Виступаючи на організованій Національною спілкою журналістів України он лайн конференції «Війна та економічна криза в українських медіа», секретар НСЖУ і видавець газети «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко порушив низку найактуальніших питань сьогодення медійної галузі України. Опинившись у вимушеній евакуації зі свого рідного Ізюма, він продовжує працювати і поряд з цим він розмірковує, що треба зробити, щоб українська преса вижила і розвивалася і після війни з російським агресором.
ПІСЛЯ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКА ПРЕСА СТАНЕ ІНШОЮ.
Газети в тому вигляді, в якому вони були до війни, думаю, вже не будуть виходити. Мій прогноз – третина місцевих газет не відновлять виходу в світ, особливо на територіях, що потрапили в окупацію і де проходять бойові дії.
Зараз певна частка видань кажуть, що вони об’єднують редакції локальних медіа і будуть виходити як одне одне видання. Про це говорять вже давно, і я думаю, що ця схема реальна і вона працюватиме, і хто зробить цей перший крок, той, напевно, і виживе.
Тих видань і тих тиражів, що були до війни, більше не буде. Може, комусь не подобається така думка, але наша практика друкованої газети «Обрії Ізюмщини», наприклад, засвідчує: з 2014 року щорічно мивтрачали по 500 примірників. І ми розуміли, що це наслідки окупації Донбасу, що люди сидять на тривожних валізах, що їм не до газети.
Після цієї війни всі ми повинні зрозуміти, що люди обиратимуть: або їм передплачувати газети за 200 чи 300 гривень, або відкласти гроші на якісь нагальні потреби.
Друкована газета, якщо й буде виходити, то вона буде виходити обмеженим тиражем і на обмеженій території. Не варто одягати рожеві окуляри, а треба перелаштовуватися і розуміти, що в тих штатах і в тих обсягах, як раніше, ми вже працювати не будемо.
Тим, хто сьогодні скептично ставиться до цифрових, он лайн платформ, я можу сказати, що минулого року «Обрії Ізюмщини» заробили 20 відсотків коштів саме на цифрових платформах. До того ж, з переходом на цифрові платформи вже не потрібен такий штат, як сьогодні.
Наша редакція з початком війни лише на тиждень припиняла вихід на цифрових платформах. Це був той період коли ми сиділи в підвалах та погребах, рятуючись від авіаударів по Ізюму. А потім при допомозі міжнародних організацій був відновлений наш сайт, і сьогодні основну робота ведемо на цифрових платформах – це наш сайт, групи у Фейсбуці, на Телеграм каналі.
За цей час нам вже надходили пропозиції з розміщення реклами від бірж прямої реклами. Я відмовлявся від такої реклами і просив більше з такими пропозиціями не звертатися, бо ця реклама була пов’язана з гральним бізнесом.
ПРОБЛЕМИ З «УКРПОШТОЮ» НЕ ЗНИКАЮТЬ.
В Україні фактично немає практики, як сьогодні вибудовувати стосунки з «Укрпоштою». Нікуди не зникає проблема доставки газет на територіях, де немає бойових дій, украй погано доставляються видання пересувними поштовими відділеннями.
В країні три місяці ведуться інтенсивні бойові дії, а й досі немає ніяких офіційних документів щодо ситуації ні від генерального директора, ні від керівників обласних дирекцій «Укрпошти». Тобто ми досі не маємо на руках документа від «Укрпошти», який мав би урегулювати ділові стосунки між поштовиками і редакціями газет, що опинилися на тимчасово окупованих територіях і там, де ведуться бойові дії.
Нам тільки кажуть, що поштові працівники пішли в неоплачувані відпустки, не працюють відділення сортування. Так не годиться! Нам треба працювати в правовому полі, щоб знати, що чекає на нас у майбутньому. Адже рано чи пізно наші передплатники поставлять запитання: «Де моя газета? Де мої гроші?».
ДОСВІД ФРАНЦІЇ ПОТРІБЕН І В УКРАЇНІ.
Уже сьогодні треба розпочинати думати, як ми житимемо в другому півріччі
Я говорив раніше і тепер повторюся: ми маємо пропонувати нашому уряду і державним установам використовувати досвід Франції. Цей французький досвід полягає в тому, що кожний громадянин може прийти до поштового відділення і передплатити за рахунок держави будь яку газету.
Можуть бути застосовані й інші механізми. На місцевому рівні це можна зробити через територіальні центри управління соціального захисту населення. Наприклад, обласна рада виділяє субвенцію районним радам для цільового використання на передплату газети для населення певних категорій.
Як депутат районної ради і голова бюджетної комісії можу запевнити, що така схема реальна і працюватиме абсолютно законно.
НАМ ПОТРІБНІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ЮРИСТІВ.
Хотів би зупинитися на правових відносинах. Сьогодні нам украй необхідні роз’яснення юристів, як будувати стосунки з нашими колективами – виплата заробітної плати, звільнення, затримка заробітної плати, робота видань, що опинилися в тимчасовій окупації.
Маю дуже багато питань, на які я не можу знайти відповіді, і навіть медіаюристи не дали пояснення. Я вважаю що тут повинні працювати юристи з корпоративного права, бо друковані видання сьогодні в переважній більшості – це приватні підприємства або товариства з обмеженою відповідальністю.
ПОТРІБЕН ФОНД ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ЗМІ.
Уже не перший рік ведемо розмову про створення фонду державної підтримки ЗМІ, що працюють майже в кожній європейській країні. І ніхто там не говорить про якісь запобіжники, що кошти виділяються з державного бюджету, що це може бути погано. Зокрема, наприкінці минулого року я вивчав досвід Швеції та Данії, до цього вивчав досвід Латвії, і хочу сказати, що в тих країнах ця схема працює успішно, без усіляких застережень.
Якщо такий фонд буде створений у нас, я бачу чотири напрямки в його роботі.
По-перше, фонд може підтримати зруйновані редакції. Наприклад, приміщення «Обріїв Ізюмщини» вже немає, окупанти його розбомбили. Другий напрям – короткострокові гранти на підтримання колективу, заробітних плат тощо. Ці гранти мають бути протягом короткого терміну, не можуть підсісти на цю голку абсолютно всі ЗМІ. Третій напрямок – це грантові проекти, коли кожен розробляє якісь нові проекти, по яких можна на конкурсній основі отримати кошти. І четвертий напрямок – це створення власно нових медіа або нових платформ.
Сьогодні з власного досвіду свого гіперлокального медіа можу сказати: якщо у вас до цього часу немає сторінки у Фейсбуці, то її треба створювати негайно. Якщо ви не маєте сайту, то тут можу сказати, що біржі прямої реклами працюють тільки з інтернет-порталами, і вони не будуть працювати зі сторіночками в соціальних мережах. Якщо ви хочете заробляти, то треба взяти до уваги цей факт.
ПРО САМОРЕГУЛЮВАННЯ МЕДІА.
Я не хотів би, щоб держава після закінчення війни (а вона рано чи пізно закінчиться) якимось чином регулювала ЗМІ, або як на сьогодні вигадав пан Потураєв – щоб діяло спів регулювання.
Ми мало порушуємо тему саморегуляції, і я пропоную всім нам негайно розпочати роботу щодо саморегулювання. Ми повинні дотримуватись Кодексу журналістської етики, забути про різні плагіати і таке подібне. Про чорнуху і джинсу, сподіваюся, ми забули назавжди. Тому інформаційна гігієна і самовиховання – це перший крок доступу до ринку реклами.
Вважаю, що рано чи пізно рекламний ринок буде відновлено, прийдуть і наші, й іноземні партнери, іноземні компанії, які дивитимуться саме на такі аспекти – інформаційна гігієна, саморегулювання, дотримання журналістських стандартів.
І НА ОСТАНОК…
Я завжди виступав за скорочення державних органів особливо в нашій галузі. І тепер як секретар Національної спілки журналістів України і як видавець ініціюватиму скорочення державних органів, які працюють в інформаційній сфері. Адже якоїсь ділової активності на підтримку українських ЗМІ від них я не бачу.
Навіть у жорстоких умовах воєнного часу за два місяця не побачив жодного кроку підтримки медійної галузі. Єдиний, кому варто подякувати, так це голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко, який з нашої подачі особисто вніс зміни до Постанови Кабінету Міністрів України щодо особливості роботи казначейства у воєнний період.
