Нині, у час повномасштабного вторгнення росії в Україну, журналістика – не лише інформаційна галузь. Вона здійснює ще й велику місію – допомагає об’єднувати українців, чинити опір несправедливості, опір російській пропаганді, російській агресії і водночас – наближає перемогу України. Та все це супроводжується непростими викликами, складнощами, які доводиться долати, аби донести до читачів, глядачів чи слухачів слово правди. Як упоратися з цими викликами? Про це йшлося під час круглого столу «Медіа та видавничий бізнес під час війни», який відбувся у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка. Захід був організований Національною спілкою журналістів України та Університетом Грінченка. Під час форуму керівництво НСЖУ та вишу, видавці, журналісти, громадські активісти, студенти обговорити актуальні питання, які гостро стоять перед медіа і медійниками, ділилися корисною інформацією і своїм досвідом, шукали відповіді на непрості запитання, які постали перед медійною галуззю.
Сергій Томіленко: “Підтримку регіональних медіа потрібно включити до програм відбудови“
Критична ситуація склалася в українських прифронтових та регіональних медіа через зупинку міжнародної допомоги (зокрема від USAID, яка для 30% медіа становила 70-90% бюджету) та недостатню державну підтримку, що ставить під загрозу їхнє існування та доступ тисяч українців до важливої інформації. Про це повідомив голова НСЖУ Сергій Томіленко. Він розповів про результати дослідження «Від екстрених заходів – до стратегічних рішень», яке НСЖУ організувала у співпраці з Міністерством культури та і стратегічних комунікацій.
Дослідження виявило критичні потреби місцевих медіа в умовах війни.
За результатами опитування 81 редакції з 20 областей (40% з яких представляють прифронтові громади), ситуація в регіональному медіасекторі є сумною. Через зупинку американської допомоги третина медіа, які отримували її – подекуди це становило 70-90% бюджету – опинилися на межі закриття. А від деяких медіа почали вимагати повернення коштів, які були призначені для подальшої діяльності. Зокрема, редакція херсонської газетою «Новий день» (тираж 25-30 тисяч примірників до вторгнення) змушена була повернути 100 тисяч гривень донорської допомоги. Ще більше ускладнюють ситуацію відсутність ринку реклами та неможливість передплати на прифронтових територіях.
–Різка зупинка американського фінансування призводить до того, що частина видань на грані закриття, призупинення роботи або зменшення періодичності. Таким чином, тисячі українців не матимуть доступу до важливої інформації, – каже Сергій Томіленко.
Дослідження НСЖУ також виявило, що 26% регіональних редакцій працюють без зарплати, 46% медіа зменшують платню, а 40% планують скорочення штату. Друковані медіа скорочують періодичність, зокрема, 17% вже виходять рідше.
НСЖУ лобіює включення підтримки регіональних медіа до програм регіональної відбудови та звертається до українського уряду з проханням розробити відповідну програму підтримки. Попри заяви про підтримку, бюджетне фінансування зосереджено на національному телемарафоні «Єдині новини» та «Суспільному мовнику», що, на думку НСЖУ, є недостатнім, оскільки не забезпечує доступу до незалежної та регіональної інформації, особливо в умовах відсутності світла та зв’язку. Адже де зникають українські медіа, одразу ж починається російська пропаганда.
Одними з прикладів справді героїчної роботи у нинішніх умовах очільник НСЖУ назвав редакцію Нікопольського радіо, яка працює дистанційно через постійні обстріли. Також він розповів, як головний редактор газети «Зоря» із Золочева Василь Мирошник розвозить під обстрілами газету, яка є чи не єдиним джерелом інформації для жителів прифронтових територій. Його історія стала відома й у світі – завдяки розповідям керівництва НСЖУ на різноманітних міжнародних заходах, а також публікаціям у зарубіжних виданнях – зокрема, історію Василя Мирошника розповіли у канадській Global Mail та британській Daily Mail) та інших медіа.
Надія Фіголь: “Маємо розуміти, яким компетенціям навчати наших студентів“
–У нас зараз дуже стрімке життя, все змінюється, трансформується. Медійна та видавнича галузь – на вістрі цих подій, адже наше покликання, наша головна місія – інформувати суспільство про все, що відбувається. Тож ми вирішили подивитися на наш видавничий та медійний ринки, побачити, які зміни, які тенденції є на сьогодні, до чого готувати наших здобувачів вищої освіти, яким компетенціям їх навчати тощо, – зауважила завідувачка кафедри медіапродюсування та видавничої справи факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, доктор наук із соціальних комунікацій Надія Фіголь.
Вона висловила вдячність ЗСУ за захист України, а відтак – за можливість провести круглий стіл, який відбувся у тісній співпраці з Національною спілкою журналістів України, і в якому взяли участь відомі медійники, зокрема, з прифронтових районів.
Надія Фіголь подарувала учасникам круглого столу номер газети «Вечірній Київ», і зауважила, що це видання – чудова база практики для студентів і викладачів вишу. І висловила сподівання, що НСЖУ й надалі братиме на практику студентів університету.
Віктор Шпак: “Готуємо фахівців широкого профілю“
Сьогодні українська видавнича галузь переживає складні часи, і для її розвитку вкрай важливо готувати нове покоління фахівців, здатних працювати в сучасних умовах, зокрема в онлайн-середовищі. Зустрічі з представниками галузі є цінними як для студентів, так і для викладачів, допомагаючи формувати актуальні освітні програми. На цьому наголосив доктор історичних наук, професор кафедри видавничої справи Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Шпак.
Він звернув увагу на те, що нині лише приблизно сто видавництв активно працюють, складна ситуація і щодо преси, є проблеми і з продажем газет. Тим часом у світі й досі видають друковану пресу, є потужні видання з мільйонними накладами.
–Поки наша журналістика, наша преса не стане справжньою четвертою владою, нам буде складно вирішувати будь-які проблеми. Отже, з одного боку, ми повинні зробити наш контент цікавим, а з іншого – він має слугувати розвитку як суспільства, так і нашої держави. Також ми чітко розуміємо, що нам потрібне фінансування В Україні ухвалюються гарні рішення: є постанови, закони, навіть концепція розвитку книговидання, але жодної копійки на її реалізацію не виділено, – зазначив Віктор Шпак.
Говорячи про шляхи виходу із ситуації, він звернув увагу на те, що у прифронтовій зоні створювати та видавати газету надзвичайно складно. Тож варто використовувати можливості інтернету.
– Тому потрібно готувати фахівців, які б уміли це робити. І ми вже не готуємо видавця лише в традиційному розумінні – як фахівця з друкованих видань. Сьогодні за програмою «Видавнича справа та редагування» готуємо фахівців широкого спектру, які вміють працювати зі сценаріями для радіо та телебачення, з вебсайтами, мобільними системами, і, безумовно, зберегли власне видавничу справу. Мені здається, що ми на правильному шляху, – зауважив науковець.
Ігор Степурін: “Потрібні фахівці з продюсування української книги“
Втім, хоч війна і створює нові виклики, українське книговидання нині переживає своєрідний ренесанс, і для подальшого розвитку галузі вкрай важливі фахівці з медіапродюсування та видавничої справи, особливо з огляду на зростаючий інтерес до української книги як в Україні, так і за кордоном. На це звернув увагу виконавчий директор Української асоціації видавців і кигорозповсюджувачів, співзасновник БО «Бібліотечна країна», видавець Ігор Степурін.
– Асоціація, яка включає 160 видавництв, є постійним партнером та факультету журналістики університету. Ми дякуємо всім, хто читає книжки, і Збройним Силам України за можливість писати та друкувати книги в цей складний час. Радує, що під час війни працюють видавництва і друкарні, відкриваються й книгарні, що свідчить про нашу силу та стійкість, – підкреслив Ігор Степурін.
Він зазначив, що за кордоном люди активно цікавляться українською книгою, зокрема, у 2022 році відбулося активне формування українських бібліотек країн Європи українськими книгами. В Україні асортиментна політика видавництв зазнала змін. Цьогоріч Український інститут книги здійснюватиме закупівлю книг для українських бібліотек за трьома основними напрямками: це воєнна література, література з ментального здоров’я, та видання про славетні українські імена, які замовчувались за часів радянської влади. Також у фокусі уваги книговидавців – нематеріальна культурна спадщина України. Продюсування таких книг є особливо важливим.
–Ви маєте великі перспективи, особливо якщо володієте іноземними мовами та маєте хист до книжкового продюсування, адже зараз відчувається брак фахівців, які б могли якісно представляти наших авторів за кордоном. Проте нам все ще бракує кваліфікованих фахівців і на внутрішньому ринку, а також блогерів, які пишуть про книги та книговидавництво. наголосив Ігор Степурін, і звертаючись до студентів вишу.
Іван Петричак: “Стандарти журналістики ВВС працюють лише тоді, коли це не твоя війна“
–Стандарти журналістики ВВС – вони працюють лише тоді, коли це не твоя війна. Коли вона стає твоєю – тут діють інші засади, адже ти не можеш питати думки, наприклад, в окупанта. Коли мої старші колеги їздили як військові кореспонденти в Нагірний Карабах, у Сирію, де відбувалися етнічні конфлікти, то вони запитували думку і однієї, й іншої сторони конфлікту. Так працюють і наші колеги, які приїжджають з-за кордону для висвітлення війни. Щоправда, вони подекуди переходять межі безпекових питань, аби не порушити стандарти журналістики, і впираються в те, що є все ж таки військовою пропагандою, – про це розповів начальник відділення комунікації 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила Іван Петричак під час прямого включення.
Сергій Томіленко звернув увагу учасників круглого столу на те, що нині триває збір на ремонт автомобіля для прес-офіцерів 24-ї бригади, придбаного також за кошти журналістського збору і зазначив, що Іван Петричак, аби підтримати студентів вишу, які донатять на ремонт авто, ініціював для них екскурсію за лаштунки ТСН, де він працював до мобілізації.
–Нині дуже великі масштаби війни, і величезна кількість військових, які нещодавно були цивільними, а тепер військові – приблизно 80 плюс відсотків людей в армії – це колишні цивільні. Тому складається співпраця скоріше не між цивільними і військовими, а між цивільними, і цивільними, які стали військовими, – зауважив Іван Петричак.
Юлія Суркова: “Ворожі дрони полюють навіть на автівки з написом «Преса»“
–Журналісти стали ціллю для російських військових, росія перестала приховувати, що вона мститься українським журналістам – ворожі дрони полюють навіть на автівки з написом «Преса» – на це звернула увагу воєнкор Юлія Суркова під час онлайн-включення. За її словами, журналісти з початку повномасштабного вторгнення працюють практично безперервно, і відчувають, що низка нюансів спрацьовує на утруднення їхньої роботи. І це не лише те, що нині стало складніше працювати у великих проєктах. А й те, що немає абсолютної безпеки для планомірної роботи, поглиблюється емоційне вигорання, а також попри те, що роблять дуже багато, з’являється відчуття, що все ж роблять мало.
У цих умовах, зауважила журналістка, чи не єдиною можливістю вижити для журналістів є здатність до емпатії, яка спрямована на співвітчизників, на наші ЗСУ, на тих, хто постійно допомагає нашим військовим. «Між упередженістю і емпатією я обираю емпатію», — зауважила Юлія Суркова.
Анна Логвиненко: “Для ворога медійники – також цілі“
-Коли їдете у відрядження на прифронтові території – не одягайте нові штани. Бо якщо потрапимо під обстріл, і я скажу «падайте», то доведеться падати як є, якщо я скажу – «біжіть до машини» – то маєте бігти так, щоб я побачила ваші спини і проконтролювала, чи всі на місці, – таку пораду з безпеки дала майбутнім журналістам прес-офіцер ГУ ДСНС в Запорізькій області, лейтенант служби цивільного захисту, член НСЖУ Анна Логвиненко під час свого виступу. Пані Анна часто супроводжує журналістів у відрядженнях, і каже, що нині позначка «Преса» на одязі медійників становить своєрідну небезпеку, адже для ворога медійники – також цілі.
Анна й сама багато знімає, документує війну на тих локаціях, куди з міркувань безпеки не допускають цивільних журналістів, і надає знімки своїм цивільним колегам. В одній із поїздок у неї зламався фотоапарат, тож знімати доводилось на телефон. Однак тепер у неї є професійна камера – під час круглого столу голова НСЖУ Сергій Томіленко вручив Анні Логвиненко цінний подарунок – фотоапарат Cannon, отриманий Спілкою у межах співпраці із міжнародними партнерами.
–Анну підтримують запорізькі медійники. Особисто вдячний їй за те, що оберігала нашу групу під час нещодавньої поїздки до прифронтового Оріхова, – підкреслив Сергій Томіленко.
–А з мене згодом – нова фотовиставка, – пообіцяла прес-офіцер.
Олена Цигіпа: “Нагорода додасть сил моєму чоловікові в російському ув’язненні“
Спеціальною відзнакою Національної спілки журналістів України – Національною премією «За захист свободи слова імені Ігоря Лубченка» нагороджено письменника, журналіста, громадського діяча, члена НСЖУ з Нової Каховки на Херсонщині Сергія Цигіпу за виняткову журналістську сміливість, вірність цінностям свободи слова та незламність духу в умовах російського полону. Відзнаку отримала дружина Сергія – Олена Цигіпа під час круглого столу.
Нагадаємо, Сергій Цигіпа був викрадений і полонений російськими окупантами 12 березня 2022 року, а, 6 жовтня 2023 року окупаційний Сімферопольського «суд» засудив його до 13-років ув’язнення. Торік 14 лютого апеляційний «суд» залишив вирок у силі, а 8 квітня Сергія Цигіпу етапували до росії. Олена Цигіпа розповіла, як з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Сергій Цигіпа розпочав активну інформаційну роботу для підтримки місцевого населення, розповідав через соцмережі про ситуацію, що складалася, а наслідком стало викрадення і полон. Нині Олена активно діє для звільнення чоловіка.
–Ця нагорода додасть йому сил, – сказала Олена Цигіпа.
–І ми, і уряд України, і міжнародні організації — всі докладаємо зусиль для звільнення цивільних заручників, але поки що ці зусилля розбиваються об стіну повного ігнорування росією всіх міжнародних конвенцій. Тож ми дуже вражені вашою стійкістю, вашою енергією, тим, що ви постійно привертаєте увагу, в тому числі міжнародної спільноти до долі не лише свого чоловіка, а й до долі кожного цивільного заручника росії, – зауважив Сергій Томіленко, звертаючись до Олени Цигіпи і висловив сподівання на те, що всі зусилля щодо звільнення цивільних заручників врешті будуть результативними.
Довідка: Премія названа на честь Ігоря Федоровича Лубченка, який очолював НСЖУ з 1997 по 2012 роки і зробив значний внесок у розвиток української журналістики та захист свободи слова. Нагорода щорічно присуджується журналістам, правозахисникам та організаціям, які досягли значних успіхів у відстоюванні права на свободу слова.
Ілля Суздалєв: “Місія наших медійників – нагадувати світові про події в Україні“
–З дня у день, з місяця в місяць, та вже з року в рік ми маємо доносити інформацію і до закордонного читача та глядача, формувати потрібну нам інформаційну позицію серед зарубіжної спільноти, – звернув увагу керівник представництва польської телекомпанії Telewizja Polska, керівник представництва каналу «Белсат», координатор Київського Центру журналістської солідарності НСЖУ Ілля Суздалєв.
Він розповів про низку можливостей щодо співпраці з міжнародними медіа, якими можуть скористатися молоді журналісти. Досвід, набутий медійниками під час війни, досить складний, але він може допомогти бути успішними не тільки на українському, а й на міжнародному ринку журналістики. Адже зараз українські журналісти мають можливість налагоджувати співпрацю з міжнародними медіа, які зацікавлені мати своїх кореспондентів в Україні, а не витрачатись на дороговартісні відрядження для своїх знімальних груп. А для наших медійників – це й шанс і місія постійно нагадувати про події в Україні.
– Журналісти міжнародних медіа, які працюють в Україні, в тому числі українські журналісти, не лише інформують світову спільноту про те, що відбувається в Україні, а й працюють і для того, щоб світ не забував про Україну. Якщо тематика України, і, зокрема, війни, буде на порядку денному у провідних міжнародних медіа, тоді це буде і на порядку денному в світових політиків. Бо через медіа ми спонукаємо громадянське суспільство, влади інших країн не припиняти підтримку України, – наголосив Ілля Суздалєв.
Інформаційна служба НСЖУ
