Уперше телевізійник із Дніпра Віктор Ожогін пішов на фронт 2014 року з власної ініціативи. Взвод, яким він командував, здобув славу одного з найкращих бойових підрозділів Збройних сил України. Нині заслужений журналіст України Віктор Ожогін – знову на фронті. Щоправда, аби туди потрапити, зізнається, довелося навіть вдатися до хитрощів і вдати, що він на 10 років молодший.
У складі полку «Дніпро 1» він воював за Рубіжне, зараз перебуває на Харківщині. У коментарі НСЖУ Віктор Ожогін розповідає: і 2014-го, і зараз дуже відчуває підтримку колег-журналістів. Серед вагомої допомоги – автомобіль, який Національна спілка журналістів України передала вояку від друзів із Литви.
«Батько вже вдруге пішов на фронт. Звісно, я відразу почала запитувати, що йому потрібно. Найперше – це тепловізори, тож почала збирати на це гроші. Думала, ледь назбираємо на один, а виявилося, що купили аж два, бо люди активно відгукнулися», – розповідає Національній спілці журналістів України донька Віктора Ожогіна Анна.
Нині вона зі своїми дітьми перебуває у Львові. Там роззнайомилася з волонтерами, тож вдається щось передати на передову й від них.
«Основні потреби – це форма, берці. Бо на нульовій лінії фронту завжди щось згорає, рветься, псується… Потреби є в оптиці, техніці. Правду кажучи, тато з побратимами самі, отримуючи зарплату, купують усе знаряддя, яке потрібно», – зазначає Анна.
Далі стало зрозуміло, що є велика потреба в автомобілі. Анна каже, що спершу знову почали збирати кошти, але коли на сайті Національної спілки журналістів прочитали новину про те, що Литовський автомобільний клуб журналістів спрямував на потреби захисників України 33 автомобілі, вирішили звернутися по допомогу до НСЖУ.
«Машин страшенно не вистачає, це потреба кожної роти, кожного підрозділу. Дуже вдячні, що литовці так допомагають. Минуло небагато часу й нам вдалося переправити автомобіль батькові», – каже Анна Ожогіна.
Анна перегнала машину до Києва, а далі друзі допомогли переправити її до Дніпра.
Дружина Віктора Ожогіна Олександра Тронь розповідає:
«Ми ще деякий час чекали «відмах» від Віктора, бо він був на «нулі», і туди не можна було пробитися. Аж коли він сказав, що можна їхати, завантажили все, що до цього збирали – бронежилети, спальники, «кікімори», провізію – і повезли. Звісно, було неспокійно. На місці, де базувалися Віктор з побратимами, весь час чути вибухи. Але до цього звикаєш…» – каже Олександра Тронь.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко розповідає: дізнавшись про потребу підрозділу Віктора Ожогіна в забезпеченні автомобілем, звернувся до свого колеги – очільника Спілки журналістів Литви Дайніуса Радзявічуса. Завдяки його сприянню Литовський автомобільний клуб журналістів передав цю автівку.
«Ось саме про литовців – особливі спогади, – про це писала на сайті НСЖУ, нагадаємо, президент ВБФ «Журналістська ініціатива» Людмила Мех. – Два екіпажі наших друзів, визнаним лідером яких незмінно був Стасіс Григалюнас, вносили стільки креативу в доволі напружений графік двотижневих програм! Просто з першої ж їхньої участі литовці стали улюбленцями міжнародної команди. Як і всі колеги, вони теж відкривали для себе історичні місця Київщини, Полтавщини, Черкащини, Дніпропетровщини… А далі – Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Одеса-мама і, звичайно, наш сонячний півострів – Крим. Без перебільшення, гості захоплювалися життям і діяльністю тих, хто приймав нас на цьому шляху. Серед них – представники української інтелігенції, працівники промислових і сільськогосподарських підприємств. Свідчення цього – розлога публікація Статіса в одній з провідних газет його країни «Lietuvos žinios» із промовистою назвою «Тріумф України».
«Ми завжди наголошуємо, що литовські журналісти для нас брати. – зазначає і Сергій Томіленко. – За всієї поваги й вдячності за допомогу європейським, міжнародним професійним організаціям, національним спілкам інших держав, найбільше бажання допомогти виявляють саме литовські медійники, за що дякуємо голові Спілки журналістів Литви Дайніусу Радзявічусу та його колегам».
Утім, як зазначає Сергій Томіленко, Віктор Ожогін має завдячувати насамперед родинній підтримці, адже його сім’я зараз на передовій волонтерської допомоги не лише своєму батькові й чоловіку, а й усім його побратимам.
«Віктор Ожогін, як і кожний журналіст, що зі зброєю в руках виконує свій громадянський обов’язок, – це Герой, який захищає і саму незалежність України, і право журналістів вільно працювати в мирній країні. Тож реагувати на потреби й допомагати їм – наш обов’язок як професійної спілки», – наголошує Сергій Томіленко.
Родина й далі збирає кошти для військовиків. Нагальна потреба зараз – цифрові рації.
Номер карти: Ожогіна Анна Вікторівна
Моно 4441114453042937
UA923220010000026200315495291
Реквізити доларової картки:
Приватбанк 5363 5420 1262 5605
IBAN – UA893052990000026206887247203
PayPal: honeyday.com.ua@gmail.com
