Учасники програми професійного захисту журналістів «Journalists-in-Residence Kosovo» мають змогу не лише дистанційно працювати в Приштині, а й з осені 2022 року здобувають нові знання з історії, культури та сучасного стану Республіки Косово, її соціально-політичної, економічної, правової та освітньої системи.
Інтеграційні курси для групи українських медійників, що перебувають у цій балканській країні, дали змогу ближче ознайомитися з життям мужнього й доброзичливого народу, який від початку широкомасштабного вторгнення рашистів на нашу землю на всіх міжнародних майданчиках підтримує Київ у боротьбі з агресором. Косовари добре розуміють наш народ, бо й самі мають свіжі «рани від найближчого сусіда» – Сербії.
Організацією курсів опікується Єзуїтська служба у справах біженців (JRS – Jesuit Refugee Service) у Косові та особисто її регіональна менеджерка Ор’яна Шабані (Orjana Shabani). Ця молода симпатична пані має великий досвід у сферах міграції, адвокації та навчання з прав людини. Її знають як тренерку на національному й міжнародному рівнях. Таких самих високопрофесійних фахівців Ор’яна залучила до проведення тренінгів для українських медійників.
Професор Приштинського університету Афрім Готі (Afrim Hoti) – відомий науковець у Косові й багатьох вишах Європи. Активна проукраїнська позиція авторитетного вченого виявилась, приміром, і під час його поїздки до Грузії. На світлинах, зроблених у Тбілісі, Афрім Готі – серед учасників маніфестації на підтримку України (світлина з фейсбуку). А в нас професор спитав, де можна придбати значок із синьо-жовтою символікою. І коли директор ТРК «Ільдана» з Черкас секретар НСЖУ Валентина Душок привезла нам кілька значків на міжнародну конференцію в Братиславу, представник керівного органу творчої спілки Сергій Шевченко із задоволенням подарував гарний сувенір професорові в Приштині.
Ще одна учасниця команди, що працює в інтеграційній програмі для українських журналістів – Ельвіра Ріпл. Наша землячка родом із Дніпропетровщини – високопрофесійна перекладачка. Фахівців такого рівня непросто знайти – цей факт визнали всі медійники, які не раз оплесками вітали віртуозну роботу Ельвіри в складних ситуаціях.
Приводом написати цю замітку стали одразу кілька подій. На традиційну зустріч з нашими колегами ми з секретарем НСЖУ Сергієм Шевченком йшли не з порожніми руками. Напередодні координатор проєкту Адем Сулеймані доставив нам суперпрезент – черговий номер газети «Ми з України!». Півтора десятка примірників друкованого видання передав з Києва голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. А привіз пресу до Приштини Джемайль Реджа, очільник Асоціації журналістів Косова. У той час, коли 23–24 лютого Приштина була вся в синьо-жовтих прапорах, а група українських журналістів брала участь у низці офіційних заходів органів державної влади й громадськості, організованих на підтримку українського народу, Джемайль вів на албанську авдиторію телеефіри наживо з Києва й розповідав як репортер – на тлі зруйнованого мосту біля Ірпеня – про страхіття російського вторгнення…
Це знов-таки нагода нам, журналістам, звернутися до українських парламентарів: час вникнути в реальний стан справ і не зволікати з розглядом проєкту постанови Верховної Ради України (проєкт подав Олексій Гончаренко) про визнання суверенітету й незалежності Косова. Справжні друзі пізнаються в біді. А біда показала: на Балканах Приштина – це великий друг Києва.
Випуск газети «Ми з України!» за лютий 2023-го – особливий. Він вміщує вибрані публікації переможців творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022», який спілка провела за організаційної підтримки ВБФ «Журналістська ініціатива» та Японського фонду майбутніх поколінь. Над підготовкою спецвипуску працювала редакторська група газети «Новий день», а віддруковали видання на базі видавничого Дому «Високий Замок» (м. Львів).
Номер вийшов класний! На першій шпальті – фото з вручення Президентом України Володимиром Зеленським ордена княгині Ольги III ступеня кореспондентці та ведучій «Суспільне Чернігів» Аліні Клименко. Там і початок статті про колегу, яка першою розповіла про розстріл у її місті людей, що стояли в черзі по хліб. Праворуч на чільній сторінці газети – звернення до колег голови НСЖУ Сергія Томіленка «Журналісти нині – на інформаційній передовій».
За сім років, відколи я в журі творчих конкурсів НСЖУ, не пригадую такої кількості охочих узяти в них участь. У номінаціях «Краща журналістська робота», «Журналісти-волонтери» та «Міжнародна солідарність» подано понад 300 друкованих, радіо- та відеоматеріалів.
Приємно, що й учасники програми професійного захисту, які працюють нині в Косові, були впевнені в конкурентності свого творчого доробку. Переможцями стали киянка Олена Солодовнікова й луганчанка Марина Животкова. Спеціальну відзнаку конкурсу здобула кореспондентка УНІАН Ірина Синельник з Чернігова. Схвальні відгуки про статтю, надану в номінацію «Краща журналістська робота», дістала й Вікторія Кайдаш з Луганщини.
Думаю, справедливо, що серед 12 статей-переможців конкурсу є публікація Марини Животкової «Як спідниці косоварок, що зазнали насильства під час війни, допомагають долати гендерні стереотипи». Тема дуже чутлива й для українського суспільства, яке зіткнулося з дикістю тих, хто прагне загарбати нашу землю. І для кого немає нічого святого… Ми подякували Марині за вибір непростої, але актуальної теми, а вона своєю чергою попросила зробити дарчі написи членів журі на пам’ятному випуску газети…
Ще одна несподівана інформація чекала нас за кілька хвилин до початку тренінгу: приїхала делегація представників JRS із Брюсселя та з балканських країн ознайомитися з досвідом роботи їхніх колег у Приштині. Основні види діяльності, які пропонують біженцям у Косові – це, звісна річ, курси з вивчення мови, психосоціальна, медична підтримка, а також забезпечення харчовими продуктами й засобами гігієни. До речі, частина наших колег на мовних курсах поглиблює англійську або вивчає албанську. Гості з міжнародної католицької громадської організації хотіли почути, що дає кожному з нас, журналістів, інтеграційна програма. Чи створено умови для повноцінної роботи й можливості залишатись у професії? Наскільки ефективні лекції-тренінги?
Після того, як ми висловилися й подякували за чітку організацію всіх заходів, своїми думками поділилися члени делегації. Висновок з їхніх промов: JRS щиро прагне допомогти українцям і бути поряд з ними в цей страшний час війни. Хорватський офіс, який на зустрічі представляли Станко Періца (Stanko Perica) й Ана Марчінко (Ana Marcinko), нині опікується понад 30 тисячами українців, які дістали в Хорватії тимчасовий прихисток. Їхні колеги з Сербії, а також із Боснії і Герцеговини назвали цифри значно менші: приблизно по півтори тисячі наших громадян у кожній із двох країн.
Представник офісу в Північній Македонії Деян Страчковські (Dejan Stračkovski) так сказав про розв’язану рашистами війну: «Моя мрія – щоб швидше закінчився цей кошмар. Щоб українці, повернувшись додому, зберегли позитивні спогади про країну, де вони були в час війни, про людяність і доброту»… Ці слова й підсумковий виступ регіонального директора JRS у Європі Альберто Ареса (Alberto Ares) засвідчили глибоке розуміння проблем України, її мирного населення в цей час, щире бажання підставити плече нашим краянам, допомогти пережити лихі часи.
Лекції на інтеграційних курсах у березні вже закінчуються, але спілкування та дружні взаємини не припиняться – дружба й далі міцнітиме, упевнені колеги, яким програма «Journalists-in-Residence Kosovo» дає змогу залишатися в професії й активно працювати в інформаційній сфері.
Людмила Мех
Фото Сергія Шевченка
