Запорізький Центр журналістської солідарності НСЖУ, виконуючи головну свою функцію – допомагати представникам медіа, що працюють в регіоні під час війни, не залишає поза увагою і редакції газет та електронних медіа, які теж потребують підтримки. У прифронтовій області, 70% якої окуповано, це дуже важливо. Саме тому центром і було започатковано проєкт: «Місцеві медіа: творчі здобутки, проблеми, перспективи».
Війна стерла у буквальному значенні з медіакарти Запорізького регіону чимало популярних медіа. Частина з них опинилася на тимчасово окупованій частині області і змушена була оголосити про закриття своїх медіа, видання з прифронтових територій перемістилися до Запоріжжя. Інтернет-медіа «Ріа.Південь» продовжив роботу в обласному центрі, за допомогою Національної спілки журналістів України та зарубіжних партнерів відновили вихід дві місцеві газети.
Запорізьким телеканалам «повезло» менше. Телемовлення – дуже затратна річ, тому за відсутності спонсорів зник з ефіру телеканал «Алекс», така ж доля спіткала і TV5 – найбільш популярний і поширений в Запорізькій області телеканал. Однак журналісти з такою перспективою не погодилися і створили на його базі новий формат мовлення у Ютубі. Що з того вийшло – розповів місцевим медійникам на зустрічі в Центрі журналістської солідарності НСЖУ Дмитро Злочевський, головний редактор колишнього телеканалу, а нині – створеної на його базі «П’ятої редакції».
–Ми залишили краще з того, що було напрацьоване роками і користується популярністю у глядачів, розширили інформаційне мовлення репортажами з фронту та з прифронтових територій, започаткували дискусійні рубрики «Вголос», «Растолкуй» (спрямована на окуповані території на рашу, росіян, щоб розтлумачити їм, що відбувається, примусити замислитись). Готуємо також кринж-новини, новини «з дурки» і з окупації. Також ведемо дуже цікавий проект «Сталеві воїни». Це зустрічі і розмови з бійцями, з командирами в бліндажах і в студії. Всі журналісти мають акредитацію, їздимо на фронт і на прифронтові території. І тут я, користуючись нагодою, хочу подякувати Центру журналістської солідарності за надані два комплекти захисного спорядження і аптечки. Дуже надійні і зручні бронежилети і шоломи, я в них не раз працював, і класна аптечка. Слава богу, поки що нам вона не знадобилася. – зазначив Дмитро Злочевський.
Головний редактор «П’ятої редакції», що аби утриматись на плаву за умови обмежених матеріальних можливостей, довелося істотно скоротити творчий колектив, максимально інтенсифікували творчий процес, коли кожен працює за кількох, коли всі діють, як добре налагоджений механізм.
–Щотижня видаємо 40-50 хвилин оригінального цікавого контенту. Бачимо, що нас дивляться і в Україні, і в раші, маємо багато відгуків. Працювати, чесно кажучи, набагато важче, ніж коли телеканал був повноцінним. Але такий режим тримає нас в тонусі. Розуміємо, що зараз нелегко всім, а наша робота на інформаційному фронті вкрай потрібна. Тому тримаємось працюємо, боремося, – зазначив головний редактор.
Говорячи про проблеми, які ускладнюють роботу редакції, Дмитро Злочевський відзначив головну нині, на його думку – відсутність кваліфікованих кадрів. Он-лайн навчання дуже послабило підготовку спеціалістів. А редакції, які нині працюють практично з коліс і з меншою кількістю спеціалістів, не мають можливості готувати, «донавчати» для себе спеціалістів.
На думку головного редактора, було б дуже слушно, якби донори, які працюють у царині підтримки українських медіа, започаткували грантові чи планові програми підтримки підготовки журналістських кадрів. Зокрема, дуже доречним видається матеріальне забезпечення практики студентів-журналістів у редакціях.
–Нині донатити на розвиток українських медіа – це донатити на свободу слова, демократію, на перемогу. – вважає Дмитро Злочевський.
Керівнику «П’ятої редакції» журналісти задали чимало запитань, висловили свої думки і пропозиції щодо тем і програм, які могли б урізноманітнити телевізійний контент. Це була творча професійна розмова, корисна для обох сторін. Разом з місцевими медійниками та журналістами переселенцями на зустрічі були і майбутні журналісти. Один з них – випускник навчальної телестудії «Грані» Тимур Семенюк.
–Я ще раз переконався, що журналістика – це професія, у якій треба бути готовим до роботи в будь-яких умовах, тільки за такої умови вона може бути цікавою і затребуваною. «П’ята редакція» знайшла своє місце навіть у таких непростих умовах, тому що там працюють справжні професіонали, творчі і небайдужі. Я ще раз переконався, що вибрав правильний шлях. Я буду журналістом, – зауважив Тимур Семенюк.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Валентина Бистрова
Фото Дар’ї Зирянової
