Американський дипломат, спеціальний представник Державного департаменту США з питань України в 2017-2019 рр. Курт Волкер вперше приїхав до Києва від початку широкомасштабного російського вторгнення. Дипломат зазначив, що для нього важливо дізнатися про ситуацію з перших вуст. Крім того, як співзасновник American Univercity Kyiv, Волкер чимало часу приділяє розвитку цього освітнього закладу, який відкрився торік і де українці можуть здобути американську освіту.
Із Куртом Волкером зустрілася перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ, яка порушила проблеми, пов’язані з роботою журналістів під час війни.
Я представляю Національну спілку журналістів України, кілька років тому ми зверталися до Вас як до спецпредставника Держдепартаменту, просили допомогти звільнити українських журналістів, ув’язнених на Донбасі. Тож знаю, що питання, повязані з журналістами, і журналістська робота постійно в центрі вашої уваги. Тому в мене є запитання щодо роботи журналістів.
Як відомо, з 24 лютого було вбито українських та іноземних 38 журналістів, 12 з них загинули, висвітлюючи ситуацію на передовій. Напис «преса» на бронежилеті, на шоломі чи на машині не захищає журналіста, тому що росія порушує всі норми закону та використовує будь-яку зброю проти цивільних людей, і проти журналістів також. Крім того, нас турбує ситуація з журналістами на тимчасово окупованих територіях, де розгортається кампанія незаконних затримань і погроз. Як Сполучені Штати можуть допомогти у зборі доказів, розслідуванні та притягненні до відповідальності винних уже зараз?
Ви озвучили важку проблему. Росія не дотримується верховенства права, вона не дотримується його ні всередині країни, ні на міжнародному рівні, вона не поважає захист журналістів, навпаки. Тому будь-яке притягнення людей до відповідальності означає притягнення їх до відповідальності всупереч бажанню російського уряду.
Що ми можемо зробити і робимо – це працювати разом з українськими слідчими, щоб задокументувати все, що сталося, зібрати докази, зібрати заяви, сфотографувати, виїхати на місце події та створити записи, щоб ми могли порушити справи проти російських лідерів, проти осіб, які приймають рішення, посадових осіб, проти солдатів, які скоїли воєнні злочини, злочини проти людяності.
І те, що нам ще належить зробити, — це розробити механізм, який буде кращим за внутрішнє верховенство права в Україні.
Українська правова система має авторитет, має засоби, має можливість порушувати справи. З іншого боку, йдеться про міжнародні злочини, і не лише проти окремих осіб, а про ширшу картину. Україна потребує підтримки міжнародної спільноти. Ми ще не придумали, як створити такий механізм .
Система ООН заблокована через те, що Росія займає місце в Раді Безпеки та впливає на систему ООН, вони не дозволять створити трибунал для боротьби з Росією. Тому нам потрібно знайти якийсь інший механізм, якийсь спеціальний трибунал, а ми цього ще не маємо.
Ситуація з доповіддю Amnesty International – приклад того, як режим Путіна використовує інструменти демократії та міжнародні правозахисні організації для просування своїх цілей. Чи можуть висновки такої організації вплинути на громадську думку в Сполучених Штатах? Чи ця зміна громадської думки якось вплине на позицію Білого дому щодо відправлення зброї?
По-перше, я не думаю, що Amnesty International має вплив на громадську думку США. Вони мають вплив радше на європейську громадську думку. По-друге, адміністрація дуже чітко визначає свою політику, і ви можете це побачити, ви можете почути заяви державного секретаря, президента. Ми надаємо конкретні види зброї, необхідні для ураження російських військ. Українці не завдають ударів по мирним жителям, вони шукають російські боєприпаси чи російське матеріально-технічне забезпечення, поставки палива, щоб Україна зрештою змогла дати відсіч, тому це не загрожує мирним жителям і не вбиває мирних жителів, і всі це знають.
Тим часом саме Росія вичерпала свої запаси високоточних боєприпасів, атакує цивільні цілі та вбиває мирних жителів. Тому якщо хочете захистити цивільних – можете вивести російські сили з України. Ось така проста математика.
Ви маєте рацію, що це російська пропаганда, яка намагається створити щось інше, але ніхто в США не поділяє такої точки зору. Ми бачимо, що Росія вчиняє воєнні злочини та становить загрозу для цивільного населення. Понад 10 мільйонів переміщених осіб в Україні – вони переміщені не через українську армію, а тому що Росія розпочала війну та виштовхнула їх із їхніх домівок.
Та є інший момент, пов’язаний з цим. Близько 80% обох партій (республіканці і демократи) рішуче підтримують Україну і виступають за запровадження санкцій проти Росії. Але це означає, що є 20%, від обох партій, крайніх лівих і ультраправих. Можна назвати їх «умиротворювачами» та «ізоляціоністами». Вони не мають багато можливостей висунути сильні аргументи, коли Росія є очевидним неспровокованим агресором, який страчує мирних жителів, нападає на пологові будинки, вбиває дітей, ґвалтує жінок.
Немає жодного аргументу, який би хтось міг навести, щоб сказати: «ну, але Україна також винна» або «ні, ми не повинні бути залучені» або «ми не повинні допомагати Україні». Жодні аргументи не мають сенсу, тому протягом перших трьох-чотирьох місяців війни вони й не звучали.
Але в останні місяць чи два ці люди почали висувати аргументи, які мають дещо більше ваги. І це не аргументи Amnesty International, а це – «як довго ми маємо це робити, надавши вже 40 мільярдів доларів цього року», «гаразд, ми зробимо це знову наступного року, але що далі?», «як довго це триватиме?», «а чи достатньо роблять наші європейські союзники? чому тільки США все роблять?»
Якщо ви подивитесь на обсяг і ціну зброї, яка надходить до України, США більш ніж у 10 разів перевищують будь-кого іншого. Будь-хто інший — це Сполучене Королівство, а після Сполученого Королівства — Польща, яка надала не лише військову допомогу, але й величезну допомогу з боку суспільства.
Тож ці аргументи – скільки грошей, як довго, чи достатньо європейці роблять, чому ми, чи не варто нам більше турбуватися про Китай, – такі аргументи починають мати трохи більше резонансу. Я думаю, що деякі з них зроблені щиро, а деякі інструментально, щоб люди справді спрямовували ресурси на власну мету. Мовляв, ми не повинні витрачати 40 мільярдів доларів в Україні, а повинні витратити на те, щоб позбутися викопного палива. Вони сперечаються про Україну, але насправді мова йде про зміну клімату.
Ці речі існують, і це не означає, що вони переважатимуть, але це означає, що для тих 80% нам потрібно бути впевненими, що ми постійно наводимо правильні аргументи щодо того, чому це важливо, в чому інтерес США, чому небезпечне існування путінізму як ідеології. Той тип імперіалістичної ідеології, яку представляє Путін, є тим, що дало нам Другу світову війну.
Проблема тут не в тому, що ми можемо спричинити третю світову війну, зіткнувшись з Путіним – ні, ми фактично запобігаємо третій світовій війні, роблячи це. І ми ризикуємо, якщо цього не зробимо.
Захоплення Росією України було б неможливим без попередніх років агресивної пропаганди, до якої багато російських журналістів були залучені. Йдеться не лише про великі державні телеканали, але й про багато місцевих ЗМІ.
І ми вважаємо, що не можна заперечувати відповідальність російських ЗМІ та російських журналістів за війну в Україні. Водночас ми чуємо заклик підтримати незалежних російських журналістів за кордоном або бачимо програми, запущені європейськими урядами чи організаціями для українських і російських журналістів. Це дуже чутливе питання для українських журналістів – ми просимо не комбінувати українських і російських журналістів в одній програмі. Чи розуміють ці проблеми в Сполучених Штатах?
По-перше, дійсно важливо не плутати українських журналістів і російських. По-друге, не варто класифікувати всіх російських журналістів як одне й те саме, тому що є державні медіа, і я бачив телепередачі, де журналіст брав у когось інтерв’ю, а потім кричав, тому що співрозмовник говорив не те, що журналіст хотів, щоб він сказав.
Такого журналіста важко назвати журналістом, це інструмент впливу держави. І є інші журналісти, які є справжніми журналістами, які мають певну чесність і намагаються донести інформацію.
Є журналісти, які виїхали з країни, а потім намагаються продовжувати займатись російськомовною журналістикою, щоб надавати правдиву інформацію, до якої росіяни можуть отримати доступ і довіру. Тому вони заслуговують на підтримку, ті журналісти, які намагаються й надалі підтримувати цей голос.
Тож ми маємо розуміти, про яких саме російських журналістів ми говоримо та за допомогою яких інструментів вони працюють. Несуть відповідальність ті, хто є інструментами в державі, та існує також потреба в російських журналістах, які можуть доносити інформацію до росіян.
Чи плануєте ви запускати навчальну програму з журналістики в American Univercity Kyiv?
Це чудове запитання. Ми свідомо починаємо з Software Engineering, Business Administration і Global Management. Вони побудовані на тих сильних сторонах, які вже є в Україні. Ці програми допоможуть підготувати спеціалістів для ринку праці, щоб створити сильний людський капітал.
Водночас є попит на повноцінний університет з різними дисциплінами, включно з політологією, міжнародними відносинами, журналістикою, соціальними науками. Ми, звичайно, відкриті до цього. Немає жодної заборони, немає жодних обмежень, але це ґрунтуватиметься на зважених та ефективних бізнес-рішеннях щодо розвитку університету, щоб у нас була сталість, якість, тому всі ці академічні вектори знаходяться у процесі прийняття рішень.
Зараз ми приймаємо заявки на магістерські та бакалаврські програми. Незважаючи на війну, у вересні розпочнемо онлайн-навчання з переглядом можливості навчання офлайн у січні 2023 року та новим набором студентів в січні, а потім у вересні 2023 року.
Пропонуємо наразі 5 програм – дві магістерські і три бакалаврські з подальшим розширенням, оскільки кількість студентів буде збільшуватись з кожним семестром. Маємо потужну фінансову підтримку та партнерство з боку Arizona State University щодо доступу до навчальних програм та викладачів.
Незважаючи на те, що наразі це буде онлайн-навчання, я маю персональну мету популяризувати діяльність університету для громадськості: публічні лекції, публічні виступи, AUK Talks, продовження яких заплановане на вересень.
Великою перевагою і поштовхом створити школу журналістики в AUK є той факт, що Arizona State University має одну з найкращих шкіл журналістики та комунікацій у Сполучених Штатах – це Школа журналістики та масових комунікацій Волтера Кронкайта.
