У Криму тривають судові засідання з кримінальної справи, яку російська ФСБ порушила проти громадянської журналістки Ірини Данилович. Національна спілка журналістів України висловлює солідарність із Іриною Данилович та іншими громадськими журналістами, яких піддано російськими окупантами незаконним репресіям, і продовжує вимагати негайно звільнити їх з-під варти та припинити кримінальне переслідування.
Справу розглядає міський «суд» міста Феодосії. На черговому засіданні, яке відбулося днями, було допитано двох співробітників ФСБ Росії та одного «представника громадськості», який був присутній під час «оперативно-розшукових» заходів у період, коли Ірину Данилович було викрадено. Подробиці процесу повідомляє сайт «Крим.Реалії» (проєкт «Радіо Свобода»). Те, що звинувачення спирається на «свідчення» оперативників ФСБ, які брали участь у викраденні Ірини Данилович, говорить про фальсифікацію свідчень, проте «суддя» Наталія Кулинська потурає фабрикації свідчень цими «свідками», що є яскравим проявом упередженості суду і політичного характеру справи.
Наприклад, оперативний співробітник ФСБ Росії Руслан Наріманов пояснив, що отримав завдання від свого керівника на прізвище Кисельов приїхати до Феодосії, щоб провести огляд речей Ірини Данилович. Він поїхав до Феодосії і в присутності ще кількох людей оглянув сумку жінки. У великій сумці вони виявили маленьку жіночу сумочку, в якій лежав футляр для окулярів. У цьому футлярі він нібито побачив дроти і запідозрив, що це може бути саморобний вибуховий пристрій. Пізніше вибухотехнік також висловив припущення, що це може бути вибуховий пристрій, і від’єднав дроти від підкладки футляра, де «могла розташовуватися вибухова речовина».
Наступного дня Наріманов брав участь у огляді листування в мобільному телефоні та планшеті Ірини Данилович. При цьому самої журналістки на цих «заходах» не було. Для перекладу з української мови залучався начальник Наріманова Кисельов, який, за його словами, не має диплома перекладача, але «він місцевий, і цю мову розуміє».
Ірина Данилович на допиті в суді спитала свідка, «навіщо він у ніч проти 7 травня погрожував їй, що вивезе до лісу, якщо вона не підпише папери». Свідок відповів, що у травні він із нею не спілкувався. Він також «забув» і не зміг відповісти на її запитання, чи здійснювалася відеозйомка огляду її речей у день викрадення.
Після цього суд допитав свідка звинувачення Сергія Високоглядова, який є студентом юридичного факультету, і викладач запропонував йому взяти участь в оперативно-розшукових заходах. Це є яскравим прикладом того, як російська ФСБ вербує серед студентів, зокрема майбутніх юристів, собі прислужників, які завжди на підхваті в ролі свідків та «представників громадськості» і слухняно виконують забаганки феесбешників. Високоглядов був присутній під час огляду речей Ірини Данилович та отримання змивів та зрізу нігтів. Дивно, але молодий студент уже настільки забудькуватий, що не назвав прізвище викладача, який йому запропонував взяти участь в оперативно-розшукових заходах. Цілком очевидно, що цей викладач за виконане завдання поставив «студенту» хорошу оцінку або залік. Така ціна його брехні. Він також «забув», який саме вигляд мала вибухова речовина, котру нібито виявили у футлярі для окулярів. Відповів, що вона була рідкою, але потім підглянув у папери, з якими прийшов, і сказав, що пластичною. Тут можна зробити висновок, що ніякої вибухової речовини взагалі не було, оскільки там знайшли якісь дроти і ще щось, невідомо що. Однак у будь якому вибуховому пристрої, крім дротів, мав би бути підривач, капсуль чи бойок. А такого пристрою в футлярі ніхто не бачив.
Крім того, Сергій Високоглядов повідомив, що «згадав» колір вибухової речовини («ймовірніше бежевий, ніж прозорий»), але не зміг згадати ні який вигляд мав вибуховий пристрій, ні якого кольору були футляр для окулярів та підкладка, за якою, нібито, розташовувалась вибухова речовина.
Крім того, свідки давали свідчення, постійно підглядаючи до якихось паперів, які, як виявилось, були виписками з протоколу, складеного оперативниками, і яким свідки не можуть користуватися. Але на зауваження захисту «суддя» не зреагувала і не зробила ніякого зауваження про неприпустимість таких свідчень.
На суді, крім того, були оголошені свідчення також співробітника ФСБ Сергія Суворова бо, як оголосила «суддя» Наталія Кулинська, сам Суворов «відряджений в Україну для «участі в СВО», і перебуває у відрядженні понад 6 місяців на території, де немає можливості взяти участь у засіданні за допомогою відеоконференцзв’язку». Захист заперечував проти такого рішення, але суддя, радячись на місці, ухвалила проголошення його показань. Були оголошені свідчення про участь в обшуку в домі, де проживала Ірина Данилович.
Далі свідчив майор ФСБ Олег Савченко, який впродовж 7 днів – з 30 квітня до 6 травня, проводив її «опитування». Нібито це було необхідно для перевірки інформації про причетність Ірини Данилович до збору розвідувальних даних за завданням спецслужб України. Весь цей час Ірина Данилович була без адвоката, і свідок їй про можливість звернутися за допомогою до адвоката не повідомляв. Також свідок підтвердив, що весь цей час жодного процесуального статусу громадянська журналістка не мала. На питання захисту про те, чи могла Ірина Данилович піти з того приміщення, де проводилося «опитування», та не брати участі у спілкуванні, майор ФСБ відповів ствердно. При цьому він не знає, де вона перебувала в період між участю в «опитуванні». На цьому моменті Ірина Данилович почала кричати: «Я не можу цю брехню слухати!.. Цей чоловік бачив мене лише один раз у житті, і він хотів мене вбити!» Однак свідок сказав, що з його боку тиск до Ірини Данилович не застосовувався. І пояснив, що у ФСБ зараз така практика – силовики записують на відео, що громадяни не мають до них претензій.
«Вони катують людей тижнями, а потім записують на відео, що претензій немає! І мене змусили таке записати, бо сказали: ти зараз поїдеш додому! – крикнула з боксу Ірина Данилович. На питання суду, чи має вона запитання до свідка, вона відповіла: «Тільки одне – коли вже нарешті ми з ним поміняємося місцями?»
Отже, справа проти Ірини Данилович служить черговим яскравим свідченням того, що в Росії, в окупованому Криму на політичних процесах злочинці, виконуючи роль свідків, судять українських патріотів, а «судді» потурають їм у цій чорній справі, тому обов’язково прийде час, коли патріоти будуть судити злочинців.
Інформаційна служба НСЖУ
