Завдання журналістів – надати суспільству достовірну і зрозуміло викладену інформацію. Під час глобальних криз в галузі охорони здоров’я, подібних тому, з яким ми стикаємося зараз в зв’язку з поширенням коронавируса, ця роль стає ще більш важливою.
“У подібних ситуаціях завжди багато незрозумілого, і ваше завдання – постаратися з’ясувати, що відбувається”, – вважає живе в Шеньчжені журналіст-фрілансер Майкл Стендерт . Його роботи публікуються в Bloomberg, в The Guardian , Al Jazeera та інших медіа. Стендерт висвітлює відбуваються в Китаї події з моменту спалаху захворювання в грудні 2019 року.
Для журналістів, особливо під час криз, важливо дотримуватися складного балансу між необхідністю інформувати громадськість і небезпекою сприяти розпаленню страху. “Ви не повинні вселяти людям ідею, що турбуватися нема про що”, – сказав професор епідеміології Колумбійського університету доктор Стівен Морс. І додав, що для журналістів також небезпечно перестаратися і стати причиною необґрунтованих страхів або паніки.
В умовах державної цензури в Китаї ця задача стає ще більш непростою. Стендерт визнається, що стає все важче умовити людей відкрито ділитися інформацією, оскільки громадяни Китаю побоюються попереджень або стягнень з боку уряду. “Ситуація, коли звичайні люди не можуть без схвалення місцевих чиновників сказати, що думають, здається мені божевільної і викликає тривогу”, – сказав він.
Незважаючи на складності, такі журналісти, як Стендерт, продовжують створювати матеріали на різні теми, пов’язані з вірусом, – від охорони здоров’я до економіки і транспорту. Журналісти всього світу висвітлюють різні аспекти цієї проблеми. На допомогу їм ми зібрали ці поради.
1. Ознайомтеся з ситуацією на місцях і включайте в свої роботи тільки перевірені зображення
Як і під час будь-якого всесвітньої кризи, в світі циркулює багато різноманітної інформації, і не вся вона заслуговує на довіру. Поширення інформації в інтернеті може обманювати аудиторію – так сталося з фотографією померлої людини в оточенні медичних працівників, що лежить на вулиці в Ухані. The Guardian опублікувала його як ” фото, що ілюструє викликаний коронавірусів криза в Ухані ” – але у редакції немає ніяких доказів того, що чоловік дійсно помер від цього вірусу.
У матеріалах про кризу важливо використовувати фотографії і відео, але потрібно дуже відповідально до цього підходити. Репортери повинні бути впевнені, що візуальний контент, який вони використовують, точно відображає те, що відбувається. Розраховані на сенсацію матеріали, як той, в якому було використано фото лежачого на вулиці людини, дають невірне уявлення про дійсність і сприяють поширенню страху. “Фотографії, зроблені в Ухані, залишаються дуже важливими. З огляду на загальну недовіру до інформації, що приходить з Китаю, людям дійсно потрібно побачити, що там відбувається, щоб повірити в це”, – сказала Бетсі Джоулс, фотожурналістка-фрілансер з Пекіна.
Перш ніж почати фотографувати або писати, ознайомтеся з місцем, поспілкуйтеся з людьми і постарайтеся зрозуміти, що там відбувається. Потім передайте це в своїх матеріалах. Уникайте будь-якого контенту, який суперечить тому, що насправді відбувається з людьми.
“Я не думаю, що в журналістських матеріалах завжди потрібно уникати розповіді про страхи і невпевненості, якщо саме цей настрій переважає на місцях, – вважає Стендерт. – Але потрібно бути обережними, особливо якщо ви не перебуваєте на місці подій і у вас недостатньо інформації, отриманої від свідків того, що відбувається “.
[Читайте також: Як протистояти поширенню дезінформації про охорону здоров’я]
2. Фокусуйтеся на висвітленні подій, а не на аналізі
Аналітичні статті та матеріали, що виражають думку автора, звичайно, важливі. Але на думку Джоулс, ми поки не можемо по-справжньому зрозуміти наслідки того, що відбувається.
Не варто наслідувати приклад The Wall Street Journal, що опублікувала авторську колонку, в якій Китай був названий ” справжнім хворим Азії “. Цей матеріал піддався широкої критики за расизм і спекуляції на тему того, що економіка країни повинна обрушитися в результаті епідемії. Зараз ще занадто рано намагатися передбачити, до яких довгострокових наслідків для економіки призведе нинішня ситуація.
Стендерт застерігає журналістів проти спроб будувати припущення про політичні наслідки нинішніх подій як для Китаю, так і для інших країн. “Гра ще не закінчена, – сказав він. – І ми не знаємо, чим усе обернеться”.
Слід також зазначити, що у відповідь на статтю Китай вислав трьох журналістів The Wall Street Journal, – і це тривожний знак, якщо ми говоримо про свободу друку, не дивлячись на критичну оцінку самої статті.
3. Слідкуйте за заголовками
Ця рада призначений для редакторів: не вводьте читачів в оману заголовками. При великому напливі інформації і швидких темпах соціальних мереж, багато людей отримують новини, просто читаючи заголовки. Звичайно, ви хочете, щоб заголовки привертали увагу, але не приносите факти в жертву кількості кліків, цього не варто робити ніколи, а тим більше – в розпал кризи.
“Я часто пропоную заголовки для власних історій. Для мене важливо, щоб заголовки відображали суть ситуації, а не використовувалися для роздування сенсації”, – зізнається Джоулс.
4. Пам’ятайте – не всі цифри відображають точну інформацію
Журналісти покладаються на дані, і це найважливіша частина їх роботи. Але доктор Морс попереджає, що на дані не завжди можна покладатися.
“Дані про епідемію або якесь захворювання завжди будуть неточними, – сказав він. – І найменше вони точні в самому початку”.
Не нехтуйте доступними даними, але поясніть аудиторії обмеження і неясність, пов’язані з цифрами, які ви використовуєте.
Морс пояснив, що інкубаційний період нового захворювання оцінений приблизно в 14 днів, а значить, можливо, що у людей, які підхопили вірус, протягом двох тижнів немає ніяких симптомів. Тому кількість хворих з плином часу буде змінюватися.
[Читайте також: Як визначити, чи варто розповідати про медичному дослідженні в новинах?]
5. Поговоріть з якомога більшою кількістю людей
Вірусом заражаються люди різних соціальних верств, що живуть в різних країнах і містах. Досвід тих, хто переживає події в Китаї, відрізняється від того, з чим люди стикаються в Сінгапурі, що, в свою чергу, не збігається з тим, що відбувається в Італії. Великі відмінності існують в межах однієї країни – і навіть одного міста.
“Чи не всі, хто живе в умовах карантину люди хворі або вмирають. Деяким просто нудно”, – говорить Джоулс.
Завдання репортерів – відображати різні реалії, в яких живуть люди. “Для цього журналістам потрібна широка мережа контактів, які будуть надавати їм інформацію. Навіть якщо всі, хто входить в вашу мережу, живуть в одному місті, шукайте джерела з різних соціальних верств”, – додала вона.
Стендерт підкреслив, що важливо говорити з якомога більшою кількістю людей, особливо в країнах з сильною цензурою. Він зізнався, що в Китаї стає все важче знаходити людей, які погодилися б правдиво розповісти про ситуацію.
“Наприклад, ми знаємо, що багато заводів не можуть продовжувати працювати, але компанії намагаються це приховати, – розповів він. – Щоб зрозуміти, що відбувається насправді, потрібно розмовляти і з компаніями, і з робітниками, потрібно дивитися на ситуацію з різних сторін “.
6. Уникайте расистських висловлювань
З історії ми знаємо, що поширення глобальних епідемій супроводжується зростанням расизму і ксенофобії , і COVID-19 в цьому сенсі не виняток. Кілька днів тому в Лондоні було скоєно напад на жителя Сінгапуру китайського походження: нападники кричали, що не хочуть бачити в своєму місті “його коронавірус”.
У багатьох містах США, включаючи Сан-Франциско , Лос-Анджелес і Нью-Йорк, власники бізнесів в китайських кварталах зазнають величезних збитків.
Медіа слід бути дуже уважними і не підтримувати стереотипи, щоб, навіть ненавмисно, не підтримувати поширення расистської інтерпретації подій. Азіатська американська асоціація журналістів опублікувала список рекомендацій для журналістів . Список включає такі поради: публікуючи фотографії із зображенням людей в масках, додавайте контекст; уникайте використовувати зображення китайських кварталів, якщо ці фотографії не мають прямого відношення до того, про що йдеться в матеріалі, і уникайте використання географічні відсилання в назві вірусу.
7. Подумайте про те, як розмовляти з експертами
Ви можете бути відмінним журналістом і автором, але якщо ви не знайдете відповідні джерела інформації, хорошої роботи вас не вийде. Шукайте необхідних експертів і дізнайтеся, що вони думають про ситуацію.
“Проблема не тільки в тому, щоб знайти хорошого експерта, – вважає доктор Морс. – Нам потрібні люди, які можуть дистанціюватися від своїх забобонів або пристрастей – або відкрито про них заявити (бо забобони або пристрасті є у всіх)”.
Знайшовши експерта, дізнайтеся, в яких питаннях ця людина може бути не повністю неупередженим, і не належите до цих людей як до незаперечним авторитетам. Це не тільки допоможе вам зрозуміти їх світогляд, але і піде на користь вашого матеріалу.
Багато журналістів також покладаються на прогнози, що кажуть, як будуть розвиватися події. Але, як нагадала під час недавнього вебінару , організованого Центром медичної журналістики ( Center for Health Journalism (CHJ)), журналістка і стипендіатка програми Джона Найта доктор Сима Ясмін , прогнози завжди грунтуються на припущеннях. Завжди запитуйте, які припущення лягли в основу прогнозів.
8. Не нехтуйте історіями, які не виглядають захоплююче
Такі історії, як поширення COVID-19, впливають на ситуацію у всьому світі і дають журналістам можливість створювати привертають загальну увагу статті, розслідування та інші матеріали. Однак, як сказала під час вебінару CHJ медичний репортер Los Angeles Times Емілі Баумгартнер, не кожен матеріал, який ви пишете, буде гідний Пулітцерівської премії. Наприклад, може так статися, що доведеться написати велику статтю про миття рук – і в цьому немає нічого поганого.
Постарайтеся, щоб ваша робота давала відповіді на важливі для аудиторії питання. Використовуйте Google Trends , щоб зрозуміти, яку інформацію шукають люди, і створюйте контент, до якого вони зможуть звернутися за відповідями на свої запитання.
9. Не працюйте на знос
Швидше за все, за часів криз редактори будуть частіше звертатися до вас за матеріалами. Дуже важливо навчитися іноді говорити “ні” – це принесе користь і вам, і вашій роботі. Стендерт радить зробити 24-годинну перерву в роботі і не підходити весь цей час до комп’ютера – це допоможе відпочити і набратися сил для пошуку нових точок зору на ситуацію. “Щоб вогонь добре горів, необхідно укласти поліна так, щоб між ними було достатньо простору”, – додав він.
Зупиніться і подумайте – які із запланованих історій не приведуть вас до стану цейтноту. Джоулс радить вибрати менше історій і розповісти їх краще. І хоча соціальні медіа – дуже корисний інструмент, що дозволяє зв’язуватися з людьми в інших частинах країни, особливо за часів, коли доводиться обмежувати поїздки і відвідування багатолюдних зборів, – іноді це може принести більше шкоди, ніж користі.
“Чи проводите в твіттері менше часу, – додала вона. – Довге сидіння в соціальних мережах сприяє зростанню занепокоєння”.
10. Коли криза мине, не припиняйте висвітлювати цю тему
Зрештою кризова ситуація пройде, але це не означає, що потрібно забути про цю тему. “Як під час, так і після епідемій відбувається багато такого, про що журналістам варто розповісти”, – вважає доктор Ясмін.
Вона радить оцінити, як політики і чиновники зі сфери охорони здоров’я впоралися зі своїми завданнями під час кризи; розповісти про уроки, які потрібно взяти з цієї ситуації; дізнатися, чи не належать до людей, які пережили хворобу, як ніби в цьому була їхня вина, і досліджувати, що це означає для людей – знову повернутися до “нормального життя”.
Доктор Ясмін висвітлювала криза з лихоманкою Ебола в 2014-2016 роках. Багато її статті можуть стати прикладом для інших журналістів: наприклад, опублікована на сайті PBS NewsHour стаття “Чому люди, які пережили Ебола, страждають від нових симптомів” ( Why Ebola survivors struggle with new symptoms ) і “Жінка в Африці пережила Ебола, але загинула внаслідок вагітності “( A Woman Survives Ebola but Not Pregnancy in Africa ), опублікована в Scientific American.
Додаткові посилання:
- Комітет із захисту журналістів (Committee to Protect Journalists) – “Поради з безпеки: висвітлення епідемії коронавируса” ( CPJ Safety Advisory: Covering the coronavirus outbreak );
- Всесвітня організація здоров’я (World Health Organization) – поновлення в режимі реального часу, ситуація з епідемією коронавируса (Live updates on coronavirus disease (COVID-19) );
- Scientific American – “Відповідальна висвітлення ситуації з поширенням коронавируса” ( How to Report on the COVID-19 Outbreak Responsibly );
- Poynter – поради щодо висвітлення епідемії коронавируса ( AP Stylebook tips on the coronavirus );
- Open Notebook – “Поради: ефективне висвітлення ситуації з поширенням коронавируса без поширення мізінформаціі” ( Tipsheet: Covering the Coronavirus Epidemic Effectively without Spreading Misinformation ).
Автор TAYLOR MULCAHEY , ліцензія CC сайту Unsplash
