«Я знаю як там важко, але свобода вже скоро! Тримайся!» Це звернення до полоненої журналістки Вікторії Рощиної залишила Людмила Гусейнова, яка сама пройшла російську неволю…
Напередодні Всесвітнього дня свободи преси, який відзначається 3 травня, Національна спілка журналістів України провела в Київському центрі журналістської солідарності акцію підтримки полонених журналістів за участю колишніх полонених медійників Людмили Гусейнової, Олександра Гунька, дружини незаконно ув’язненого росією Сергія Цигіпи – Олени Цигіпи, переслідуваної окупантами журналістки із Волновахи Лідії Тараш та інших колег.
Понад 30 українських журналістів перебувають у неволі внаслідок незаконних затримань, захоплень у полон, облудних звинувачень і фальсифікованих «судових процесів» російських окупантів на території України.
Про частину з них достеменно відомо, що їх піддають катуванням, погрозам та утримують в нелюдських умовах, а про декого немає жодної інформації з моменту викрадення.
– Солідарність із журналістами, яких тримають у російській неволі, є ключовим меседжем, який ми надсилаємо світові з нагоди Всесвітнього дня свободи слова. Ми вимагаємо від росії негайного звільнення колег та звертаємося до країн світу і міжнародних організацій із закликом посилити тиск на російський режим задля досягнення цієї мети! – наголошує голова НСЖУ Сергій Томіленко.
В останні тижні НСЖУ проводить заходи солідарності з полоненими колегами в різних містах України. Зокрема, масштабна акція відбулася з ініціативи Центру журналістської солідарності НСЖУ в Запоріжжі. Як наголошували учасники акції, для багатьох із них російські злодіяння стали важкою персональною трагедією, оскільки захоплені в полон журналісти з Мелітополя та інших міст окупованої на 70% Запорізької області – їхні близькі, колеги і знайомі.
Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни (від 12 серпня 1949 року) передбачає, що «є забороненими і залишатимуться забороненими будь-коли і будь-де» насилля над життям і особистістю, зокрема, всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження і тортури. Також заборонено захоплювати заручників, чинити наругу над людською гідністю. Взяття цивільних у заручники, відповідно до пунктів viii) п. b) ч. 2 ст. 8 Римського статуту, є воєнним злочином, який підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. В Україні порушення норм гуманітарного права щодо цивільного населення також може кваліфікуватися як воєнний злочин (ст. 438 Кримінального кодексу України).
Європейська федерація журналістів наполягає на дотриманні принципу свободи слова і прав людини щодо працівників медіа. Федерація наголошує на важливості виконання Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи 2016/4 щодо захисту журналістики та безпеки журналістів.
Національна спілка журналістів України, яка є партнерською організацією ЄФЖ, заявляє про солідарність із кожним журналістом, якого окупанти утримують у неволі.
Закликаємо уряди демократичних країн та міжнародні організації висловити солідарність із захопленими в неволю журналістами та посилити заходи дипломатичного і санкційного характеру задля змушення російського режиму негайно звільнити всіх українських медійників, яких утримують у полоні. Як перший крок необхідно спільними зусиллями встановити місця перебування всіх українських журналістів, котрі зникли безвісти на окупованій території.
Журналістика – не злочин! Журналісти важливі!
Інформаційна служба НСЖУ
