Мережа Центрів журналістської солідарності є ефективним інструментом допомоги колегам в умовах війни, що довів свою важливість, і залишається ключовим пріоритетом Національної спілки журналістів України для забезпечення безпеки журналістів та медіа після повномасштабного вторгнення. Про це йшлося на розширеному засіданні Правління НСЖУ, яке відбулося 3 липня. Мережа Центрів журналістської солідарності НСЖУ ефективно підтримує журналістів завдяки п’яти регіональним хабам – трьом прифронтовим у Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, двом у західних регіонах (Івано-Франківськ та об’єднаний Західноукраїнський ЦЖС у Львові та Чернівцях), а також шостому Центру – в офісі НСЖУ в Києві.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко наголосив на ефективності мережі і подякував усім колегам, задіяним у діяльності Центрів, а також зазначив, що Мережа Центрів журналістської солідарності НСЖУ постійно демонструє свою ефективність у підтримці журналістів. Сергій Томіленко також підкреслив, що Центри – це інструмент допомоги кожній регіональній організації та журналісту. НСЖУ прагне підтримувати журналістів по всій Україні.
– Наші центри журналістської солідарності – це інструмент допомоги кожній регіональній організації, кожному журналісту. Ми намагаємося саме через цю інфраструктуру надавати екстрену підтримку завдяки донатам, зокрема, Данської спілки журналістів, пораненим медійникам, чи тим, у кого через обстріли зруйноване або пошкоджене житло. Також ми верифікуємо організований прокат бронежилетів, шоломів, тощо. Але у цій допомозі ми не обмежуємося лише регіонами, в яких діють Центри журналістської солідарності. Ми прагнемо, щоб журналісти і у Вінницькій, і в Чернігівській, і в Сумській, і в інших областях одержували підтримку. Звісно, ми б хотіли, щоб кожна обласна організація була задіяна, мала свій центр журналістської солідарності, але, на все, на жаль, у нас ресурсів немає. Ми працюємо із донорами, з партнерами, і весь час команди центрів відкриті й на прямому зв’язку. Я думаю, що ніхто з обласних організацій не може нарікати, що вам відмовили Центри журналістської солідарності в певній екстреній підтримці або в певних запитах. Але ми продовжуємо шукати ресурси стійкості, – підкреслив Сергій Томіленко.
Він зазначив, що НСЖУ покладається на пожертви журналістських спілок з Європейської федерації журналістів. Українським медійникам допомагали данська, норвезька, німецька, італійська спілки журналістів, а також чеські колеги. Їхні пожертви використовуються для допомоги колегам у найскладніших ситуаціях.
Перша секретар НСЖУ, координаторка мережі Центрів журналістської солідарності Ліна Кущ розповіла про результати Всеукраїнської благодійної акції «Рука підтримка», яка була приурочена до Дня журналіста України. Вона розповіла про те, як виникла ідея. У лютому цього року вся команда Центрів зібралася у Києві для визначення стратегічних напрямів діяльності на рік, оскільки «в умовах війни, яка триває і яка загострюється, ми не можемо зупинити нашу роботу».
Однією з ключових ідей, що народилися у лютому, було проведення благодійної акції «Журналісти для журналістів». Мета акції – збір коштів шляхом реалізації лотів для допомоги журналістам, які були поранені під час виконання професійних обов’язків, чиї сім’ї опинилися у складній ситуації через військовослужбовців, або чиє майно постраждало від війни. Ліна Кущ підкреслила, що таких журналістів цього року стало більше, і одноразова матеріальна допомога не покриває всіх потреб при зруйнованому житлі.
– Коли ми розпочали підготовку до акції «Рука підтримки», наші колеги із Центрів журналістської солідарності продемонстрували креативний підхід. І я вважаю, що назва «Рука підтримки» дуже влучно висловлює те, що ми робимо. Але формат у кожного центру був дуже різний, – зауважила перша секретар НСЖУ.
Вона зупинилась на різноманітності форматів. Наприклад, колеги із Запоріжжя організували благодійний аукціон у філармонії з залученням акторів та музикантів, де протягом двох місяців виготовляли та збирали лоти для офлайн-формату. Деякі Центри, як Івано-Франківськ та Дніпро, обрали онлайн-формат для залучення ширшої аудиторії, зокрема партнерських організацій. У Дніпрі найбільшим призом була кава з відомим журналістом Віктором Ожогіним, за яку боролися кілька донаторів, що свідчить про цінність журналістської спільноти. У Харкові лотами були новорічні іграшки зі зруйнованого заводу, браслетики зі скельцями з розбитих трамваїв та бісерні прикраси, виготовлені медійниками. Ці лоти моментально розкуповували донатори, в тому числі з-за кордону. Онлайн-формат у Харкові був обраний з безпекових міркувань. Допомога була надана, зокрема, журналістці Анастасії Федченко, у якої загинув чоловік-військовослужбовець і народилася дитина.
У Львові кошти збирали для херсонської журналістки Олени Прототопової, яка переїхала до Львова з двома дітьми. Її чоловік, військовослужбовець, був важко поранений і втратив обидві ноги. Ця підтримка була дуже своєчасною для родини. Чернівецький офіс зосередився на книгах буковинських авторів, розповсюджуючи їх серед медійників та активних учасників акції. Кошти з Чернівців були спрямовані на ремонт автомобіля пресофіцерів 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила.
До акції долучилися Чернігівська та Херсонська обласні організації, а також журналісти з Сумщини, які робили внески та викуповували лоти, незважаючи на те, що самі потребують допомоги.
– Це була потужна результативна підтримка. Для багатьох центрів це стало першим досвідом збору коштів. Волонтери кажуть, що просто так збір не працює. Щоб зібрати гроші, потрібно представити такий формат, який буде цікавий, і завдяки якому люди стануть донатити. Мені здається, що ми такий формат знайшли. Бо для журналістів, які опинилися у скруті, також цінно, що про них пам’ятають десятки колег, що вони щось продають, збирають, і тут навіть кілька тисяч гривень є важливими, бо це – результат взаємопідтримки, це причетність. Тож уже є бажання продовжувати цю справу, і ми працюємо над цим. Усі Центри журналістської солідарності отримали великий аналітичний звіт, в якому зафіксовані основні моменти досягнення цієї акції і основні висновки – докладний матеріал, який можна використовувати. Це фактично алгоритм, яким чином можна організувати журналістську благодійну акцію. Будь ласка, діліться цим досвідом. Дякую кожному і кожній із нашої команди Мережі центрів журналістської солідарності, а також кожному із обласних організацій Спілки, хто долучилися до проведення цієї акції. Адже її ключова ідея – те, що журналісти можуть допомогти журналістам, привертаючи увагу словом, донатами, тощо. Попереду у нас – багато роботи, – зазначила Ліна Кущ.
Медійники високо оцінюють діяльність мережі Центрів журналістської солідарності. Секретар НСЖУ Віталій Голубєв підкреслив, що проєкт «Рука підтримки» символічно висловлює ідею допомоги. Він відзначив співкоординаторок Запорізького ЦЖС Наталію Кузьменко та Валентину Манжуру як людей «з великими серцями», які підтримують колег-переселенців і проводять акції, попри складні умови в Запорізькій області, де 70% території окуповано. Він назвав це справжньою журналістською солідарністю.
– Дійсно, сьогодні Спілка стала не просто платформою для захисту прав журналістів, а реальним центром координації допомоги, – зауважив головний редактор газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко.
Інформаційна служба НСЖУ
