схожим законодавством у сфері боротьби з дезінформацією, а також з України.
– Важливим є оперативне реагування на російську пропаганду, – зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко. – З кожним днем пропаганда вдосконалюється. І тому потрібні ефективні рішення. Тож говоримо про дезінформацію в контексті зміни медійного законодавства. Маємо зміни в медійному ландшафті. Ми підтримуємо зобов’язання перед ЄС. Це імплементація законів про медіа. Адже Закон України «Про медіа» є прийнятим. І ми як Спілка шукаємо можливості спростити цю редакційну практику, роз’яснюємо законодавство. У цьому контексті говоримо про важливість професійної журналістики особливо в умовах війни.
Сергій Томіленко продемонстрував бахмутську газету «Вперед», завдяки якій багато громадян отримували й досі отримують якісну надійну інформацію, яка декому ще й врятувала життя.
Представники робочої групи з розробки Закону «Про медіа» переконані в тому, що закон був потрібний.
– Говорячи про інформаційні впливи держави-агресора, Закон «Про медіа» якраз покликаний підсилити цю боротьбу, – вважає учасник робочої групи Максим Дворовий. – І нам здавалося спершу, що слід було обмежити деяких гравців. І маємо тепер додаткові обмеження – як пов’язані з контентом, так і пов’язані з джерелами. Якщо говорити про контент, то йдеться про певну термінологію, про так звані чорні списки, а також ті норми, що мали б забороняти російські пісні. А якщо говорити про джерела, то якщо є певні ЗМІ у власності осіб, які представники держави-агресора, то вони не можуть реєструвати чи фінансувати медіа. Все це дає змогу ускладнити доступ до російського контенту та ускладнює поширення російських наративів.
Водночас Максим Дворовий зауважив, що частина рішень щодо санкцій була ухвалена, можливо, не в цілком правовий спосіб. Але водночас це дало результат, бо окрім телеграму, через інші джерела російські наративи до аудиторії майже не доходять.
Експертка Антоніна Черевко, радниця уповноваженого ОБСЄ з питань свободи медіа, каже: не лише цифрові платформи стають зараз проблемними для регуляторів, а й конвергенція.
– Є ВВС канали, а є ВВС ютуб, і, виходить, ВВС ютуб може показувати більше, бо він так не регулюється. І це може комусь не подобатися. Тому створюють спільні цифрові регулятори. Так вже є у Франції. Безумовно, є ще момент фінансування. Адже медіа як бізнес-моделі постраждали з розвитком цифрових платформ, і є намагання це виправити. На жаль, ми зараз бачимо певний тренд декриміналізації інформації. Бо питання інформації мають бути в цивільному, а не кримінальному законодавстві. Так, в Боснії і Герцоговині була декриміналізована інформація, – зазначила спікерка.
За її словами, якщо говорити про погані тенденції, то на практиці уряд може натиснути на пресу будь-яким чином. І нині є журналісти-розслідувачі, які сидять нібито за те, що вимагали в когось кошти за неоприлюднення інформації.
– Найбільша проблема, що ми нині маємо використання інформації як зброї. І це робиться як назовні, так і всередині країн, – зауважила Антоніна Черевко.
Медіаюристка Людмила Панкратова, говорячи про закон «Про медіа» зауважила:
– Юристам читати цей закон складно, а журналістам ще складніше. Але одночасно з тим те медійне законодавство яке було до цього, однозначно потребувало оновлення. І нинішній закон має всі світові тенденції. Звісно, не може бути прийнятий закон, який би подобався всім. Та він увібрав в себе все занокодавче поле, що існувало до нього. А є розділи, які були розкидані по багатьох законах, а тепер вони разом. Тому закон оцінюю радше позитивно. Цей закон також гарний для онлайн-медіа, адже легалізує їхню роботу. Також не вистачало вихідних даних для онлайн-медіа, а тепер все є. А найбільше питань – по реєстрації, як зареєструватися.
До слова, пані Антоніна Черевко зауважує, що нині і в ЄС триває імплементація ряду законів, тому можемо говорити, що ми разом працюємо в цьому полі і теж впроваджуємо в реалії законодавство, а журналістам треба вчитися жити в цих реаліях. Поряд з тим Україна заявила про відхід від деяких статей по правах людини, враховуючи повномасштабну війну. Тож не можна зараз Україну порівнювати з жодною іншою країною.
Водночас Людмила Панкратова додала, що закон лиш більше захищає журналіста, визначає межу національної безпеки і завдяки ньому є чіткі правила щодо того, як подавати спростування інформації. І вона прогнозує, що буде багато справ про дезінформацію. Адже оціночні судження в контексті нового законодавства мають інший вплив.
Наостанок Сергій Томіленко зауважив, що нині у поліції розформовано департамент, який був відповідальний за супровід розслідувань атак на журналістів. І тепер це йде в загальну категорію розслідувань.
Матеріал підготовлено за підтримки Проекту «Посилення стійкості медіа в Україні». Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity).
Інформаційна служба НСЖУ та Назарій Вівчарик, Краків
