Про героїзм та взаємопідтримку мешканців Бородянки під час повномасштабного вторгнення розповіли історик Валентин Мойсеєнко та волонтерка Ольга Фещенко. Вони – автори книг «Історії знищення, порятунку та виживання» та «Живі історії війні» відповідно. Презентація цих праць відбулася напередодні річниці від Дня визволення Бородянки у прес-центрі НСЖУ.
– «Живі історії війні» та «Історії знищення, порятунку та виживання» – це спільний наш внесок в боротьбу з агресором… 52 медійники загинули з часу повномасштабного вторгнення. Частина колег-журналістів загинули при виконанні професійних обов’язків, при цьому найбільше – у березні, коли висвітлювали опір Київщини окупантам, – зауважив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Секретар НСЖУ Зоя Шарикова наголосила, що українцям не можна втомлюватися від війни.
– Наш обов’язок як людей, які вижили, які намагаються допомогти Перемозі, фіксувати кожен випадок, коли загинули мирні – ні за що. Вони б не хотіли залишитися забутими і безіменними, – сказала вона.
Автор книги «Історії знищення…» Валентин Мойсеєнко пригадав мужність жителів Бородянки, які з голими руками йшли проти ворога.
– Місцеві чоловіки сформували загін з 45 чоловік, половина навіть автомата не тримала в руках до цього. Саме вони зустріли колони російської техніки… За 27 – 28 лютого вони змогли спалити 20 одиниць техніки і захопити 7 вантажівок з боєприпасами, – розповів Валентин Мойсеєнко.
Автор зізнається: був неабияк вражений з одного боку взаємопідтримкою, яку проявляли жителі Бородянки, зустрівшись з окупантом, з іншого – ненавистю росіян один до одного. В «Історії знищення…» окрім свідчень очевидців, є частина, в якій Мойсеєнко шукає історичні пояснення, чому українці та росіяни такі різні.
У книзі Ольги Фещенко зібрано 35 історій людей, «яких або цинічно вбили, або катували, брали в полон, ґвалтували».
– Ці історії має почути весь світ, – наголосила авторка.
Особливістю праці є QR-коди, з допомогою яких можна послухати розповідь співрозмовника.
Зараз Ольга працює над другою книгою історій про жителів інших міст.
– Хочу подякувати всім тим людям, які довірили мені ці історії, збираючи свідчення на другу книгу, не думала, що в людей буде стільки емоцій, але вони є. Можливо, тому, що людина переосмислила все те, що з нею сталося, – міркує Ольга Фещенко.
Інформаційна служба НСЖУ
