За ініціативи Івано-Франківського центру журналістської солідарності НСЖУ та за сприяння ТРК «РАІ» з нагоди Всесвітнього дня свободи преси, який щороку відзначається 3 травня, в етері програми «Сила слова» ТРК «РАІ» відбулася теледискусія на тему «Наша свобода залежить від свободи слова». Модератором був генеральний директор телерадіокомпанії Андрій Русиняк.
Спікерами дискусії виступили координаторка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності, секретариня НСЖУ Вікторія Плахта, представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Івано-Франківській області Ігор Маслов, проректор з наукової роботи Івано-Франківської академії Івана Золотоустого, політолог Олег Білоус, доктор філософських наук, професор Університету Короля Данила Віталій Надурак, засновниця Прикарпатської інформаційної корпорації (ПІК) Оксана Камінська та власний кореспондент телеканалу «Еспресо» в Івано-Франківській області Іван Харук. Гостями студії були асистентка Івано-Франківського центру журналістської солідарності Богдана Засідко, директорка ТРК «Вежа» Олена Третяк, керівниця Департаменту комунікації Донецької торгово-промислової палати, журналістка газети «Технополіс», ВПО Віра Ільїна, доцентка кафедри журналістики Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Галина Пристай, аспірантка, працівниця цієї ж кафедри Тетяна Струтинська та студенти кафедри Святослав Макогін і Вікторія Піцак, головний редактор інтернет-видання «Голос-інфо» та газети «Голос-Інформ» Віталій Чорненький, студентка кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила, ВПО з Харківщини Олександра Борзьонок та студентка цієї ж кафедри Карина Ковалевська. Також у режимі онлайн до теледискусії долучилася перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ.
Під час дискусії учасники наголошували, що без свободи слова неможливе існування демократичного суспільства, а тому до обмеження даної свободи потрібно підходити з особливою увагою та обережністю. Усі були одностайними у тому, що в Україні зберігається свобода слова, навіть попри те, що наша країна перебуває в умовах воєнного стану. Проте, певні виклики для свободи слова та журналістів в період війни є.
–Свобода слова – це те, що відрізняє Україну від диктаторських режимів. Це – надбання, за яке воюють наші захисники й захисниці сьогодні на передовій і пам’ятаймо, завдяки кому ми маємо можливість вільно говорити, збиратися та поширювати свої думки. Ми усвідомлюємо, що під час воєнного стану певні права людини можуть бути обмежені, в тому числі, й свобода слова, і це закріплено законодавством. Але, на наше переконання, перелік цих обмежень свободи слова повинен бути вичерпним, обгрунтованим і обмеженим у часі. Ми, як НСЖУ, фіксуємо сигнали з різних куточків нашої країни, в тому числі, від загальнонаціональних медіа, коли посадовці намагаються під приводом воєнного стану обмежити доступ журналістів до різного роду інформації. Зокрема, закрита частина реєстрів, які завжди були відкритими. Журналістам на місцях перекривають доступ до сесій місцевих рад, до різних засідань органів місцевого самоврядування, а в столиці закритий доступ журналістів до засідань Верховної Ради, Кабінету Міністрів, – зазначила Ліна Кущ.
–Серед викликів, які негативно впливають на свободу слова – й економічні та фінансові труднощі. І в цьому є певна відповідальність влади. І не тільки в тому, що не можна добитися від неї тієї чи іншої інформації. Ось приклад: Закон про роздержавлення державних і комунальних ЗМІ передбачав укладання владою угод на висвітлення своєї діяльності з редакціями саме реформованих видань. Уже декілька років, як наші медіа пішли у «вільне плавання», однак сьогодні важко назвати, де в області укладена така угода. Місцева влада економить саме на слові. З такими угоди стовідсотково проблеми медіа не вирішити, але підтримка була б відчутною. Саме через фінансові труднощі газети «Свіча», «Новини Підгір’я», «Вісті Калущини», «Дзвони Підгір’я», «Галицьке слово» пішли в небуття буквально за останні два роки. І ще один нюанс, який стосується влади. У нас понад два десятки років є обласна премія в галузі журналістики імені Богдана Бойка, однак уже третій рік поспіль не проводиться. Чомусь інші премії не скасовано. У своїх репліках колеги також згадували і про Укрпошту, яка вносить свою лепту в те, що з інформаційного простору зникають друковані видання. Звичайно, наша сьогоднішня тема важлива, адже наша свобода насправді залежить від свободи слова, – наголосила Вікторія Плахта.
–На мою думку свобода слова в Україні існує. Навіть у деяких випадках її так багато, що вже потрібне якесь нормування. Вважаю, що має бути баланс. Дуже багато є видань і людей, які можуть говорити все, що завгодно. Тому свобода слова має бути підтримана журналістською етикою, об’єктивністю і відчуттям різних думок, – зауважила Оксана Камінська.
–Свобода слова – вона дійсно в Україні є. Проте хочу звернути увагу на економічний тиск. Я журналістка з прифронтової території і наше незалежне медіа з початком повномасштабного вторгнення втратило величезний обсяг роботи – друковану версію. Низка моїх колег опинилися в такій же ситуації. Ми втратили гроші. От вам і економічний тиск – люди вимушено йдуть із професії, закриваються медіа. Отже, коли немає умов для роботи, то це і є економічний тиск. Лише завдяки НСЖУ, особисто голові Спілки Сергієві Томіленку, ми зберегли нашу газету «Технополіс». Впевнена, що наше видання й надалі буде виходити друком, – висловилася Віра Ільїна.
–Ми сьогодні говоримо про силу і свободу слова в цій студії. Вважаю, що це наш великий здобуток, який вдалося вибороти, докладаючи зусилля з початку Незалежності. У різні періоди, звісно, були «замахи на свободу слова», особливо – за часів «кучмізму» та президентства Януковича. Та й на сьогодні маємо телепул, що входить в «Єдиний марафон». З незрозумілих причин туди не включили, зокрема, телеканал «Еспресо», а також вимкнули його з мережі «Т2». Відтак, потрібно завжди тримати руку на пульсі, аби не допускати подібних випадків, навіть під час війни з росією. Будь-яке медіа має працювати для звітності владних структур, висловлення думок, представлення позицій як громадянського суспільства, так і політичних сил – провладних, опозиційних тощо, – зауважив Іван Харук.
Під час дискусії учасники обмінялися думками з приводу того, чи наша свобода залежить від свободи слова.
–Свобода слова для мене є фундаментальною. На мою думку, в тих суспільствах, де є голос, там є відповідна демократія. У суспільствах, де є тиша – формується інформаційна темрява, яка може зароджувати автократію, – висловив думку Святослав Макогін.
–Для мене свобода слова – це найперше відповідальність, а також і якість. Ми маємо пам’ятати: те, що ми говоримо, має бути якісним. Адже коли прийде час і треба буде нести відповідальність, маємо знати, чи правильно ми сказали, чи правильно ми написали, чи правдива інформація пішла від нас, чи ні, – зауважила Олександра Борзьонок.
У контексті теми дискусії йшлося також і про Закон України «Про медіа», який розділяє типи забороненого контенту за часом їхнього застосування і ключовим для цього розрізнення є поява в Законі розділу IX, що містить норми про особливості діяльності медіа в умовах збройної агресії.
Під час розмови учасники акцентували увагу на важливості медіаграмотності як для журналістів, зокрема, так і для населення загалом.
–Саме покоління тих молодих людей, які сидять сьогодні в студії, покликане формувати свободу слова в нашій країні. Дуже важливо, щоб ті, хто вчиться нині фаху журналісів, йшли далі працювати у професію, – сказав, звертаючись до студентів, Ігор Маслов.
Вікторія Плахта подякувала генеральному директору ТРК «РАІ», модератору зустрічі Андрієві Русиняку за підтримку та сприяння в проведенні передачі, а також висловила вдячність спікерам і гостям студії за їхню участь, активну громадянську позицію.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Богдана Засідко,
Івано-Франківський центр журналістської солідарності
