Підтримка ментального здоров’я стає одним із найбільших запитів українських медійників на третьому році широкомасштабного російського вторгнення. Про це йшлося під час дискусії, організованої Національною спілкою журналістів України у рамках першого міжнародного Саміту «Mental Health in Journalism». Під час події, яка тривала в онлайн-форматі з 8 по 10 жовтня, експерти з усього світу обговорили важливість ментального здоров’я медіафахівців та порушили теми професійного вигорання, тривожності й посттравматичного стресового розладу в журналістській діяльності.
«Українські медійники на власні очі бачили неймовірну кількість трагічних подій — загибель дітей, масові смерті людей, руйнування будинків та інфраструктури. Колеги також спілкуються з очевидцями, які розповідають про пережиті трагедії. Ніхто з нас не був готовий до війни, до такого емоційного навантаження, і це стало дуже серйозним випробуванням», – підкреслила, відкриваючи дискусію, перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ.
Тема, запропонована НСЖУ, – «Психологічна реабілітація українських журналістів під час війни: які методи працюють?» – потрапила у програму триденного саміту з-поміж 150 пропозицій з 45 країн світу. Обговорення, до якого приєдналися близько 30 учасників, присвятили небезпекам, із якими стикаються українські журналісти під час війни, та наслідкам для їхнього психоемоційного стану.
Спікерками дискусії стали Юлія Суркова – воєнна журналістка, яка співпрацює з AFP та UNICEF та висвітлює події в зоні бойових дій із 2014 року, а також Наталія Наливайко – психологиня, засновниця компанії IN-Person Corporate. Саме ця організація впродовж року надавала послуги цілодобової гарячої лінії психологічної допомоги для журналістів і членів їхніх родин.
Українські медійники працюють на лінії фронту, висвітлюють події на прифронтових територіях, спілкуються з тими, хто пережив насильство, втрату, покинув рідну домівку або зазнав поранень внаслідок ворожих обстрілів.
«При цьому на початку 2022 року ми мало звертали увагу на психоемоційні проблеми, – пригадує Ліна Кущ. – Працювали безперервно 24 години на добу сім днів на тиждень, не думаючи про чергування або відпочинок».
Одним із пріоритетних завдань Спілки була допомога в евакуації журналістів із зони бойових дій. Тоді ж у команді організації стався перший тривожний випадок емоційного вигорання, зазначила перша секретар. Журналістка, яка займалася пошуком колег в оточеному російськими військовими Маріуполі й була на постійному зв’язку з журналістами та їхніми рідними, не змогла працювати далі.
– Незабаром чимало колег почали ділитися подібними проблемами. Скаржилися на безсоння, тривогу, страх. На те, що не можуть змусити себе спілкуватися з людьми, постійно уявляють моторошні картини, що вся робота уповільнилася, зіпсувалися стосунки на роботі або в сім’ї… Це типові скарги, які ми отримували, – додає Ліна Кущ.
Такі наслідки стало поштовхом до пошуку рішень. Відтоді команда НСЖУ почала запроваджувати різні форми психологічної підтримки для журналістів: освітні заходи та вебінари, способи самодопомоги та підтримки колег, онлайн і офлайн.
Війна постійно нагадує про себе, навіть коли журналісти не працюють безпосередньо на фронті
Журналістка Юлія Суркова розповіла, що кілька важких поїздок на фронт і серйозне фізичне та емоційне навантаження призвели до суттєвих проблем зі здоров’ям. Перша панічна атака в неї сталася торік після масованих обстрілів Києва, зізналася медійниця.
– Через тиждень після цього, коли я була вдома, кілька разів втрачала свідомість. Це повторювалося двічі-тричі на день, – пригадує журналістка.
Такий досвід змусив її звернутися до лікарів, але фізичних проблем вони не виявили, що наштовхнуло журналістку на думку про необхідність психологічної допомоги. Зараз Юлія відвідує сесії із психологом один раз на тиждень. Хоча це і дорого, особливо для фрілансерки, але дійсно допомагає.
– Стійка підтримка від фахівця працює у поєднанні з комунікацією з іншими колегами, які мають схожий досвід. Вони розуміють тебе і можуть поділитися власними методами, які допомагають подолати стрес, – підсумовує медійниця.
Медійниця намагається заохочувати колег звертатися до психологів, хоча й визнає, що сама, як фрілансерка, не має доступу до регулярної підтримки від медіа.
– У мене дуже хороша команда, вони як моя сім’я, це моє дуже близьке дружнє коло. Мабуть, це одна з причин, чому я продовжую працювати в медіасфері. Наприклад, ми підтримуємо одне одного й ділимося посиланнями на якісь психологічні подкасти, щоб краще зрозуміти наші емоції та проблеми, – поділилася журналістка.
Медійники в Україні усвідомлюють потребу у психологічній допомозі, але багато хто не готовий звертатися до фахівців. В українському суспільстві досі існує стереотип про те, що звернення до психологів нібито є проявом слабкості. Через це велика кількість журналістів продовжують боротися із власними емоціями самотужки.
Ці проблеми стали очевидні після запуску першої в Україні гарячої психологічної лінії для журналістів наприкінці 2022 року. Ініціатива, підтримана ЮНЕСКО, дозволила забезпечити в режимі 24/7 оперативну психологічну допомогу тим, хто її потребував у найважчі моменти.
– Журналісти могли звернутися до нас у будь-який час і отримати підтримку. Ми створили групу професіоналів, які надають цю допомогу, але проблема полягає в тому, що в суспільстві існує певна стигма щодо звернення до психологів, – поділилася психологиня Наталія Наливайко, яка керувала гарячою психологічною лінією для журналістів.
Звернення до психологів – прояв сили, а не слабкості
Стигма не стосується недовіри до професійної допомоги, а радше виражається у внутрішньому почутті слабкості – коли людина думає, що повинна самостійно впоратися з проблемою, пояснила фахівчиня. Вона наголосила: такі установки можуть призводити до ще більшого стресу та вигорання. Для подолання упереджень психологи компанії виступали на регулярних освітніх вебінарах для журналістів, що їх організовувала спілка:
– Фахівці отримували на них дуже багато запитань, і це свідчить, наскільки великий попит на психологічну підтримку.
Спікерка підкреслила критичну важливість професійної психологічної підтримки для журналістів і зауважила: постійне зіткнення з травматичними подіями, навіть якщо журналіст безпосередньо не перебуває в небезпеці, має серйозний вплив на ментальне здоров’я.
– Ми, як професіонали, почали надавати підтримку журналістам із першої хвилини війни. Ми допомагали вирішити найнагальніші питання: як переїхати, куди виїхати, де сховатися, що робити в небезпечній ситуації. Це була не стандартна психологічна допомога, а допомога у виживанні, – зауважила експертка.
За її словами, відколи з’явилася можливість надати медійникам більш спеціалізовану підтримку, команда поставилася до цього з усією серйозністю:
– Журналістів нарешті визнали як одну з найбільш вразливих груп у психологічному сенсі. Медійники, навіть якщо вони безпосередньо не беруть участь у травмуючих подіях, постійно стикаються з ними: вони їх бачать, вони їх документують. Ефект від будь-якого спостереження за травмою для організму практично такий самий, як від перебування у ній.
Травматичний вплив на ментальне здоров’я журналістів не обмежується лише бойовими діями, а стосується щоденного перебування в середовищі, де безперервно надходять погані новини. Постійна загроза життю, страх, спостереження за смертю колег, інших людей, – все це накладає свій відбиток.
Отже, перший напрям психологічної реабілітації українських журналістів – це професійна психологічна допомога та подолання суспільних упереджень проти звернення до психологів. Однак є ще методи, які, на думку експерток, варто запровадити як редакціям, так і журналістам.
Підтримувати один одного всередині спільноти
В умовах постійних обстрілів дуже важко залишатися психологічно стабільними, проте важливо мати безпечний простір для життя й роботи. Такими осередками підтримки, зокрема, ментальної, стали Центри журналістської солідарності у шістьох регіонах України, створені НСЖУ за підтримки Міжнародної і Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Кожен із центрів має власну специфіку і проводить різноманітні заходи з психологічного розвантаження, поділилася Ліна Кущ.
«Приміром, у Харкові, місті, що розташоване близько до кордону з росією, наш центр влаштував свято для дітей медійників. Колеги відчули хоча б якесь розвантаження на тлі постійної небезпеки. В Івано-Франківську влаштовували пішохідні туристичні походи, зокрема, в гори, для місцевих журналістів і колег-переселенців: такі прогулянки на природі допомагають знизити рівень стресу. У Запоріжжі, яке часто опиняється під обстрілами, організовують зустрічі і культурні заходи для 40 журналістів-переселенців з окупованих територій, пропонуючи їм можливості для креативного самовираження та комунікації».
Включати питання психологічної допомоги до безпекових тренінгів
Наприклад, під час тренінгу з безпеки для жінок-журналісток Спілка приділила окрему увагу питанню ментального здоров’я журналісток під час війни, каже Ліна Кущ. За її словами, понад 70 відсотків звернень до Центрів журналістської солідарності надходить від жінок, а серед тих, хто звертається за психологічною допомогою, жінки становлять 90 відсотків і більше.
Знаходити теми, важливі для чоловіків-журналістів
Чоловіки зазвичай нехтують власним ментальним здоров’ям. Попри це, у Спілці пригадують: дві теми психологічних вебінарів викликали підвищений інтерес серед чоловіків-журналістів: про те, як говорити з дітьми про війну та як підтримувати зв’язок із рідними на відстані.
Планувати час на відпочинок
Юлія Суркова радить бути відвертими з керівництвом редакцій. Багато журналістів бояться здаватися слабкими або непрофесійними, коли кажуть, що не можуть впоратися з навантаженням. Однак, за її словами, відпочинок і час для відновлення – це не розкіш, а необхідність для збереження продуктивності та здоров’я.
– Мабуть, це моє головне питання протягом усіх цих років, – зауважує журналістка. – Я дуже втомлена весь час після поїздок на фронт. Якщо є п’ять годин на сон – це вже щастя. Питання балансу між роботою і відпочинком залишається відкритим у моєму житті. Інколи намагаюся знайти час для відновлення, але це завдання стає майже неможливим через постійний стрес і небезпеку.
Тимчасово змінювати оточення
– Неможливо дистанціюватися, якщо ти залишаєшся вдома і продовжуєш думати про роботу. Треба змінювати оточення або хоча б відводити свої думки від робочих завдань. Певно, ми всі потребуємо тривалого відпочинку десь далеко від цієї війни. Можливо, навіть в інших країнах Європи. Бо в більшості українських регіонів ми просто не можемо нормально спати через загрози обстрілів, роботу ППО та повітряні тривоги. І це дуже погано впливає на ментальне здоров’я, – підкреслила Юлія Суркова.
Журналістські ретрити – це можливість тимчасово вийти з того середовища, де постійно горить вогонь (як у прямому, так і переносному сенсах).
– Ми виявили, що ретрити є дуже корисними. Це виїзди кудись за межі місця роботи, де люди можуть відновитися. Під час таких заходів учасники не лише відпочивають фізично, але й мають можливість емоційно відновитися, спілкуючись з колегами, які проходять через ті ж самі труднощі. Журналісти діляться своїми історіями у групі, і це допомагає їм зрозуміти, що вони не самотні у своїх почуттях. Це такоє знімає відчуття провини та ізоляції, яке часто переслідує тих, хто працює в таких умовах, – додала Наталія Наливайко.
Формат відпочинку в безпечному місці, поєднаний зі спілкуванням із психологами, дозволяє відволіктися на тиждень-два від повітряних тривог, вибухів та постійної загрози.
Розділяти робочий і особистий простір у соціальних мережах
Журналістам важко зупинитися, особливо коли робота вимагає постійного занурення в новини і соціальні мережі, проте Ліна Кущ рекомендувала відокремлювати робочий та особистий простір, створюючи окремі акаунти в соцмережах для роботи й особистих контактів.
Втома, вигорання, постійний стрес – це те, з чим стикається кожен журналіст і кожна журналістка, які працюють в умовах війни. Тому довгострокова психологічна підтримка для медійників, які постійно перебувають у зоні конфлікту, не менш важлива, ніж стійкість медіа.
– Потрібна підтримка не лише від колег і сім’ї, але й професійна допомога психологів. Без цього просто неможливо продовжувати працювати і зберігати своє ментальне здоров’я, – зауважила Наталія Наливайко.
Саміт «Mental Health in Journalism» став першою глобальною платформою, де відкрито обговорювалися проблеми психологічного здоров’я в журналістській спільноті. Він не лише привернув увагу до нагальних проблем ментального здоров’я медіапрацівників, але й окреслив шляхи їх вирішення, спираючись на досвід фахівців з усього світу та унікальний досвід, зокрема, українських журналістів, які живуть і працюють в умовах війни.
*****
Психологічна підтримка – один із ключових напрямків роботи мережі Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України. Ця ініціатива реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну та інші види допомоги.
Як саме Центри долучаються до збереження ментального здоров’я журналістської спільноти ми також писали у цьому матеріалі.
Валерія Мусхаріна, інформаційна служба НСЖУ
