«Мені замовляють вікінгів, козаків і навіть бойових бджіл»: київська дизайнерка Кароліна Муховикова розробила близько тисячі шевронів. Їх носять українські військові, поліцейські, волонтери, іноземні бійці Сил оборони України і воєнні журналісти. Про це йдеться у матеріалі інформаційної служби НСЖУ, який публікує видання «Главком».
«Колись моє захоплення було цілком мирним, – розповідає Кароліна Муховикова. – Кілька років тому побачила в інтернеті розповідь про вишивку і вирішила й собі спробувати. Знайшла дуже гарного вчителя, рік навчалася й почала вишивати на футболках, спортивних костюмах. Відтак закінчила курси крою та шиття, почала шити і вишивати на замовлення. Йшлося до створення власного бізнесу. І тут почалася повномасштабна війна».
На початку великої війни у дизайнерки опустилися руки. Але за кілька тижнів таки зібралася і взялася за волонтерську роботу. Оскільки для майбутнього бізнесу було закуплено багато тканини, перші місяці шила для тероборонівців балаклави і термобілизну. А згодом до Кароліни звернувся її товариш-волонтер із проханням зробити шеврон. Волонтерам доводиться минати багато блокпостів і щоби щоразу не пред’являти документи, вони хотіли використовувати спеціальні нашивки на футболки і маленькі шеврони.
«Здавалося б, що складного – зробити шеврон, – каже дизайнерка. – Намалювати його – справді не проблема. А от як бути далі? На якій тканині вишивати, якого розміру? Все це були для мене непрості питання. Але волонтери наполягли: «Кароліно, треба зробити!» І я зробила».
Замовники допомагали матеріалами. На той час Кароліна жила у Вишгороді під Києвом – туди тканину та нитки доправляли різними можливими способами. Бувало, що й човном. «Набивши руку» на волонтерських шевронах, Кароліна почала робити для військових наліпки-прапорці. А потім вже пішли й бригадні шеврони.
«Роботи стало дуже багато, – розповідає дизайнерка. – Працюю коли з п’ятої ранку, а коли і з четвертої, у будні і свята. Бувало, за добу вдавалося зробити по 300 шевронів. Як правило, треба поспішати, бо хлопці часто передислоковуються і далеко не кожен може чекати. Буває, комусь «до завтра» треба 50, 100, 130 шевронів. Руки – у мозолях, пальці порізані. Бо намалювати і вишити – це одне, а треба ж ще шеврони вирізати, обпалити, пришити липучки, обрізати їх… За годину доводиться вирізати шевронів по 50. Але це й добре, бо немає часу на «страждання й переживання» про війну. Треба робити своє. Втім роботи дедалі більшає. Один час я просила допомагати племінницю, а тепер шукаю собі постійну помічницю».
Щоби розробити шеврон, Кароліна спочатку докладно розпитує замовника, що би він хотів на ньому бачити. Потім разом із ним сідає до комп’ютера і створює малюнок. Відтак дизайнерка перетворює малюнок на вишивку.
Зображення на шевронах – найрізноманітніші, від танків і БТРів до фрагментів ікон. А бувало, що доводилося поєднувати одне і друге – один із замовників попросив вишити Богородицю з джавеліном. Кароліна це замовлення виконала, але надалі сакральні образи зображати утримується через релігійні переконання. Певний час популярною темою картинок на шевронах були черепи, потім вікінги, згодом їм на зміну прийшли козаки. Нині також часто просять малювати тварин: «бойових» котів, кабанів, єнотів і навіть бджіл. Найтяжче вишивати портрети, а також будь-які зображення на маленьких шевронах.
Дизайнерка Кароліна Муховикова з журналістом Михайлом Шарковим. Разом вони придумали шеврон для українських воєнкорів 
Дизайнерка Кароліна Муховикова розробляє малюнок на шевроні разом із замовником, а потім перетворює його на вишивку 
«Якось попросили на шевроні розміром 3 на 4 см вишити «танк і яструба з грізними очима», – ділиться спогадами Кароліна. – Скажу щиро, це було непросто. Звісно, на стандартних шевронах довжиною у 10 см вишивати простіше.
На шевроні для воєнних кореспондентів – журналіст із фотоапаратом. Ідею подав воєнний тележурналіст Михайло Шарков. Спочатку вони з Кароліною думали зобразити Степана Бандеру як символ любові до української нації. Але згодом вирішили замінити Степана Андрійовича на журналіста у захисному спорядженні з фотоапаратом.
«Виконавши малюнок, зрозуміли, що це супер. І одразу закохалися у цей шеврон! – розповідає Кароліна Муховикова, яка планує зробити 300 таких виробів. – А потім з’явилася нова ідея – до Дня журналіста зобразити цей шеврон на синьо-жовтому прапорі. Вийшло гарно».
На журналістське професійне свято Михайло Шарков вручив зразок шеврона і прапор голові Національної спілки журналістів України Сергієві Томіленку.
«Хочу подякувати НСЖУ за те, що вона робить, – сказав тоді Михайло. – Захисне обладнання і тренінги, евакуація журналістів, допомога з технікою, психологічна і юридична допомога… Можна просто звернутися з будь-яким питанням – і Спілка, це я кажу зі свого досвіду, зможе знайти рішення».
У Кароліни – безліч нових ідей. Крім шевронів і прапорів, наразі працює над футболками для поліцейських, які хочуть покращити свою уніформу. Також міркує над створенням спеціальної вишиванки для воїнів з Ічкерії – на ній буде суміщено герби двох країн: вовк і тризуб.
«Ще на початку повномасштабної війни до мене звернувся чоловік, який, представившись, що він із Інтернаціонального легіону, попросив вишити на шевроні герб Ічкерії, – розповідає Кароліна. – Але я тоді ще не знала, що за нас воює багато чеченців, чула тільки про кадировців. І не взялася за цю роботу. Послалася на брак часу. Наступного разу той чоловік написав мені за два місяці. Я відповіла, що часу стало ще менше. Але він мене запитав, чи можу я зробити шеврон із символікою Ічкерії та України. Тоді я зрозуміла, що він точно наш! Намалювала шеврон, вишила його золотою ниткою. Питаю, у яку країну відправляти. І він називає адресу за кілометр від мене! Зараз ми підтримуємо зв’язок, і коли в них з’являються новобранці, я роблю для них шеврони».
Кароліна Муховикова каже, що багато спілкується з військовими, і не тільки військовими, які носять її вироби. Листуються, розповідають цікаві історії з життя.
«Шеврони нас єднають, вони стають символом довгої і міцної дружби, – каже дизайнерка. – Так і має бути між українцями».
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
