До Бахмута звідси – лічені кілометри. Людей у Часовому Яру майже не залишилося. Містяни гуртуються навколо пункту незламності: це переважно люди похилого віку, які з різних причин відмовляються залишати місто. Воєнний журналіст Михайло Шарков, який працює на «Апостроф TV» та інші медіа, залишив їм подарунок він НСЖУ – ліхтарики і газети «Ми з України!».
– Під час цієї поїздки ми потрапили одразу під декілька обстрілів: спочатку під мінометний, потім – під обстріл градами. Часів Яр обстрілюють у режимі нон-стоп, цілодобово – з невеличкими перервами на сніданок, обід і вечерю. Прилітає кожну хвилину-дві. Земля ходить ходором. Важко зрозуміти тих місцевих жителів, які там ще залишаються. Їхній аргумент такий: «Ми тут народилися, ми тут і помремо». Військові кажуть, що кожна мирна людина, яка залишається в місті, – це додаткова проблема для його захисту. Добре, що хоч дітей усіх вивезли, – сказав Михайло Шарков у коментарі НСЖУ.
Журналіст розповів, що в Часовому Яру намагався взяти інтерв’ю в голови місцевої військової адміністрації, але невдовзі після початку бесіди розпочався обстріл градами. Єдиним відносно безпечним місцем у місті є пункт незламності, розміщений у напівпідвальному приміщенні в старому будинку з товстими стінами. Там є достатньо їжі й води. Для тих, хто бажає переночувати, є ліжка. Також пункт має генератор, і години зо дві на день є електрика, можна підзарядити гаджети (які не дуже й потрібні в умовах відсутності мобільного зв’язку, хіба що як ліхтарики). Всім необхідним пункт забезпечують військові.
– Ми сподівалися зустрітися в тому пункті незламності з евакуйованими з Бахмута, але їх трохи раніше вивезли до шелтеру в Костянтинівку, – розповів Михайло Шарков. – В Костянтинівці ми передали їм примірники бахмутської газети «Вперед». Вони були раді! Але, на щастя, в Костянтинівці є й інші джерела інформації, приміром, інтернет.
Інформаційна служба НСЖУ
